- •1 Об'єкти і суб'єкти фінансових відносин.
- •2.Моделі фінансових відносин у суспільстві.
- •3.Функції фінансів, їх характеристика.
- •4.Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва.
- •5.Поняття фінансової системи.
- •6.Внутрішня структура фінансової системи.
- •7.Організаційна структура фінансової системи
- •8.Управління фінансовою системою.
- •9.Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави. Стратегія і тактика фінансової політики.
- •10.Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин
- •11.Сутність фінансів підприємницьких структур, їх функції та основи організації.
- •Фінанси підприємства забезпечують відносини між
- •Функції фінансів підприємств:
- •12.Державні доходи.
- •Державні доходи класифікуються за такими ознаками:
- •13.Державні видатки, їх склад і напрямки використання.
- •Класифікація видатків бюджету
- •14.Сутність бюджету держави.
- •15.Бюджетний устрій і бюджетна система.
- •16. Сутність податків та їх економічний зміст, елементи системи оподаткування.
- •Деякі економісти визнають також ще 3 функції податків:
- •Суть місцевих фінансів, їх склад і роль.
- •Сутність державних цільових фондів.
- •20. Джерела мобілізації коштів у державні цільові фонди.
- •21. Економічна суть державного кредиту.
- •22. Державний борг.
- •Управління державним боргом і його обслуговування.
- •24.Економічна необхідність і роль страхування.
- •25.Сутність і значення фінансового ринку.
- •Значення функціонування фінансового ринку:
- •26. Класифікація фінансових ринків.
- •28. Поняття міжнародних фінансів у вузькому і широкому розумінні.
- •Міжнародний фінансовий ринок.
24.Економічна необхідність і роль страхування.
У практиці господарювання виникають різні обставини, передбачити і попередити настання яких поки що неможливо. До таких обставин відносяться:
• зміни чи перерви у виробничому процесі з технологічних причин;
• зниження урожаю в сільському господарстві внаслідок несприятливих умов;
• загибель майна підприємств і громадян від пожеж, аварій, стихійного лиха;
• непередбачені події міжнародного характеру.
Згідно з Законом України «Про страхування», “Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі - настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).”
Як система економічних, грошових відносин, страхування є економічною категорією, яка має свої ознаки. Можна виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специфіку цієї економічної категорії:
1. При страхуванні виникають грошові перерозподільні відносини, що обумовлені наявністю ймовірності настання раптових, непередбачених і нездоланних подій, тобто страхових випадків, які тягнуть за собою можливість нанесення матеріальних чи інших збитків народному господарству чи населенню.
2. При страхуванні здійснюється розподіл нанесених збитків. Розподіл здійснюється між учасниками страхування — страхувальниками, носить вона замкнутий характер. Виникнення таких перерозподільних (розкладкових) відносин обумовлене тим, що випадковий характер нанесення збитків тягне за собою матеріальні чи інші втрати, які, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю територію даної країни, регіону, а лише частину. Це створює умови для відшкодування збитків шляхом солідарної розкладки втрат одних господарств між усіма застрахованими господарствами. При цьому чим ширше коло учасників страхування, тим менша частка в розкладці, менше припадає на кожного страхувальника.
3. Страхування передбачає перерозподіл шкоди як між територіальними одиницями, так і в часі.
Кожна держава має страхову систему. Страхова система України — це частина фінансової системи України, яка забезпечує розподільні відносини між окремими громадянами, підприємствами, державою внаслідок настання страхових подій об'єктивного і суб'єктивного характеру.
25.Сутність і значення фінансового ринку.
Фінансовий ринок — це специфічна сфера грошових операцій, де об'єктом угоди виступають вільні грошові кошти населення, суб'єктів господарювання і державних структур, які надаються користувачам або під цінні папери, або у вигляді позичок.
Функціонує фінансовий ринок лише в умовах наявності в економіці країни реальних власників. Призначення ринку полягає в посередництві руху грошових коштів від власників (ощадників) до користувачів (інвесторів).
Користувачі (інвестори) — це суб'єкти господарювання, органи державної влади, які вкладають грошові кошти в певні підприємства, в певну справу (розширення виробництва, надання послуг, покриття державних видатків тощо). Тільки ті, які володіють реальною самостійністю, незалежністю власника, здатні укладати на фінансовому ринку угоди, пред'являючи попит на фінансові ресурси і націлюючись на ефективне їх інвестування.