МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ 2003

ББК 65.24(4 Укр)я7

З-13

Рецензенти:

В. В. Онікієнко, д-р екон. наук, проф., акад., засл. діяч науки і техніки України (Рада з вивчення продуктивних сил України НАНУ)

А. В. Калина, канд. екон. наук, проф. (Міжрегіональна академія управління персоналом)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-1537 від 16.07.02

Завіновська Г. Т.

З-13 Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

ISBN 966–574–466–6

Розглядаються основні теоретичні й практичні аспекти функціонування ринку праці, проблеми зайнятості населення та її регулювання. Розкриваються питання еволюції концепцій доходів населення, соціальної політики і соціального партнерства. Висвітлюються економічна сутність продуктивності праці, методи її вимірювання. Особлива увага при­діляється питанням організації оплати праці та її удосконалення в умовах становлення ринкової економіки.

Для викладачів, студентів економічних факультетів і вищих закладів освіти, практичних працівників.

ББК 65.24(Укр)я7

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

 Г. Т. Завіновська, 2003

ІSBN 966–574–466–6  КНЕУ, 2003

Навчальне видання

Завіновська Галина Терентіївна

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

Навчальний посібник

Редактор Н. Царик

Художник обкладинки Т. Зябліцева

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор Л. Маценко

Верстка І. Пантюхової

Підп. до друку 05.03.2003. Формат 6084/16. Папір офсет. № 1.

Гарнітура Тип Таймс. Друк офсет. Ум. друк. арк. 17,43.

Обл.-вид. арк. 19,96. Наклад 5000 прим. Зам. № 01-2400

Київський національний економічний університет

03680, М. Київ, просп. Перемоги, 54/1

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи (серія ДК, № 235 від 07.11.2000)

Тел./факс: ( 044) 458-00-66; 456-64-58 E-mail: publish@kneu.kiev.u

Передмова 6

Розділ 1. РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ 9

1.1. Поняття ринку праці, його елементи і функції 9

1.2. Структура, типи і сегменти ринків праці 15

1.3. Теоретичні основи аналізу ринку праці 19

Розділ 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ 23

2.1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів 23

2.2. Поняття та види зайнятості 32

2.3. Безробіття і його види 39

2.4. Регулювання зайнятості населення 47

2.5. Програми сприяння зайнятості 52

Розділ 3. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ 59

3.1. Вартість робочої сили та її структура 59

3.2. Доходи населення і джерела їх формування 61

3.3. Диференціація доходів населення 68

3.4. Поняття і показники рівня життя 75

Розділ 4. ВНУТРІШНІЙ РИНОК ПРАЦІ. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ 81

4.1. Поняття, принципи, структура управління персоналом 81

4.2. Планування персоналу 85

4.3. Розвиток персоналу 90

4.4. Оцінювання персоналу 94

Розділ 5. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ 97

5.1. Сутність продуктивності і продуктивності праці 97

5.2. Значення продуктивності 98

5.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці 100

Розділ 6. ФАКТОРИ І РЕЗЕРВИ ПРОДУКТИВНОСТІ 108

6.1. Поняття і сутність факторів продуктивності 108

6.2. Фактори продуктивності праці 109

6.3. Резерви підвищення продуктивності праці 114

6.4. Програми управління продуктивністю праці 117

Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ 119

7.1. Сутність і завдання організації праці 119

7.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві 120

7.3. Організація та обслуговування робочих місць 126

7.4. Умови праці та фактори їх формування 128

Розділ 8. РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ І МІРИ ПРАЦІ 134

8.1. Робочий час. Режим праці та відпочинку 134

8.2. Сутність нормування праці та його значення 136

8.3. Об’єкти нормування праці 138

8.4. Норми затрат праці 142

8.5. Методи встановлення норм 146

Розділ 9. ЗАРОБІТНА ПЛАТА В РИНКОВИХ УМОВАХ 148

9.1. Соціально-економічна сутність заробітної плати 148

9.2. Принципи і складові елементи організації заробітної плати 153

Розділ 10. РЕГУЛЮВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ 159

10.1. Державне регулювання заробітної плати 159

10.2. Договірне регулювання заробітної плати 161

Розділ 11. ТАРИФНЕ НОРМУВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ 167

11.1. Тарифна система та її призначення 167

11.2. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування 168

11.3. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати 173

11.4. Тарифні ставки працівників 177

11.5. Доплати і надбавки 182

11.6. Удосконалення тарифної системи 184

Розділ 12. СИСТЕМИ ВИНАГОРОДИ ЗА ПРАЦЮ 191

12.1. Загальні поняття систем оплати праці 191

12.2. Відрядна форма оплати праці 193

12.3. Почасова форма оплати праці 197

12.4. Оплата праці в бригадах 204

12.5. Організація преміювання працівників 212

12.6. Участь працівників у прибутку 217

12.7. Оплата праці державних службовців 220

Розділ 13. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА І СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО 224

13.1. Поняття і сутність соціальної політики 224

13.2. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості 228

13.3. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах 239

Розділ 14. ПЛАНУВАННЯ І АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ 243

14.1. Методичні основи планування продуктивності праці 243

14.2. Розроблення плану продуктивності праці 250

14.3. Планування й аналіз чисельності працівників 257

14.4. Планування й аналіз заробітної плати 266

Додатки 273

Термінологічний словник 287

Література 298

«Економіка праці» — це наука про працю.

Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: до- цільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.

У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Праця — основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і суспільних відносин.

Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної спо- живної вартості. Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійс­нюється.

Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників), їх співвідно-

шення і взаємозв’язок у конкретному процесі праці. Отже, конкретна праця виражає й технологічний аспект. Техніко-техноло­гічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо.

Абстрактна праця відображає її соціально-економічний зміст, тобто ступінь і спосіб затрат робочої сили, а також суспільно-економічні відносини, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).

Розглядають ще поняття «змістовність» праці, що характеризує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових функцій, самостійності працівника в трудовому процесі.

Система суспільних відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці; у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною.

Часткові ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:

• способу здійснення — розумова й фізична;

• кінцевого результату праці — продуктивна й непродук- тивна;

• рівня складності праці — складна й проста;

• рівня творчості — творча й нетворча.

Зміст і характер праці тісно взаємозв’язані. Вони взаємообумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і суспільних відносин.

Отже, предметом дисципліни «Економіка праці» є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.

В умовах становлення і функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці, організації і нормування, поліпшення планування трудових показників.

Мета дисципліни полягає у формуванні у студентів систе- ми теоретичних і практичних знань з питань регулювання со- ціально-трудових відносин, оплати праці, стимулювання оптимального використання ресурсів і підвищення продуктивності, ефективності праці, планування праці.

Завдання дисципліни:

— висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем економіки праці;

— формування у студентів практичних навичок і вмінь до управління працею;

— розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, самостійності і відповідальності у роботі;

— формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.