3.1.2. Приймання коливань

Основним вимірювальним пристроєм в сейсморозвідці служить сейсмоприймач, що перетворює механічні коливання пружних хвиль в електричний струм змінної напруги. При переміщенні частинок гірських порід поблизу корпусу приймача в ньому виробляються електричні імпульси, які потім відкладаються на осі часу. Отримувані залежності називаються графіками коливань або сейсмотрасамі.

С

Рис.10. Сейсмоприймач СМ-3.

ейсмотраси об'єднуються в сейсмограми - первинний польовий матеріал сейсморозвідки. Сигнали від приймачів піддаються передобробці - посиленню, фільтрації небажаних коливань і перетворенню в цифрову форму. По незалежним інформаційним каналам дані з точок спостереження надходять у єдиний центр - сейсмічну станцію, де подаються в зручній для оператора формі. Сейсмічна станція являє собою єдиний інформаційно-вимірювальний комплекс, призначений для об'єднання даних з сейсмоприймачів, їх передобробки, візуального аналізу та збереження на пристроях пам'яті .

3.1.3. Системи спостережень

Для ефективного простежування цільових сейсмогеологічних кордонів застосовуються типові способи установки і переміщення пунктів збудження і прийому коливань - системи спостережень. Типовою системою спостережень є пункт збудження, від якого пружні хвилі реєструються шляхом розстановки, що складається з 100-300 пунктів приймання, або - каналів сейсмостанції. Пункт збудження зазвичай розташовується в центрі розстановки приймачів і для отримання нової сейсмограми переміщується на відстань в 25-50 м. Інтервал між пунктами прийому також вибирається рівним 25-50 метрів. Параметри розстановки при переміщенні за профілем не змінюються для полегшення подальшої автоматизованої обробки даних. Описана система спостережень дозволяє виділяти зону з достатньою надійністю, яка забезпечується надмірністю одержуваної інформації. Наприклад, при використанні 240 пунктів прийому в розстановці кількість сейсмострас для однієї точки на межі може досягати 120. Правильний вибір системи спостережень дозволяє без зайвих витрат отримувати необхідну інформацію про будову частини геологічного середовища, що нас цікавить.

О

Рис.11. Сейсмограма.

тримувані в процесі польових робіт сейсмограми містять значну частку небажаних шкідливих хвиль та коливань, через що корисні хвилі незручно для інтерпретувати. Тому первинні сейсмограми обробляються з використанням найсучаснішої комп'ютерної техніки. В результаті виконання процедур обробки сейсмограми перетворюються в тимчасовій або глибинний розріз - матеріал для геологічного тлумачення. За відомими ознаками на отриманих розрізах виділяються аномальні ділянки, з якими зв'язують скупчення корисних копалин.

3.1.4. Методи сейсморозвідки

Методи сейсморозвідки розрізняються за типом використовуваних корисних хвиль, по стадії геологорозвідувального процесу, за важливістю справ, за способом отримання даних, розмірністю, типом джерела коливань і частотою коливань хвиль.

За типом використовуваних хвиль виділяються: метод відбитих хвиль (МОВ) - заснований на виділенні хвиль, одноразововідбитих від геологічного кордону. Це найбільш затребуваний метод сейсморозвідки, що дозволяє вивчати геологічний розріз з детальністю до 0,5% від глибини залягання кордону. Використовується в поєднанні з методикою багаторазових перекриттів, в якій для кожної точки межи реєструється велика кількість сейсмічних трас. Надлишкова інформація підсумовується за ознакою загальної середньої або глибинної точки (ОСТ або ОГТ).

Метод загальної глибинної точки значно розширює можливості МОВ і застосовується в більшості сейсморозвідувальних робіт.

Метод заломлених хвиль (МПВ) орієнтований на заломлені хвилі, які утворюються при падінні хвилі на межу двох пластів під певним кутом. При цьому утворюється ковзна хвиля, що поширює зі швидкістю підстиляючого пласта. МПВ використовується тільки для вирішення спеціальних завдань через суттєві обмеження методу.

За стадією геологорозвідувального процесу розрізняють регіональну, пошукову і детальну сейсморозвідку.

За розв'язуваним завданням сейсморозвідка підрозділяється на глибинну, структурну (нафтогазову) та інженерну.

За способом отримання даних виділяють наземну, свердловину, морську і лабораторну сейсморозвідку.

За розмірністю сейсморозвідка розрізняється на 1D, 2D і 3D варіанти. В одновимірному варіанті пружна хвиля збуджується і реєструється вздовж одного вертикального променя - в свердловині. Двовимірна сейсморозвідка реалізується розстановкою пунктів збудження і прийому уздовж лінійного профілю. Об'ємна (3D) сейсморозвідка проводиться при розміщенні пунктів прийому по площі.

За типом джерела розрізняється вибухова, вібраційна і невибухова імпульсна сейсморозвідка.

За частотою коливань сейсморозвідка класифікується на низькочастотну, середньо-частотну, високочастотну і сейсмоакустичну.