Зміна наявного населення

Карта 1

Як результат, у 2012 році в 11 регіонах зафіксовано позитивний природній приріст населення (тоді як у 2007 році – в 1 регіоні). Основний масив регіонів припав на західні (Волинська, Закарпатська, Рівненська, Івано-Франківська та Чернівецька області), по 2 - на столичний регіон (м. Київ та Київську область) та південні (Автономна Республіка Крим та Одеська область) і 1 - на східний (Харківська область).

У Чернігівській, Луганській, Сумській та Кіровоградській областях ситуація продовжує погіршуватися і якщо ця динаміка не зміниться, то через 60-80 років ці регіони можуть зникнути з карти країни.

Основні чинники, що впливають на природний приріст є народжуваність і смертність.

В Україні коефіцієнт народжуваності до 2001 року постійно зменшувався і лише державна політика останніх років спрямована на стимулювання народжуваності, зупинила цю негативну тенденцію і з 2002 року ми маємо зростання. Як результат, у 2012 році коефіцієнт народжуваності перевищував цей показник ряду великих Європейських країн і становив 11,4 живонароджених на 1000 осіб (у Німеччині – 8,3, Італії – 9,3). Однак, залишився нижчий ніж у Великій Британії та Франції – відповідно 19,5 та 12,8. Об’єднуючим фактором є те, що за останні 22 роки цей коефіцієнт скоротився як у великих країнах ЄС, так і в Україні.

За рівнем народжуваності регіони України розподіляються на три групи: східні області, яким притаманна надзвичайно низька народжуваність, яка навіть наполовину не забезпечує відновлення чисельності населення (Сумська, Чернігівська, Луганська, Донецька, Полтавська, Харківська області). Західні області (Волинська, Рівненська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, до них тяжіє Одеська) мають відносно високі показники народжуваності. Їм притаманні порівняно високі сумарні коефіцієнти народжуваності (1,4–1,6 дитини на одну жінку). Це переважно території, де зберігаються традиції дводітності, які демонструють найменші в країні показники поширеності абортів, з удвічі нижчою за український рівень часткою позашлюбної народжуваності. До третьої групи належить решта областей (демографічно старі регіони півночі та центру), в яких показники відтворення населення знаходяться на рівні середньоукраїнських.

Разом з тим, у порівняні з країнами ЄС для України за цим показником характерні помірні міжрегіональні розбіжності - 1,7 раза, тоді як у таких країнах, як Франція, Великобританія та Іспанія, диспропорції за рівнем народжуваності перевищують 2 рази (графік 1).

ГМіжрегіональні диспропорції за рівнем народжуваності рафік 1

Якщо по народжуваності Україна ще відповідає рівню Європейських країн), то по смертності ситуація набула критичних значень. Так, коефіцієнт смертності становить 14,5 на 1000 осіб, що значно вище значень Європейських країн (у Франції – 8,4, Німеччині – 10,5, Італії – 9,7, Великобританія – 8,9). При цьому, останні 20 років для Європейських країн характерно скорочення цього коефіцієнта, тоді як для України – зростання. Однією з головних причин високої смертності в Україні є низький рівень охорони здоров’я та високий рівень захворюваності населення. Регіони України за відмінностями в рівнях смертності можна об’єднати в три групи. Відносно краща ситуація щодо смертності спостерігається у західних областях (Чернівецька – 12,5, Закарпатська – 11,8, Львівська – 12,5). Гірша ситуація склалася у східних та південних регіонах (Чернігівська, Сумська та Кіровоградська - відповідно 18,6, 16,6 та 16,5), а центральні області України за показниками смертності посідають проміжне місце між вищезгаданими групами областей. Лише у м. Києві коефіцієнт смертності відповідає Європейським значенням та становить 9,8.