Зразок виконання завдання

5. Завдання виконується за допомогою «Етимологічного словника української мови» (можна використовувати також етимологічні словники російської мови). Встановивши етимологію слова, слід визначити його морфемну структуру в давнину, а потім – в сучасній українській мові. Після цього порівнюється склад морфем у словах і визначається тип зміни: спрощення, ускладнення, перерозклад.

͡ ͡ ^

Стол - иц – [я] – від стіл – “престол”, “трон”.

͡ ͡ ͡

Столиц – [я]– відбулося спрощення.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що є предметом вивчення морфеміки?

2. Дайте визначення морфеми і назвіть її головні ознаки.

3. Дайте визначення морфа, семи, аломорфа

4. Порівняйте ознаки морфеми і звука, морфеми і слова.

5. Які морфеми називаються нульовими? Наведіть приклади.

6. Дайте визначення кореня. Які корені називаються вільними, які – зв’язаними?

7. Які морфеми називаються афіксальними?

8. Охарактеризуйте префікс, флексію, суфікс, постфікс.

9. Що таке інтерфікси? Які погляди стосовно них існують у мовознавстві?

10. Який афікс називають інфіксом? Наведіть приклади.

11. Що таке афіксоїди? Які типи афіксоїдів існують?

12. Які морфеми називаються продуктивними / непродуктивними, регулярними /

нерегулярними, словотворчими / формотворчими?

13. Що таке основа слова? Які існують типи основ?

14. Назвіть історичні зміни в морфемній структурі слова, схарактеризуйте їх.

15. Чому словотвір слід вважати окремим розділом мовознавства? Що є предметом його

вивчення?

16. Яке слово називається мотивуючим, яке – мотивованим?

17. Що таке твірна основа? словотворчий формант?

18. Що називається словотвірним значенням?

19. Дайте визначення термінів «словотвірний ланцюжок» та «словотвірне гніздо». Наведіть

приклади.

20. Які способи словотвору сучасної української мови ви знаєте?

21. Схарактеризуйте морфологічний спосіб словотвору та його різновиди.

22. Схарактеризуйте морфолого-синтаксичний спосіб словотвору і його різновиди.

23. Який спосіб словотвору називають лексико-семантичним? Який – лексико-

синтаксичним? Наведіть приклади.

Самостійна робота № 9

Тема: НЕПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

План

1. Прийменник як частина мови.

2. Класифікація прийменників.

3. Вживання прийменників з відмінковими формами іменників та субстантивованих слів.

4. Сполучник як частина мови. Відмінності сполучників від сполучних слів.

5. Класифікація сполучників.

6. Частка як частина мови, класифікація часток.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2001. – С. 298-309.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 200-217.

3. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К.,1987. –

С. 237-247.

4. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 350-372.

5. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова:

Морфологія. Синтаксис. – К., 1989. – С. 169-187.

б) додаткова:

1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1972. – С. 370-396.

2. Сучасна українська літературна мова / За ред.А.П. Грищенка. – К., 1993. – С. 338-360.

3. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 419-437.

4. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови.

Морфологія. – К., 1993. – С.276-318.

5. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. – К., 2004.

– С. 328-374.

6. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 118-119, 124, 126, 128-129.

7. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2004. – С. 523-524, 627, 633-634, 789-790

8. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К., 1980.

9. Медведєв Ф.П. Система сполучників української мови. – Х., 1962.

10. Городенська К. Проблема статусу зв'язок в українському мовознавстві // Українська

мова. – 2003. – № 3-4. – С. 38-45.

ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати теоретичний матеріал. Укласти схеми «Класифікація прийменників»,

«Класифікація сполучників», «Класифікація часток» (з прикладами).

2. Перекласти словосполучення українською мовою, за потреби користуючись російсько-

українськими словниками.

Не явился из-за болезни, пропустил по уважительной причине, сделать согласно

приказу, стучать по стене, ходить по дороге, работа по специальности, пособие по

литературе, подать заявление в институт, жить в трех километрах, смеяться над

собой, сто лет со дня рождения.

3. Скласти або виписати з художньої літератури речення, в яких би де, коли були

сполучниками і сполучними словами, а слова який, то – сполучниками (сполучними

словами) й частками (див. зразок виконання).

4. Визначити з ряду подібних: а) зайвий сполучник; б) зайву частку. Відповідь обгрунтувати.

а) щоб, якщо, ніби, бо, проте;

б) так, це, еге, атож, гаразд.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Службові частини мови відрізняються від самостійних за рядом ознак (їх необхідно згадати) й виконують у мові функцію зв’язку (за винятком часток).

Прийменники – одна із найдавніших і найуживаніших частин мови. Вони обслуговують керування у словосполученні, виражаючи різні типи відношень між словами (обставинні: просторові, часові, причинові, наслідкові, цільові, умови; об’єктні; атрибутивні) та уточнюють значення відмінків. Властивістю прийменників є те, що вони вживаються з певними відмінками іменників і субстантивованих слів, тільки деякі можуть вживатися з двома чи трьома відмінками. Прийменники класифікуються за структурою (прості, складні, складені) та за походженням (первісні, вторинні: прислівникового, іменникового, віддієслівного походження).

Сполучники, як і прийменники, теж виконують функцію зв’язку, але вони можуть поєднувати не тільки слова, а й частини речення та цілі речення у складі тексту. Класифікуються сполучники за семантичними функціями (сурядні та підрядні), за структурою (прості, складні, складені), за способом уживання (одиничні, повторювані, парні), за походженням (первісні, похідні). Слід звернути увагу на розрізнення сполучників і сполучних слів, які є займенниками.

Сполучники, як і прийменники, можуть вступати в синонімічні та антонімічні відношення, мати стилістичне забарвлення.

Частки, на відміну від сполучників і прийменників, не служать засобом вираження синтаксичних відношень, а зазвичай надають словам і реченням додаткових відтінків. Частки поділяються на фразові (смислові, модальні й модально-вольові, емоційно-експресивні), словотворчі та формотворчі. Зверніть увагу на те, які форми слів вони утворюють.

Необхідно розрізняти частки, сполучники, прийменники і співзвучні з ними слова.

Студенти повинні знати: ознаки службових частин мови; визначення прийменника, сполучника, частки; розряди службових частин мови за семантикою, структурою, походженням тощо; основні значення відмінків і правила вживання прийменників з ними.

Студенти повинні вміти: виділяти в тексті службові частини мови та відрізняти їх від омонімічних повнозначних слів; робити морфологічний аналіз прийменника, сполучника, частки; правильно будувати прийменникові конструкції.

Зразки виконання завдання

3. І не питай, що буде далі (Д. Павличко) – сполучне слово; Хороше думати, що колись

тебе хто-небудь згадає (О. Гончар) – сполучник.

Я знаю, що (сполучник) Лев з Ягням не може мирно жити, хіба що (частка) змінять так

свою натуру, аж прийдеться їм дати інші назви (Л. Українка).

4. а) та й, і навіть, також і, і, ще й (усі сполучники – приєдувальні, і – єднальний);

б) еге, мовляв, не, так, який (усі частки – модальні, який – емоційно-експресивна).

Зверніть увагу, що сполучники та частки можуть різнитися не тільки семантикою, але й структурою, походженням, особливостями вживання.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які частини мови належать до службових? Чим вони відрізняються від повнозначних?

2. Що таке прийменник? У чому полягає його службова функція?

3. З якими частинами мови можуть виступати прийменинки? Чому вони не можуть

вживатися з дієсловами?

4. З якими відмінками вживаються прийменники? Яку функцію щодо відмінків вони

виконують?

5. Які прийменники можуть вживатися з двома і трьома відмінками?

6. Назвіть, які відношення разом з відмінюваними словами можуть виражати

прийменники? Наведіть приклади.

7. Які є прийменники за походженням?

8. На які групи поділяються прийменники за морфологічним складом?

9. Як відрізнити прийменники від омонімічних повнозначних слів?

10. Чи властива прийменникам синонімія й антонімія? Наведіть приклади.

11. Дайте визначення сполучника. Чому сполучник належить до службових слів?

12. У чому полягає основна відмінність між прийменниками і сполучниками?

13. Які бувають сполучники за походженням?

14. Назвіть розряди сполучників за структурою.

15. Які сполучники називають одиничними, повторюваними, парними?

16. У чому полягає різниця між сполучниками сурядності й підрядності?

17. Назвіть усі розряди сурядних і підрядних сполучників.

18. Що таке сполучні слова? Чим відрізняються сполучники від сполучних слів?

19. Що таке частки? Чому вони належать до службових слів?

20. Чим частки відрізняються від сполучників і прийменників?

21. Які є розряди часток?

22. Назвіть види смислових часток.

23. Чому формотворчі частки так називаються? Які форми слів вони утворюють?

24. Які частки належать до словотворчих? Чи є вони власне частками?

25. Наведіть приклади емоційно-експресивних часток.

26. Як відрізнити частку від однозвучного сполучника? Наведіть приклади.

Самостійна робота № 10

Тема: КЛАСИФІКАЦІЯ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

План

1. Словосполучення, ознаки словосполучення.

2. Типи словосполучень:

а)за структурою;

б)за ступенем синтаксичного злиття компонентів;

в)за типом семантико-граматичних відношень між компонентами;

г)за типом підрядного зв’язку;

д)за граматичною природою головного слова.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 2001. – С. 312- 322.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 227-236.

3. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К.,1987. –

С. 248-253.

4. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К., 1995. –

С. 44-58.

5. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова:

Морфологія. Синтаксис. – К., 1989. – С. 244-251.