5. Основні етапи розвитку нервової системи

Нервова система починає формуватися на третьому тижні ембріонального розвитку із зовнішнього зародкового листка - ектодерми. Спочатку утворюється нервова пластинка, яка перетворюється на жолобок з піднятими краями. Краї жолобка потім утворюють замкнену нервову трубку, з нижнього відділу утворюється спинний мозок, а з верхнього — три розширення — первинні мозкові міхури (передній, середній і задній).

В 5 тижнів у ембріона видно поділ поперечною борозною переднього і заднього міхурів ще на дві частини, утворюється 5 мозкових міхурів. З п’ятого мозкового міхура утворюється довгастий мозок, з четвертого — міст і мозочок, з третього — середній мозок, з другого — очні міхури і проміжний мозок, з першого — півкулі великого мозку.

На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло, яке з’єднує праву і ліву півкулі. До 6 місяців півкулі повністю покривають мозок.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає біологічне значення нервової системи?

2. Охарактеризуйте загальний план будови нервової системи.

3. Зробіть порівняльний аналіз симпатичної і парасимпатичної нервової системи.

4. Назвіть властивості нервової системи.

5. Що таке рефлекс, рефлекторна дуга?

6. Які основні етапи розвитку нервової системи?

З історії науки

• Гален (ІІ ст. н.е.) довів існування рухових і чутливих нейронів. Він розрізняв сім черепних нервів, усі інші нерви він також пов'язував з мозком.

• Термін "рефлекс" у ХVІІІ ст. був запропонований чеським фізіологом Прохазкою.

• О.П. Вальтер (1817-1889), учень Пирогова, у своїй праці “Про значення симпатичних шляхів, домішаних до сідничного нерва” уперше довів вплив симпатичних нервів на просвіт кровоносних судин.

• 1863 року І.М. Сєченов уперше описав явище сумації збудження. В основі цього явища лежить процес сумації збудливих постсинаптичних потенціалів на тілі нейронів. Порція медіатору, яка викидається нервовим закінченням у відповідь на поодинокий імпульс, досить мала для того, щоб спричинити збудливий постсинаптичний потенціал, достатній для деполяризації мембрани нервової клітини. Така деполяризація можлива або в разі одночасного збудження кількох синапсів, розташованих на тілі нейрона, або при надходженні до того самого синапса серії нервових імпульсів, які йдуть один за одним з коротким інтервалом. При цьому постсинаптичні потенціали складаються один за одним і в момент, коли сумарний потенціал досягає порогової величини, виникає потенціал дії, який поширюється далі.

• О.О.Ухтомським був сформульований принцип домінанти. Тимчасово пануючий, головний у поточний момент осередок стійкого тривалого збудження називається домінантою. Під час голоду виникає харчова домінанта. Домінантний осередок збудження має властивість притягувати до себе хвилі збудження, які надходять в інші центри, і внаслідок цього посилюватися. В цей час інші нервові центри, які не входять до його складу, і відповідні рефлекси загальмовуються, тому при наявності в ЦНС домінантного осередку координаційні відношення змінюються. Принцип домінанти є фізіологічною основою акту уваги і предметного мислення. Принцип домінанти підкреслює необхідність враховувати при виробленні нових рефлекторних актів попередні відношення в ЦНС раніше сформовані домінантні осередки.

• М.Є. Введенський (1852-1922), учень І.М. Сєченова, за допомогою телефонного апарата показав, що через нерв за одну секунду може проходити до 500 хвиль збудження, але закінчення нерва може передавати не більше 100-150 імпульсів за секунду, тобто різні частини нерва мають неоднакову функціональну властивість (за Введенським – лабільність). М.Є. Введенський робить висновок, що кожен нерв, залежно від ритму імпульсів, можна то збуджувати, то гальмувати. Надмірне збудження переходить у гальмування. Отже, гальмування закономірно виникає із збудження, і природа їх єдина.