3.2.3. Метод електричного зондування (ез)
Метод електричного зондування (ЕЗ) слід застосовувати для розчленування літологічного розрізу і визначення глибини залягання корінних порід, виявлення зон тріщинуватості при пошуках і простежуванні великих карстових порушень, підземних гірничих виробок, виявлення лінз солоних і прісних вод, локальних перезаглиблених, вивчення мерзлих порід (виявлення таликів , жильних льодів і високольодистих порід і т.д.).
Найбільш сприятливими для ефективного застосування вертикального електричного зондування (ВЕЗ) є наступні умови: кут нахилу геоелектричних меж не перевищує 20о; (наявність невеликої кількості геоелектричних шарів в розрізі при їх значній диференціації за питомим електричним опором; відсутність екрануючих (високого і низького опору) горизонтів в розрізі;наявність опорного електричного горизонту.
Рис.14. Приймачі та блок виділення і реєстрації допплерівських зміщень частоти.
Рис.15. Елементи низькочастотної антенної гратки – вертикальної ромбічної антени Айзенберга.
Рис.16. ПЕОМ обробки даних системи часткових відбиттів. На екрані монітору –
фрагмент часового ходу амплітуди сигналу, частково відбитого з висоти 90 км.
Рис.17. Система зондування з використанням сигналів низькоорбітних
ШСЗ СРНС "ЦИКАДА".
Для виявлення структур з кутами падіння до 40о слід використовувати установку за способом "двох складових", в яких вимірювання здійснюються двома взаємно перпендикулярними приймальними (вимірювальними) лініями із загальним центром.
Мережа спостережень вибирається залежно від поставлених завдань, розмірів і глибини залягання досліджуваних об'єктів. Критерієм вибору оптимальної відстані між точками ВЕЗ є вимога простежуваності геоелектричних меж що виділяються не менше ніж на двох-трьох сусідніх ВЕЗ. При рекогносцирувальних роботах відстань між точками ВЕЗ приймається рівною 100-200 м, а відстань між профілями - 200-500 м. При детальних дослідженнях відстань між точками ВЕЗ і розвідувальними профілями зменшується до 25-50 м.
При виконанні ВЕЗ необхідно дотримуватися таких вимог: центр ВЕЗ слід розташовувати на рівному місці, поблизу від якого в радіусі 20-30 м немає ям, канав або природних нерівностей рельєфу;легкість під'їзду (або підходу) до центру ВЕЗ;при орієнтуванні розносів слід уникати перетинів ліній з підземними комунікаціями, ЛЕП, залізничними коліями, різко неоднорідними товщами, що залягають поблизу поверхні, різкими формами рельєфу, річками, забудованими територіями;напрямок розносів струмових електродів (АВ) вибирається з урахуванням тектонічних і геоморфологічних особливостей району робіт, умов прохідності і зручності робіт уздовж профілю.
При влаштуванні заземлень повинні бути вжиті заходи для зменшення опору заземлення шляхом збільшення кількості електродів в струмових лініях або підливання води. У разі несприятливих умов заземлення положення електродів може бути зміщене відносно заданої точки в помсту, найбільш сприятливий для влаштування заземлення, при цьому зміщення заземлень до 0,1 м, практично не впливає на результати вимірювань.
Для зменшення можливого впливу витоків вимірювальну лінію слід розташовувати в 1-5 м від джерела (при розносі АВ до 100 м); в сиру погоду - до 10 м. Всі можливі джерела витоків (прилади батареї, котушки струмових ліній) слід розташовувати по можливості далі від вимірювальних електродів. При вимірюванні витоку слід виконувати вимогу техніки безпеки. При хорошій ізоляції проводів і сухому ґрунті контроль витоку в методі ВЕЗ слід проводити на максимальних розносах АВ. У сиру погоду, при вологому ґрунті і поганому стані проводів контроль витоку проводиться на кожній вимірювальної лінії при максимальних розносах АВ для даної лінії MN. Величина витоку вважається допустимою, якщо різниця потенціалів, зумовлена наявністю витоку, не перевищує 5% вимірюваної різниці потенціалів.