3.2 Методи виховання сили

>Мишечная сила - одне з найважливіших фізичних якостей, яке є здатність людини долати зовнішнє опір чи протидіяти йому у вигляді м'язових напруг.

Без достатньої сили неможливо оволодіння спортивної технікою, оскільки рівень її розвитку значною мірою визначає швидкість, витривалість і спритність.

З допомогою спеціальних силових вправ можна удосконалювати здатність м'язів до максимальному скорочення у різних умовах.

Діти люблять змагатиметься у силі: хто від підтягнеться, зробить більшесгибаний іразгибаний в упорі на підлозі, покаже більшої сили накистевомдинамометре, підніме велику масу. Нерідко у тих змаганнях виграє той, хто має велику масу тіла. Щоб з'ясувати, хто сильніший, визначають як абсолютну силу (силу не враховуючи маси тіла), а й відносну силу, силу на 1 кг маси. Наприклад, один школяр підняв 30 кг, а інший - 40 кг, маса тіла першого їх становить 40 кг, другого - 60 кг. Хто ж із них сильніше? Відносна сила першого школяра становить 30:40 = 0,75, а другого - 40:60 = 0,67 кг. У разі перший школяр виявився сильнішим другого, тому що в нього показник відносної сили вище.

Якщо тренування гнучкості у умовах будинку потрібно, сутнісно, ніякого устаткування, то тут для розвитку сили дітей необхідно мати вдома нескладна устаткування: гантелі різної маси, еспандери, мішки з піском (маса від 5 кг і від). Крім снарядів у розвиток сили можна використовувати власну масу тіла, і масу тіла партнера: виконаннясгибаний іразгибаний в упорі, підтягувань на перекладині, присідання з партнером обов'язок, стоячи біля стіни, кидки набивних м'ячів, рифів і ін. Усе це дозволяє у будь-якій сім'ї займатися силовими вправами.

Вправи у розвиток силових здібностей поділяються на великі групи. До першої ставляться вправи з зовнішнім опором, викликуваним вагою киданих читолкаемих предметів. Вправи з обтяженнями ефективні тим, що можуть застосовується з різними цілями. Використовуючи їх, можна впливати як у великі м'язові групи, і більш дрібні. Ці вправи можна полегшувати чи ускладнювати залежно від підготовки дитини. Другу групу становлять вправи, обтяжений вагою власного тіла, наприклад повзання, лазіння, стрибки (4, 21).

З усіх вправ для дітей у першу чергу підходять вправи динамічного характеру, пов'язані зі штовханням і киданням обтяжених предметів, і навіть вправи, пов'язані з підніманням ваги власного тіла, - різні стрибки, присідання, лазіння і повзання. Всі ці вправи як сприяють розвитку сили, а й вдосконалюють швидкість рухів, витривалість.

Необхідно правильно оцінювати силові здібності кожної дитини, що дозволить у доборі вправ, які мають відповідати його можливостям та поступово ускладнюватися зі зростанням цих можливостей.

Важливе значення має кількість повторень вправ. Занадто мала дозування сприяє розвитку сили, тренуванні м'язової системи, а надмірно велика можуть призвести до стомленню, перевантаження.

Важливо також темп виконання вправ: що вищий, тим менше число повторень, тим тривалішою від пауза на відпочинок.

Діти молодшого шкільного віку ще погано управляють напругою, і особливо розслабленням. Тому треба так заповнювати паузи між повтореннями, щоб була забезпечена зміна працюючих м'язів.

У силових вправахпредпочтительни горизонтальні і похилі становища тулуба. Ці становища тіла розвантажуютьсердечнососудистую систему і хребет, зменшують кров'яний тиск у момент виконання вправ.

У процесі виховання силових здібностей в дітей віком використовуються великі групи методів:общепедагогические, які включають словесні і наочні методи, і практичні, які включають методи суворо регламентованого вправи, ігровий і змагальний.

Всі ці методи застосовують у різних поєднаннях. Кожен метод використовують не стандартно, а постійно пристосовують до конкретних вимогам, обумовленою особливостями дітей. При доборі методів треба пильнувати те, що вони суворо відповідали поставлених завдань,общедидактическим принципам, і навіть віковим і статевим особливостям (16).

До словесним методам ставляться розповідь, пояснення, розмова. Ефективність процесу виховання в що свідчить залежить від вмілого використання вказівок і команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.

Наочні методи різноманітні. До них, передусім, слід віднести правильний в методичному відношенні показ окремих вправ та його елементів, який звичайно проводить педагог по фізичного виховання в дошкільних установах. Останніми роками широко застосовуються допоміжні кошти демонстрації - навчальні фільми,видеомагнитофонние записи.

Методи, використовувані на виховання силових здібностей теж можна підрозділити на методи суворо регламентованого вправи, змагальний і ігровий методи.

Методи суворо регламентованого вправи. Основна риса даних методів залежить від суворої упорядкованості дій виконує вправи і чіткому регулюванні які впливають чинників.

>Разучивание руху на цілому здійснюється за освоєнні щодо простих вправ, і навіть складних рухів, поділ яких частини неможливе. Проте, під час освоєння цілісного руху, увагу котрі займаються послідовно акцентують на раціональному виконанні окремих елементів цілісного рухового акта.

Приразучивании більш-менш складних рухів, які можна розділити на щодо самостійні частини, освоєння спортивної техніки здійснюється за частинам. Надалі цілісне виконання рухових дій призведе до інтеграції у єдине ціле раніше освоєних складових складного вправи.

Ігровий метод найчастіше втілюється як загальноприйнятих рухливих і спортивних ігор.

Для ігрового методу характерна, передусім, "сюжетна" організація: діяльність граючих організується з урахуванням образного чи умовного "сюжету" (задуму, плану гри), який намічає загальну лінію поведінки, але з визначає жорстко конкретні дії і знаходять способи досягнення ігровий мети (виграшу). У межах "сюжету" і правила гри допускаються різні шляхи та цілі, причому вибір конкретного шляху й реалізація ігрового задуму відбуваються у умовах поступового, частіше випадкового зміни ситуації. Отже, що ігровий метод дозволяє програмувати дії котрі займаються лише із часткою ймовірності. Разом із тим він надає надзвичайно широкі можливості для творчого рішення рухових завдань й у справжньої мері сприяє прояву самостійності, ініціативи, винахідливості (25).