2.Предмет і задачі конят-проц.права як навчальної дисципліни. Як навчальна дисципліна конституційно-процесуальне право України являє собою сукупність знань, що випливають із системи науки цієї галузі, а також практики реалізації наукових досягнень. Конституційно-процесуальне право як нормативний курс покликаний допомогти здобути комплекс знань про зміст конституційно-процесуального права, зокрема про поняття, предмет і методи, норми цієї галузі, а також правовідносини, джерела і систему конституційно-процесуального права. Першчерговим завданням курсу є висвітлення питання про пріоритет людини, її прав і свобод, гарантій їх здійснення державою та її органами, які відіграють службову роль стосовно людини і громадянина.У курсі приділяється велика увага висвітленню загальних засад конституційного ладу, за допомогою якого з'ясовуються питання, що стосуються характеристики Української держави в цілому; форм її територіального устрою, правління та демократичного режиму; народного волевиявлення; розподілу влади; верховенства права; законності; політичної, економічної, соціальної, культурної основ держави; статусу державної мови; функцій держави; її символів. Кожна наука має свій предмет, тобто коло питань, які вона досліджує. предмет будь-якої науки — це область пізнання об’єктивної реальності, на яку спрямоване наукове дослідження. поряд з іншими галузевими юридичними науками наука конституційно-процесуального права також має свій предмет і об’єкт вивчення. саме через розуміння предмета і об’єкта конституційно-процесуального права як науки і навчальної дисципліни можна розкрити її сутнісне поняття.

3.Система конят.проц права як навч.дисципліни. Як навчальна дисципліна конституційно-процесуальне право України являє собою сукупність знань, що випливають із системи науки цієї галузі, а також практики реалізації наукових досягнень. Конституційно-процесуальне право як нормативний курс покликаний допомогти здобути комплекс знань про зміст конституційно-процесуального права, зокрема про поняття, предмет і методи, норми цієї галузі, а також правовідносини, джерела і систему конституційно-процесуального права. Система конституційно-процесуального права є багатоелементною конструкцією, що об'єднує конституційно-процесуальні принципи, інститути та норми.Принципи конституційно-процесуального права України - це основоположні, керівні ідеї, які закріплені в нормах права та знаходять своє відображення в його окремих нормах та інститутах.До загальних принципів конституційно-процесуального права України належать ті, які характерні для всіх підгалузей та інститутів конституційного права України. Це - принципи публічності, пріоритетності, універсальності, демократизму, активної дієвості, науковості, наступності, системності, програмності тощо.До спеціальних принципів можна віднести:1. Принцип компетентності, який полягає у тому, що уповноважені органи можуть вчиняти дії та приймати рішення тільки з питань і в обсягах, передбачених законом.2. Принцип процесуальної економії, який означає необхідність мінімальної кількості дій для досягнення певного позитивного правового результату, які утворюють відповідний процес.3. Принцип кворуму і більшості при прийнятті колегіальних рішень, який випливає з одного із постулатів сучасності про те, що керувати має більшість..4. Принцип пропорційності голосування, який тісно пов'язаний із принципом рівності та полягає в тому, що при прийнятті рішень кожен суб'єкт голосування має пропорційно однакову кількість голосів порівняно з іншими суб'єктами конституційно-процесуального права.

4.Розвиток і тенденції науки конят-проц.права. Наука конституційно-процесуального права це галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, концепцій та ідей з приводу реалізації суб’єктами конституційно-правових відносин своїх прав та обов’язків, які складаються в процесі організації і здійснення публічної влади.Кожна наука має свій предмет, тобто коло питань, які вона досліджує. предмет будь-якої науки — це область пізнання об’єктивної реальності, на яку спрямоване наукове дослідження. поряд з іншими галузевими юридичними науками наука конституційно-процесуального права також має свій предмет і об’єкт вивчення. саме через розуміння предмета і об’єкта конституційно-процесуального права як науки і навчальної дисципліни можна розкрити її сутнісне поняття.Наука конституційно-процесуального права не стоїть на місці, предмет її досліджень не залишається незмінним, адже життя ставить перед нею нові завдання, які необхідно виконувати, досліджуючи, узагальнюючи, переосмислюючи і розробляючи нові концепції розвитку. дослідження правових проблем дає можливість більш детально прогнозувати розвиток правових явищ і адекватно застосовувати їх в юридичній практиці. традиційна проблематика будь-якої науки, у тому числі й науки конституційно-процесуального права, поповнюється новими напрямами досліджень, пов’язаними зі сферою інших галузей юридичних знань (і в першу чергу тих, що відносять до сфери публічного права). практика свідчить, що від об’єднання, злиття різних наук у комплексному дослідженні відповідних об’єктів виграють усі науки, які долучаються до цих інтегративних процесів. У цьому контексті науку конституційно-процесуального права можна розглядати як логічне продовження конституційно-правової практики, що відбиває закономірності розвитку правотворчого і правореалізаційного процесів в Україні.

5. Джерела науки конст-проц.права.Наука конституційного процесуального права України, як і будь-яка юридична наука, має складний предмет дослідження, який утворюють:а) норми права, що складають галузь конституційного процесуального права в Україні;б) практика їх реалізації; в) суспільні відносини, які регулюються цими нормами;г) теоретичні (наукові) погляди щодо норм галузі консти-туційного процесуального права Україні, практики їх реалізаціїта суспільних відносин, які регулюються цими нормами.1) Конституція України; Закони України, підзаконні норма¬тивно-правові акта, рішення Конституційного Суду України, акти органів місцевого самоврядування, публічно-правові та міжна¬родні договори, які містять у собі конституційно-процесуальні норми. Неважко помітити, що до цієї групи джерел науки консти¬туційного процесуального права входять нормативно-правові акти, які є джерелами галузі конституційного процесуального права. Наука досліджує поняття, що містяться в указаних нормах, кон¬цепції, які в них втілено, встановлює і пояснює взаємозв'язки між ними тощо;2) практика реалізації норм конституційного процесуаль¬ного права України та інших країн, досліджуючи яку наука встановлює фактори, що сприяють реалізації конституційно-нроцесуальних норм або утруднюють її;3) дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, що мають пряме або опосередковане відношення до предмета науки конс¬титуційного процесуального права України

Система джерел конституційно-процесуального права, яка являє собою організовану сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що містять конституційно-процесуальні норми, включає: • акти всеукраїнського та місцевих референдумів як акти без¬посередньої влади народу, що виступає її єдиним носієм; • закони України, інші нормативні акти Верховної ради Украї¬ни; • нормативні укази президента України; нормативні постанови Кабінету Міністрів України; накази, інструкції та інші підзаконні акти центральних та міс¬цевих органів виконавчої влади; • рішення та висновки Конституційного суду України; • правові акти Верховної ради автономної республіки Крим і рішення ради міністрів автономної республіки Крим; • статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування; • нормативно-правові та міжнародно-правові договори України.

6.Взаемозвязок конят.проц.права і конституційного права. Конституційно-процесуальне право є похід¬ним від конституційного права і покликане забезпечувати потреби ефективної реалізації останнього. Предмет правового регулювання є основним знаряддям поділу системи права на відповідні галузі. З одного боку, він безпосередньо впливає на якісно визначений вид суспільних відносин, які вимага¬ють відповідного правового регулювання, з іншого — суспільні від¬носини є тією об’єктивною основою, яка викликає право до життя і вносить у нього відповідні системотворчі ознаки. Кожна галузь права, в тому числі і галузь конституційно-процесуального права, регламентує певний вид суспільних відносин, які потребують належного правового врегулювання. як відомо, пред¬мет правового регулювання — це сукупність якісно однорідних суспіль¬них відносин, врегульованих правовими нормами. предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив конкретних норм права. а оскільки конституційно-процесуальні норми спрямовані на регулювання порядку здійснення юридичних прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріаль¬ного права, предметом правового регулювання конституційно-процесуального права можна вважати ті суспільні відносини, які ви¬никають у зв’язку з реалізацією суб’єктами конституційних відносин своїх прав і обов’язків, що складаються в процесі організації і здійснен¬ня верховної державної влади, реалізації народовладдя, здійснення місцевого самоврядування, реалізації прав, свобод та законних інтер¬есів людини і громадянина, взаємодії держави і особи тощо.. Конституційно-процесуальне право це система процесу¬ально-правових норм, які закріплюють, регулюють та охороняють порядок суспільних відносин, що виникають у зв’язку з реалізаці¬єю суб’єктами конституційних відносин своїх прав і обов’язків, які складаються в процесі організації і здійснення верховної державної влади. Конституційне право України — провідна галузь національного права, являє собою сукупність правових норм, перш за все принципів і норм конституції, які закріплюють основи політичної та економічної організації суспільства, форму держави, порядок і принципи формування та компетенцію органів державної влади, основи правового статусу людини і громадянина.

7.Понятта структура види процесуальних норм конституційного права..

конституційно- процесуальні норми — це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки загального характеру, встановлені або санкціо¬новані державою як регулятор суспільних відносин, що становлять предмет конституційно-процесуального права, і забезпечуються усіма юридично обґрунтованими заходами і засобами державного- правового впливуСтруктура конституційно-процесуальних норм має певну специфіку. Як і норми матеріального права, вони мають три¬членну логічну структуру, тобто складаються з гіпотези, диспо¬зиції і санкції. Проте, встановлюючи зміст кожної структурної частини норми, слід звертатися до аналізу норм конституційного права, що закріплюють права чи обов'язки, процедуру реалізації яких встановлює процесуальна норма. 1. За методом правового регулювання:а) імперативні — норми, що прямо вказують на відповідну по-ведінку суб’єктів за чітко визначених обставин;б) диспозитивні — норми, що містять процедурні настанови, які за певних умов і за добровільною згодою учасників можна де¬якою мірою скоригувати на власний розсуд, проте у встанов¬лених процесуальними вимогами межах.2. За характером регулятивних приписів, що містяться у нормі:а) дозвільні — норми, що вказують на певний спосіб здійснення юридично значущих дій, певний спосіб реалізації суб’єктами належних їм прав і обов’язків; б)зобов’язуючі — норми, що вказують на необхідність здійсню-вати певні дії у певний, чітко визначений спосіб;в) заборонні — норми, що виключають можливість здійснення певних дій у певний спосіб.3. За сферою дії:а)загальні — їх дія поширюється на всіх суб’єктів;б)спеціальні — орієнтовані на певну групу однорідних суб’єктів (наприклад державних службовців);в)виняткові — у передбачених законом випадках усувають дію норм щодо певних суб’єктів.

8.Поняття,система джерел процесуальних норм констит.праванорма конституційного права — це прийняте законодавчою, а іноді Президентом України формально-обов'язкове правило фізичної поведінки особи, що має загальний характер, встановлюється і санкціонується державою з метою регулювання політико-правових суспільних відносин у процесі організації, здійснення та загальної взаємовідносин публічної влади з людиною-громадянином, яке забезпечується владною, організаційною, виховною і примусовою діяльністю цієї влади. особливості. По-перше, ці норми приймаються з приводу політики, але не є її формальним виразом; по-друге, вони мають державно-владний характер і їх порушення тягне за собою конституційно-правову відповідальність; по-третє, конституційно-правові норми відрізняються від інших правових норм підвищеним ступенем стабільності і більшим ступенем охорони з боку Конституції України; по-четверте, відміну від інших правових норм, вони мають більшу юридичну силу і особливості предмета та методу правового регулювання. За призначенням у механізмі правового регулювання:1) матеріальні норми, які вказують на те, що потрібно робити для їх здійснення;2) процесуальні норми визначають як, яким чином, в якому порядку їх потрібно реалізовувати. За юридичною силою, залежно від форм виразу і статусу органу, що приймає конституційно-правові норми, можна виділити: норми Конституції України, норми актів Кон-ституційного Суду; норми конституційних законів; дея-кі інші конституційно-правові норми.Зв'язок норм конституційного права з правовідносинами зумовлює існування матеріальних і процесуальних норм.Матеріальні норми конституційного права поділяються на забороняючі, зобов'язуючі, уповноважуючі (дозволяючі) та установчі. Що стосується процесуальних норм, то їх зміст неоднозначно трактується у юридичній науці. Уявля-ється, що під процесуальними нормами конституційного пра-ва слід розуміти правила поведінки, що регулюють діяль-ність уповноважених органів і посадових осіб у сфері установчої, правотворчої і контрольної діяльності.У той же час процесуальні норми є засобом реалізації ма-теріальних норм, вони створюють юридичні передумови до-держання прав учасників процесуальної діяльності, гаранту-ють користування конституційними правами і свободами, слугують необхідною умовою конституційної законності та правопорядку.І, нарешті, процесуальні норми є по суті єдиним засобом переведення матеріальних норм із статичного стану в дина-мічний.За формою виразу виділяються нормативно-правові ак-ти, в яких містяться ситуаційні, факультативні, конституцій-но-правові норми цієї галузі.За способом встановлення диспозиції конституційно-правових норм виділяються імперативні і диспозитивні норми.Залежно від характеру диспозиції виділяються упов-новажуючі (дозволяючі), зобов'язуючі та забороняючі нор-ми конституційного права.

9.Систематизація процесуальних норм конят.права:тенденції та перспективи. Конституційно-правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою з метою охорони і регулювання певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права. Ці норми є особливим різновидом норм національної правової системи. їм властиві такі самі ознаки, як і всім іншим правовим нормам. Разом з тим конституційно-правові норми мають специфічні якості й ознаки, які дають змогу виокремити конституційне право в самостійну галузь. За змістом конституційно-правові норми поділяють на матеріальні та процесуальні. Матеріальні норми права відтворюють зміст діяльності державних органів, визначаючи їх правовий статус, а процесуальні норми закріплюють порядок, способи, методи здійснення цієї діяльності шляхом встановлення конкретних організаційно-правових (процесуальних) форм реалізації матеріальних норм права. Матеріальні норми відповідають на запитання "що робити?", а процесуальні — "як робити?", а їх взаємозв'язок — це зв'язок змісту і форми Процесуальні норми є складовою практично всіх інститутів конституційного права України. їх функціональне призначення — обслуговувати інститут, забезпечувати реалізацію його норм. Особливо це характерно для таких інститутів, як виборче право, парламентське право (законодавча влада), зокрема законодавчий процес, місцеве самоврядування. Особливу роль процесуальні норми відіграють у конституційному праві. Без них неможлива реалізація конституційних інститутів і норм. Вони визначають порядок діяльності державних органів, прийняття рішень з питань, що входять у їх компетенцію, а також порядок реалізації цих рішень. Процесуальні норми мають виняткове значення для юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України, що вирізняється чітко окресленим процедурно-процесуальним характером, дотримання якого є неодмінною умовою ефективного функціонування Суду.

Конституційне право специфічно поєднує елементи матеріальних та процесуальних норм, тобто є, так би мовити, матеріально-процесуальним. Поки що немає достатніх підстав для виокремлення з конституційного права конституційно-процесуальної галузі. До того ж часто практично неможливо поділити конституційно-правові норми на матеріальні та процесуальні й зосередити останні в одному процесуальному акті, тобто існують проблеми кодифікації таких норм.

10. Понятта зміст види проц..відносин у конят.правіУ загальному виді правові відносини (правовідносини) мож¬на визначити як суспільні відносини, що виникають і здійсню¬ються на основі норм права. Виходячи з цього конституційно-процесуальпі нідпосини — це суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації прав і обов'язків, встановлених нормами конституційного права, і здійснюються в порядку, передбаче¬ному нормами конституційного процесуального права.Субєкти:1) фізичні особи: *громадяни України; *іноземні громадяни; *особи без громадянства; *особи з подвійним громадянством; 2) юридичні особи: *державні органи, підприємства, установи, організації *органи місцевого самоврядування; *комерційні організації; *громадські об’єднання; 3) держава: *власне держава; *державні утворення; *адміністративно-територіальні одиниці; 4) соціальні спільноти: *народи; *нації; *етнічні групи. Об’єкти конституційно-процесуальних відносин — це соціальні явища, з приводу яких суб’єкти конституційно-правових відносин вступають у відносини з приводу реалізації їх взаємних прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріального права. Конституція України до переліку таких об’єктів відносить: конституційний лад, народний і державний суверенітет, громадянство, державну територію, державну символіку, мову, політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність, землю, державний бюджет, природні об’єкти права власності народу тощо. специфічним об’єктом конституційно-процесуальних відносин є публічна влада і способи її здійснення. Зміст конституційно-процесуальних відносин характеризується складною структурою. Він виявляється через конституційно-правовий статус їх суб’єктів. для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб’єктами своїх прав і обов’язків. так, у значній частині цих відносин права та обов’язки суб’єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.

11.Поняття принципи та прв.регулювання виборчого процесу. Виборчим процесом називається врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів, організацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади та місцевого самоврядування. ринцип загальності виборів в Україні означає, що всі її громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого у судовому порядку визнано недієздатними.Пряме виборче право забезпечує остаточність вирішення питання про зайняття виборної посади, шляхом голосування безпосередньо "за" чи "проти" кандидата.Таємність голосування передбачає недопущення будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.Рівність виборчого права - це наявність у виборців однакової кількості голосів, можливість в однаковій мірі впливати на результати виборів.Конституція України встановлює, що вибори є вільними. Це означає неприпустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань. . Прав.регулюв.Конституція України2. Закон України "Про Центральну виборчу комісію"3. Закон України "Про вибори Президента України"4. Закон України "Про вибори народних депутатів України"5. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"6. Закон України "Про місцеве самоврядування"7. Закон України "Про об’єднання громадян"

12Принципи териториальної організації виборів в Украхні.

Усі принципи поділяються на загальні і спеціальні (міжгалузеві, галузеві, інституціональні).  Загальними принципами виборів як основної форми безпосередньої демократії є принципи: * суверенності народу;* єдиновладдя народу;* повновладдя народу;* безпосереднього волевиявлення народу;* поєднання безпосередньої і представницької демократії; * пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії;* політичного плюралізму; * конституційності й законності; * загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя; * рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;* відкритості та гласності тощо. До загальних принципів виборчого права відносяться, насамперед принципи вільного, загального, рівного, прямого виборчого права, а також таємного голосування при здійсненні виборчого права. До спеціальних принципів виборчого права відносяться принципи: 

* альтернативності;* багатопартійності виборів;* публічності та відкритості виборчого процесу;* гласності виборів;* політичного плюралізму та багатопартійності;* організації виборів спеціальними незалежними органами;* територіальної організації виборів;* спеціального фінансування виборів;* рівних можливостей для всіх кандидатів і організацій політичних партій і їх блоків у проведенні передвиборної агітації;* рівного доступу всіх кандидатів і політичних партій – суб’ктів виборчого процесу до ЗМІ, незалежно від форми їх власності;* неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій – суб’єктів виборчого процесу;* юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства України тощо.

Коротко розглянемо зміст основних принципів виборчого права України.

Принцип вільних виборів є одним із основних принципів виборів. Цей принцип означає, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

Принцип періодичності проведення виборів означає, що вибори мають проводитися з оптимальною періодичністю. Періодичність проведення виборів залежить безпосередньо від строків повноважень відповідних органів. У Конституції та виборчому законодавстві України визначено строки та періодичність проведення виборів.

Принцип справедливих виборів також є міжнародним стандартом організації і проведення виборів. Він тісно пов’язаний із реалізацією громадянами як суб’єктів своїх виборчих прав: права обирати та бути обраним. Не менш важливим для проведення справді демократичних і вільних виборів є принцип дійсних і чесних, несфаьсиіфікованих виборів.

Принцип загальності виборчого права означає, що суб’єктивне активне виборче право, тобто право обирати, відповідно до ст.. 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатним.