Увага, фізіологічна основа уваги. Види та властивості уваги
«…Увага це саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу»
К.Д.Ушинський
У
ВАГА
–
__________________________________________________
__________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________
Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці.
Фізіологічна основа уваги:
Фізіологічним підґрунтям уваги є ___________________________, що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють. Ця взаємодія відбувається на основі встановленого І.П.Павловим закону індукції нервових процесів, згідно якому процеси збудження, які виникають в одних ділянках кори головного мозку, викликають (індукують) гальмівні процеси в інших ділянках кори.
Якщо людина зосередила увагу на якомусь предметі, то це означає, що даний предмет викликав збудження у відповідній ділянці кори великих півкуль головного мозку, решта ж ділянок кори виявилася загальмованою, внаслідок чого людина нічого не помічає, окрім даного предмета.
Вагомий внесок у з’ясування фізіологічного підґрунтя уваги зробив ________________________________________________________________.
_______________________________ – це панівна ділянка, яка приваблює до себе хвилі збудження з найрізноманітніших джерел. Серед багатьох збуджень, що виникають одночасно в корі головного мозку, одне є домінуючим, що й становить собою фізіологічне підґрунтя свідомих процесів, уваги. Інші ж збудження при цьому гальмуються.
Види уваги:
У психології розрізняють різні види уваги, які тісно пов’язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.
виникає несподівано незалежно від свідомості, непередбачено, не потребує вольових зусиль.
Є короткочасною, але за певних умов залежно від сили сторонніх подразників, що діють на людину, вона може виникати досить часто, заважаючи провідній діяльності.
це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основний компонент – воля. Характерні особливості: цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями.
настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, не потребує вольових зусиль, але є інтенсивністю. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й захоплює її виконавця, і увага набирає ознак мимовільного зосередження.
відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності, виявляється в активній установці, спрямуванні органів чуття на об’єкт сприймання. Яскраво виявляється у своєрідних руках очей голови, виразах обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і рухах людини.
спрямовується на власні думки, переживання
Характерні властивості уваги:
успішне свідоме налаштування на сприйняття інформації
кількість предметів або явищ, які людина утримує одночасно в своїй свідомості. (4-6 об’єктів)
це коли одночасно можна виконувати дві або більше дій
центральна особливість уваги. Виявляється в мірі інтенсивності зосередження на об’єктах, що є предметом розумової або фізичної діяльності. Заглибившись, людина не помічає дії на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування.
характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою дії об’єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості – значущістю для неї діяльності, інтересом до неї.
це здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності. Це переміщення в корі великого мозку оптимального збудження.
Серед розладів уваги найчастіше спостерігається підвищене відволікання. Хворим важко зосередитися на одному об’єкті або діяльності. Увага нестійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу.
Спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабкості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з’явитися після інфекцій, інтоксикації, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета