Кампанія 1917 року

1917, Війська генерала Мода захоплюють Ель-Кут.

Брезень 1917, Британські вояки входять до Багдаду

Новим командувачем британськими військами в Месопотамії став генерал Фредерік Стенлі Мод. Під його командуванням знаходилися чотири дивізії, зведені в два корпуси, три бригади і одна кавалерійська дивізія, всього близько 25 000 вояків. У розпорядженні командувача 6-ї турецької армії Халіль-паші знаходився 18-й корпус під командуванням генерала Карабекіра, який займав оборону по Тигру від Ель-Кута на 35 км у північно-східному напрямку.

Наступ британської армії почалося 10 грудня 1916 року, і до середини січня британці досягли османських позицій у Ель-Кута. Почалися запеклі бойові дії. 24 лютого османські війська були вибиті зі своїх позицій і почали відступ на північ. Турецькі війська чисельністю 62 000 чоловік, при 55 гарматах, відчуваючи брак боєприпасів, залишили Ель-Кут і почали відступ до Багдаду. В Ель-Кут увійшли британські війська.

Після цього британці продовжили наступ і підійшли до Багдаду. 9 — 11 березня тривали бої за це місто. 11 ​​березня британські підрозділи на чолі з генералом Модом увійшли до Багдаду.

У березні 1917 року в бойових діях брали участь одна англійська і п'ять індійських піхотних дивізій і одна індійська кавалерійська бригада. У піхотних частинах налічувалося 55 500 військовослужбовців, в кавалерії 5100 осіб при 205 гарматах. Крім цього, на тилових позиціях знаходилося ще 17 700 солдатів і офіцерів при 39 гарматах.

Після цього британці продовжили наступ і захопили Ер-Рамаді, а у вересні досягли Тікріта. У частинах Халіль-паші залишилося всього лише 20 000 −30000 боєздатних військовослужбовців, а штаб армії був переведений в Мосул. 18 листопада генерал Мод помер від холери, і новим командувачем став генерал Вільям Маршалл, який призупинив усі активні дії з настанням зими.

Кампанія 1918

21 сі чня 1918 командування Антанти прийняло рішення про наступ проти Османської імперії, з цією метою слід було «розпочати рішучий наступ на Туреччину з метою знищення турецьких армій і розтрощення опору турків». До початку 1918 року османська армія знаходилася у важкому стані, не вистачало боєприпасів, продовольства, почалися епідемії. Британські сили налічували шість піхотних, одну кавалерійську дивізії, а також численні окремі підрозділи. Всього у складі британських експедиційних сил нараховувалося 447 000 чоловік, з яких 170 000 знаходилися в бойових піхотних частинах.

Бойові дії на месопотамському фронті відновилися в березні 1918 року, коли британці захопили ряд населених пунктів (Кіркук, Хіт, Кіфрі тощо), проте незабаром повернулися на свої вихідні позиції північніше Багдада. Одночасно з цим значна частина британських військ була перекинута з Месопотамії на Синайсько-палестинський фронт і в Персію.

28 червня 1918 Халіль-паша був призначений командувачем групою армій «Схід». Група об'єднала діючі на Кавказі і в Месопотамії 3-ю і 6-ю армії, а також групу військ «Карс». 30 червня новим командувачем 6-ї армії став Алі Іхсан-паша. Наступ англійців відновився в середині жовтня 1918 року. Протягом тижня 6-я османська армія зазнала поразки. Британські війська вийшли до кордонів Мосульського вілайєту і 31 жовтня 1918 захопили Мосул.

30 жовтня 1918 було підписано Мудросське перем'я що завершило бойові дії на Близькому Сході. Генерал Маршалл прийняв капітуляцію 6-ї турецької армії, проте британці продовжили наступ для захоплення території Мосульського регіону, багатого нафтою.