4.3. Економічні погляди епохи середньовіччя

Фома Аквінський (1226 – 1274) – італійський монах, аристократ за походженням, канонізований католицькою церквою в 1323 р. Систематизатор релігійної філософії. Основний твір – “Сума теології”. Ф. Аквінський вважає, що власність становить двояке відношення – управління і користування. Наявність власності пояснює необхідністю підтримувати божественний порядок на землі. Автор «Суми теології» виводить теорію “справедливої ціни”. Основа обміну – рівність корисності обмінюваних речей, яка вимірюється монетою. Звідси – продавати річ дорожче, або дешевше, ніж вона коштує, – несправедливо. Але в реальному житті бувають випадки, коли річ продається дорожче (наприклад, коли селяни привозять продукти у місто) або дешевше (наприклад, коли продукти купуються безпосередньо в селі). Отже, мають місце дві ціни. Яка ж з них є справедливою? За Аквінським, – та, що дає грошовий надлишок людині, яка більш значуща для суспільства. Гроші вважає мірою матеріального життя і визнає дві їхні функції – міру вартості і засіб обігу. Засуджує суспільну рівність. Суспільство, за його розумінням, повинно бути ієрархічним. Виправдовує рабство, вбачаючи його коріння у природному розрізненні людей, їхній гріховності. Ф. Аквінський виступає за самозабезпечення держави, віддає перевагу натуральним формам багатства, а золото та срібло вважає багатством “штучним”. Засуджує лихварство: “Гроші не можуть породжувати гроші”.

Ібн Хальдун (1332 – 1406) - арабський мислитель, активний політичний і науковий діяч Єгипту. Він розглядає проблеми простого товарного виробництва і ціноутворення, описує фактори, що впливають на формування ціни: маса товару, що винесена на ринок; податки і побори, включені в ціну: “незаконні побори сприяють дорожнечі”; характер потреби в товарі: “з усіх товарів хліб є тим товаром, на який бажана низька ціна, бо потреба в ньому загальна”. Ібн Хальдун вводить поняття вартості, вважаючи, що в обміні прирівнюються рівновеликі витрати праці: “Більшість того, що людина накопичує і з чого одержує безпосередню користь – рівноцінне вартості людської праці”. Встановлює, що гроші – основа доходів, накопичень та скарбів, мірило вартості.

Нікола Орем (1323 – 1382) – французький вчений. Основний твір – „Трактат про походження, природу, юридичну підставу та зміну грошей”. Н. Орем вважає, що гроші є штучним інструментом, який люди винайшли для полегшення товарообміну. . Спочатку золото та срібло були звичайними товарами і лише поступово, завдяки своїм природним властивостям, стали грошима. Вчений виступав проти псування монети, оскільки вона не є власністю короля, хоч і карбується з його портретом. Зміна ваги і цінності монет завдає збитку торгівлі та кредиту та знецінює різні грошові доходи.

Томас Мор (1478 – 1535) – видатний державний діяч, лорд-канцлер короля Англії. Основний твір – “Золота книга, настільки корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія”. Т. Мор критикує феодальний устрій Англії початку XVI ст. і розкриває його основні соціально-економічні суперечності: нерівність, причина якої вбачається в наявності приватної власності; зубожіння робітників; жадібність багатіїв.

Філософ малює прообраз майбутнього суспільства, в якому: не існує приватної власності; наявна рівність і розподіл продуктів за “справедливими потребами”; обов’язковість трудової діяльності протягом шестигодинного робочого дня; відсутні гроші; контроль за виконанням робіт; свобода совісті, демократичні вибори посадових осіб.