7. Процесний, системний та ситуаційний підходи у теорії менеджменту

Такими сучасними інтегрованими підходами до менеджменту є:

1 Процесний підхід до менеджменту. Процесний підхід був уперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління. Процесний підхід розглядає функції управління як взаємозалежні. Управління розглядається як процес, як робота з досягнення цілей за допомогою інших – це серія безупинних взаємозалежних дій.

А. Файоль виділяв п'ять функцій управління. За його словами, "керувати означає прогнозувати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати".

Функції: планування, організація, мотивація, керівництво, контроль, координація, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, регулювання.

2. Системний підхід до менеджменту. Теорія систем уперше була застосована в точних науках і в техніці. Системний підхід - це спосіб мислення стосовно організації і управління.

Організація одержує з зовнішнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси, матеріали. Ці компоненти називаються входами.

У процесі своєї діяльності організація обробляє ці входи, перетворюючи їх у продукцію чи послуги. Ця продукція і послуги є виходами організації, які вона виносить у навколишнє середовище.

Якщо система управління ефективна, то в процесі перетворення утвориться додаткова вартість входів. У результаті з'являється багато додаткових виходів, таких як прибуток, збільшення частки на ринку, збільшення обсягу продажів, ріст організації.

3. Ситуаційний підхід до менеджменту вніс великий доробок у теорію управління, використовуючи можливості прямого додатку науки до конкретних ситуацій і умов. Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, що безпосередньо впливають на організацію тепер.

Отже, ситуаційний підхід намагається пов’язати конкретні прийоми і концепції з визначеними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільш ефективно.

Методологію підходу можна пояснити як процес, що складається з чотирьох кроків:

• менеджер повинен бути знайомий із засобами професійного управління, що довели свою ефективність;

• менеджер повинен уміти передбачати ймовірні наслідки (як позитивні, так і негативні) від застосування даної методики чи концепції в конкретній ситуації;

• менеджер повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію;

• менеджер повинен уміти відбирати конкретні прийоми, що викликали б найменший негативний ефект, для конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом.

8. Внесок українських вчених у теорію менеджменту та особливості формування системи менеджменту в Україні в сучасних умовах

Біля витоків української управлінської науки стоїть всесвітньо відомий економіст М.Туган-Барановський. Наукові дослідження М.Туган-Барановського можна об’єднати у декілька таких напрямів: праці, пов’язані з синтезом теорій граничної цінності з трудовою теорією вартості; дослідження економічних криз і розробка теорії економічної кон’юнктури; теорія розподілу; теорія кооперації; кон’юнктурна теорія грошей і грошового обігу. М.І.Туган-Барановський опублікував низку праць, у яких розкрив зміст людських інтересів та мотивацій. У 1904 р. у журналі “Мир божий” він опублікував статтю “Психологічні фактори суспільного розвитку”, у якій описав значення соціальних і психологічних чинників в економічному розвитку. Задовго до формування школи людських стосунків та поведінських наук (1930-1950) М.Туган-Барановський сформулював групи потреб, або внутрішніх збудників, які змушують людей діяти так, а не інакше. Іншими словами, потреби слугують мотивами до дій для досягнення мети.

Важливе місце у розвитку світової управлінської науки посідають праці українського вченого Євгена Євгеновича Слуцького Є.Слуцький, обґрунтовуючи взаємозв’язки, форми та інші прояви господарських об’єктів, визначив, що вони становлять певну систему, яка може бути у різних виглядах. Форми системи залежать від наявності тих чи інших параметрів. Науковець зазначав, що елементи системи перебувають у постійному русі, який оптимізує їх в єдине ціле. Ф.Дунаєвський та його учні висунули також концепцію особливої науки організації та управління, яку назвали організаційною технологією. На засадах інтегрального підходу до управління вони виділили низку технічних, економічних, фізіологічних та психологічних проблем, що їх, на їхню думку, повинні розробляти відповідні науки. Це одна з перших концепцій, у якій досить чітко простежується ідея системи наук про управління та ідея самостійної науки управління зі своїми власними проблемами. В цій науці важливе місце посідало мистецтво керівника.

Вітчизняна модель менеджменту потребує одночасного вирішення трьох взаємопов’язаних проблем: макроекономічних змін у суспільстві, формування нового управлінського мислення керівників та розробки наукової бази менеджменту.

Формування дієвої моделі менеджменту неможливе без реалізації стратегії розвитку персоналу. Ідеться про старанний підбір кадрів, високий та однорідний рівень їхньої кваліфікації, високу моральність. Розвиток персоналу повинен пов’язати професійно-кваліфікаційну модель робочих місць з моделлю особистих та ділових рис людини, поступово формувати свідому активну відповідальну особистість, відродити справжній демократизм у відносинах між виконавцями і керівниками.

У даний час дослідження в галузі управлінських рішень спрямовані на розробку:

-методів математичного моделювання процесів вироблення і прийняття рішень в організаціях;

-алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор і ін.;

-кількісних прикладних і абстрактних моделей економічних явищ, у тому числі моделей відтворення (у масштабі суспільства і на окремих фірмах), моделей балансу витрат і випуску продукції, моделей прогнозування науково-технічного й економічного розвитку.