Графік 2

Більш, ніж удвічі – до 6,5% – зросло безробіття у містах Києві та Севастополі, в 1,7 рази у Вінницькій та Донецькій областях (до 10,6% та 9,4% відповідно), у півтора рази у Дніпропетровській, Одеській та Полтавській областях (до 7,8%, 6.8%, 10,2% відповідно).

Стабільно високим протягом останніх 10-12 років залишається безробіття серед молоді (у віці 15-34 роки) практично в усіх регіонах країни: воно вище за загальнорегіональні показники, і лише в чотирьох областях – Київській, Дніпропетровській, Одеській, Харківській та у м. Києві нижче за десятивідсотковий поріг. Традиційно напруженою ситуація із безробіттям цієї вікової групи населення характеризується не тільки в регіонах з постійним надлишком робочої сили – Вінницькій, Кіровоградські, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Закарпатській та Херсонській областях, але і в тих, де, зокрема, промисловий сектор за питомою вагою залишається відносно більш значним – Черкаській, Донецькій, Миколаївській, Полтавській.

На початок 2012 р. рівень безробіття в регіонах продовжував бути суттєвим. Лише в двох областях – Миколаївській та Чернівецькій – він дещо знизився порівняно з 2007 р., а у Львівській та Луганській – відповідав рівню 2007 р. Високе безробіття в переважній більшості регіонів супроводжується скороченням протягом останніх 6 років у 18 з них як кількості економічно активного населення, так і зайнятого.

Під трудовим потенціалом розуміють систему, що має просторову та часову орієнтацію, елементами якої виступають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, зайнятості й робочих місць.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров'я, міграційною рухомістю та ін.), потребами суспільного виробництва в робочій силі й відповідно можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.

Якість трудового потенціалу - поняття відносне. Воно характеризується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, сукупного робітника або робочої сили. Ці якісні характеристики можуть бути розкриті за допомогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та ін.

В Україні мають місце різні види міграцій: регіональні, міжрегіональні, міждержавні. Причини міграцій: економічні, політичні, релігійні, соціальні тощо.

Міграція – механічний рух населення, переїзд людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну.

Більшість міграцій направлено в Італію, Чехію, США, Ізраїль, а також у країни СНД, насамперед у Росію. Основним реципієнтом у міжрегіональному обміні населення є м. Київ. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається на Харківщині, Дніпропетровщині та у м. Севастополі.

Діаспора – це перебування українського народу поза етнічною територією внаслідок добровільної чи примусової еміграції.

Українська діаспора нині існує в 32 країнах світу і налічує 8,9 млн. осіб. Найбільші діаспори – США, Канада, Бразилія, Австралія, Росія, Казахстан та інші.