1. Культура : проблема .. Історія культури передбачає комплексне вивчення її різних сфер , історії науки і техніки , побуту , освіти , і суспільної думки , фольклористики і літературознавства . По відношенню до них вона узагальнює . 1982р. – асамблея ЮНЕСКО . Відбулась всесвітня конференція з культурної політики , на якій прийняли декларацію , в якій культура визначена як комплекс характерних матеріальних , духовних і інтелектуальних та емоційних рис суспільства , що включають в себе не лише різні мистецтва , а й спосіб життя , основні правила людського буття , системи цінностей , традицій і вірувань . Термін «культура» первісно означав обробіток землі . Вперше до наукового обігу це поняття ввів Цицерон ( культура розуму ) . Саме таким чином римляни і відрізнялись від варварів . У своєму сучасному понятті культура стала надбанням Європейської соціальної думки .

2. Функції культури . 1. Аксіологічна ( ціннісна ) 2. Комунікативна 3. Світоглядна 4. Нормативна 5. Інформаційна 6. Людинотворча 7. Пізнавальна 8. Адаптаційна 9. Виховна

3. Форми , види , типи культури Основні форми : 1. Висока ( елітарна ) . 2. Народна . 3. Масова культура . Основні види : 1. Домінуюча . 2. Субкультура . 3. Контркультура . Типологія культур будується на підставі декількох критеріїв : 1. Зв’язок з релігією . 2. Регіональна приналежність . 3. Сфера суспільства . 4. Матеріальна культура . 5. Духовна культура .

4. Історичні передумови виникнення української культури . Витоки української культури сягають ще первинного часу . Вся територія України була заселена в пізньому палеоліті . 1. Трипільська доба ( V – III т. до н.е. ) 2. Після трипільська доба ( ІІ т. до н.е. ) 3. Скіфо-сарматська доба ( VIII – III ст. до н.е. ) 4. Слов’янська доба ( I т. н.е. ) 5. Доба Русі – України ( від VII ст.. н.е. )

5. Трипільська культура . Село Трипілля було першим місцем знахідок . Приблизна кількість населення трипільців становила 1 мільйон . Землю оброблювали за допомогою кістяних мотиг . Головним заняттям були ремесла : скотарство , збиральництво ( абрикоси , сливи , бобові , льон ) , вирощували пшеницю , рибалили . Основу орнаменту становили метричні , зооморфні , символічні зображення .

6. Українська культура на перехресті кіммерійського , скіфо-сарматського та античного світів . Найбільшим народом були кіммерійці . Вони займали територію між Доном та Дунаєм . Їх остаточне положення не з’ясоване . Кіммерійський народ складався з племен , об’єднаних в союзи на чолі з царями-вождями .Військо кіммерійців формувалось з кінноти , добре озброєної . Ці племена займались скотарством , в якому очевидно на провідному місці було конярство . Широкого розвитку набуло мистецтво . Мова – ближче до іранської . Скіфи – один з найдавніших народів Стародавнього світу . На територію України прийшли зі степів між Каспієм , Уралом і Кавказом . Етнічно скіфи поділились на калліпідів , еліноскіфів , скіфів орачів та скіфів-землеробів . Ударною силою війська була кіннота . Скіф-воїн був одягнутий переважно в панцир , мав бойовий пояс і щит , шолом . Був озброєний коротким мечем , сокирами , дротиками та складним луком . У скіфів розвивалось скотарство , садівництво , різні промисли та ремесла . Скіфська релігія політеїстичною ( вірили , що боги мають подобу людей ) . Образотворче мистецтво – звіряче ( образи коня , оленя ) . Сармати – сформувались у заволзьких степах . Войовничий народ . Під кінець ІІ ст.. до н.е. починається масове переселення сарматів на територію Північного Причорномор’я . Сармати здійснювали постійні набіги на різні племена і змушували їх сплачувати данину . Господарство сарматів носило характер Скіфської , а суспільство перебувало на перехідному етапі між родоплемінними відносинами і класовими . У військовому мистецтві Сармати були вправніші за скіфів . Зброя була більш досконала .

7. Культура та дохристиянські вірування слов’ян . Слов’яни вірили , що їх родословна походить від богів . Автори «Слова .. « та «Велесової книги» вважали слов‘ян Дажбоговими дітьми . Основу язичництва складало обожнення сил природи , сонця , як джерела життя , землі , як будувальниці всього живого . Слов’яни надавали пошану воді , річкам , полям , лісам . Для слов’ян був характерний антротеокосмізм , тобто нероздільність сфер людського , божественного , природного розуміння світу . Світ – вічно живий вогонь , який розмірено згасає і розмірено розгорається . головними святами були Новий Рік та свято Івана Купала . Переважна частина образів демонологі\ має дохристиянське походження . Народна фантазія завжди надавала образам людську подобу , антропоморфні властивості .

8. Християнство як чинник культурних процесів . Офіційне впровадження християнства у Київській Русі розпочалось у 988 році примусовим хрещенням киян . Наслідки прийняття християнства Східними слов’янами були досить багатими . Християнство постало як наслідок все більшої і більшої соціалізації життя , коли людина з мікроколективу стала виростати до соціуму . Не підлягає сумніву , що християнство сприяло розвитку писемності , освіти , мистецтва , розвитку філософської , політичної , соціальної думки . Утворились 3 види шкіл – палацова ( вищий навчальний заклад ) , «школа книжного вчення» , світська приватна школа для домашнього вчення .

9. Мислителі Київської Русі . Книжкова справа . Опісля християнізації Київської Русі починає швидко розвиватись книжкова справа . Князь Ярослав Мудрий наказав переписувати і перекладати книги . З часом кількість фахівців у переписуванні значно збільшилась . Готова до читання книга коштувала дуже дорого . Накопичення книжок дуже скоро привело до заснування при митрополії у Києві першої відомої на Русі бібліотеки , про яку згадує літопис 1037р. . Організація бібліотеки при Софіївському соборі – велика культурно-історична подія , яка свідчить про нагромадження великої кількості книг . На думку дослідників в бібліотеці вже за Ярослава Мудрого налічувалось понад 1000 примірників літератури різних жанрів . Серед мислителів цієї доби виділяється , передусім , Лука Жидята . Головне місце в його творчості – «Повчання до братії» . Безпосередня розробка нової соціологічної теорії державного централізму і самобутності Київської держави належить Іларіону , видатному мислителю тої пори . Його твір – « Слово про Закон і Благодать » . Клим Смолятич – другий пілся Іларіона митрополит Київської держави . Продовжувач думок і переконань свого попередника .

10. Зародження і розвиток шкільної освіти , наукові знанні в Київській Русі . Виникнення і поширення писемності сприяли розвиткові освіти , науки і взагалі культури на Русі . Особливо позитивно цей вплив позначився на процесах подальшого розвитку шкільної справи . Свідчень про поширення освіти на Русі в дохристиянські часи немає. Обставини того часу на потреби життя вимагали повного знання, бо освічені люди були потрібні й для церкви, й для держави, для заміщення церковних урядів та адміністративних посад. У новозбудованій Софії Ярослав 1037р. створює школу, яка продовжувала традиції візантійських шкіл. Рівень знань – дуже високий. Вчились діти заможних людей. Серед випускників – Іларіон, Остромир та Ратибор (зводили в одне ціле кодекси «Руської правди»), з десяток шляхетних іноземців-претендентів на корони. Предмети – богослов’я, філософія, риторика, граматика, історія, грецька мова.

11. Охарактеризуйте образотворче мистецтво Київської Русі . Іконопис – мистецтво писання ікон, вид живопису, має культове призначення. Мозаїка – зображення чи візерунок, виконаний з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток. Фреска – живопис по вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства.

12. Архітектура, живопис, музика Київської Русі Центральною будівлею ансамблю «міста Володимира» була Десятинна церква. Вона належала до хрестокупольних візантійських храмів; стіни — з каменю та плінфи, внутрішній простір перекривався зводами у формі хреста, над яким підносився небозвід, що підтримувався підпружними арками, опертими на чотири центральні стовпи; зі сходу мала напівкруглі виступи-вівтарі. Тринефне ядро оточене галереями, поділеними на кілька приміщень. Із західної сторони підносились дві башти, які у ансамблі з багатоглавим завершенням надавали Десятинній церкві особливої урочистості. Сприяв цьому і рельєф, на якому спорудили храм, — Старокиївська гора. Кам'яниця високо підносилась над дерев'яними кварталами і зрубними валами Київського дитинця, її бані добре проглядалися не тільки з Подолу, але й Задніпров'я. Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують будівлі «міста Ярослава» у Києві. В цю добу давньоруське зодчество набуває чітких національних рис. Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини XI ст., як Софійський собор (1037). Величні і гармонійні архітектурні форми, пишне внутрішнє спорядження храму захоплювали сучасників. Софія Київська — величезна п'ятинефна хрестовокупольна споруда з 13-ма банями, оточена з північної, західної та південної сторони двома рядами відкритих галерей. Із заходу, між зовнішніми галереями до собору були прибудовані дві башти, широкі гвинтові сходи підносили на церковні хори або «полаті». В Чернігові був зведений Спасо-Преображенський собор. Усі найбільш важливі події життя Киівської Русі тісно пов’язані з музикою. З піснями вирушали у воєнний похід, вступали в бій, святкували перемоги. Піснями-плачами та голосінням супроводжувався поховальний обряд. Наприклад , пісня-плач Ярославівни зі стін Путивль-граду по своєму коханому чоловікові Ігореві .

13. Література, літописання, фольклор Київської Русі Сама поява літератури є наслідком прийняття християнства. По-перше, з’являється алфавіт – кирилиця. Першим повним зібранням житійних творів стає «Києво-Печерський патерик», що містить оповіді про заснування і облаштування монастиря. Окреме місце серед творів про вітчизняних достойників займає «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона .«Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ». «Повчання дітям» князя В.Мономаха. Головна ідея – створити ідеал державного діяча. «Руська правда» складається з норм різних галузей права, насамперед цивільного, кримінального й процесуального. При цьому кримінальне й цивільне правопорушення принципово не розрізнялося: і те, й інше розглядалося як кривда, шкода. Покарання передбачало грошові виплати: «віру» - на користь князя і «головщину» - на користь потерпілого або його родичів. Тілесних покарань «Руська правда» не знала, за винятком кари для холопів за побиття вільної людини. Смертної кари цим актом також не передбачалося. Розміри грошових виплат, як і в більшості інших феодальних кодексів, залежали від соціальної належності потерпілих. Найбільші покарання призначалися за шкоду, спричинену представникам панівної верхівки. Норми цивільного права стосувалися права власності, спадкування, договорів купівлі-продажу, позики тощо. Судовий процес за «Руською правдою» переважно мав змагальний характер.

14. Культура Галицько-Волинського князівства На території Галицько-Волинського князівства сформувалась самобутня культура , яка не тільки перейняла культуру Давньоруського князівства , а й ввібрала в собі багато інновацій сусідніх держав . Головні культурні центри міст – православні монастирі і церкви . Які грали велику роль в розвитку культури . Головний центр – м. Волинь , місто Рюриковичів . Про архітектуру відомо не багато . Можна сказати , що була майже ідентичною з Княжою . Мистецтво Галичини розвивалось іншим шляхом, наслідуючи надбання західної художньої культури. Наявність природного будівельного каменя дозволило галицьким майстрам замінити ним звичайну цеглу і збагатило можливість декоративного оздоблення будівель — різьбленням рослинних і геометричних орнаментів, грою різноманітних тонів облицювального каміння, використанням рельєфних кахлів із зображеннями воїнів, грифонів, орлів. Роздивіться Успенський собор, зведений волинськими архітекторами, й церкву святого Пантелеймона, творіння галицьких зодчих. як в архітектурі цих будівель проявилися візантійсько-києвскі та західноєвропейські (романські) художні традиції? Основною пам’яткою літератури є «Галицько-Волинський літопис» , який поєднує в собі дві частини : «Волинський літопис» і «Літопис Данила Галицького» . Галицько-волинські ікони дуже цінились у всій Європі . Були схожими на Московську школу іконо писання .

15. Розвиток культури в період Польсько-литовської доби Початок друкарства пов’язаного з ім’ям Івана Федорова (”Апостол”). 1575р. – заснована перша книгодрукарня. З’явилась азбука Єдисей Плетинецький видав книгу Часослово (1616р.) Острозька школа – перший вищий навчальний заклад Східної Європи. Викладались 7 вільних мистецтв: риторика, астрономія, арифметика, геометрія, музика, діалектика, граматика. Берестейська унія (1596р.) – рішення Київської митрополії розірвати стосунки з Константинопольським патріархом. З’явились уніати. Братства – національно – релігійні та культурні організації. Пропагандувати зміцнення християнства та боротьби проти денаціоналізму(єзуїтів). На основі створювались школи Київська та Львівська.

16. Ренесансно-реформаційні ідеї в культурі . Саме цей період, як зазначають сучасні вітчизняні дослідники, можна вважати українським Відродженням, результатом якого початок XVII ст.) було утвердження світського начала в духовній культурі, становлення і формування національної самосвідомості українського народу. Щодо історичних умов цієї доби, то варто зазначити, що із загостренням соціального і національного гноблення посилюється духовно-релігійний гніт, викликаний наступом польської контрреформації та діяльністю єзуїтів. Проте слід визнати й те, що унія і католицизм на противагу православній церкві вводили більш досконалі організаційні структури і гнучкішу політику Відкривались нові школи, гімназії, вводились нові програми, зокрема з філософії, навчання велося рідною мовою, безкоштовно. Але все спрямовувалось на звеличення католицизму і виховання відданих католиків. Ополячення та насадження унії призводили до втрати державної самостійності, занепаду своєї культури, релігії тощо. Це викликало масовий протест і становлення національно-визвольного руху в Україні. У свою чергу, останнє вимагало ідеологічного обгрунтування цього процесу, виявом чого стали реформаційні та ренесансно-гуманістичні вчення. Грунт для поширення реформаційних ідей в Україні певною мірою був підготовлений ще у другій половині XV ст. уже згаданою раціоналістичною сектою "ожидовілих", а на наступних етапах історії, розгортаючись, реформаційний рух досяг успіхів у підготовці українського культурно-національного відродження, сприяв пробудженню національної суспільної думки. Теоретичне осмислення реформаційних і ренесансно-гуманістичних процесів здійснювалось українськими книжниками, що об'єднувались навколо великих культурно освітніх осередків, завданням яких було збереження і розвиток вітчизняної духовної культури, поширення освіти, захист національних, релігійних і політичних інтересів.

17.Розвиток освіти і науки- Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. отримала титул і права академії. За часів гетьмана І. Мазепи вона досягла найбільшого розквіту. На початку XVII в ній навчалося дві тисячі студентів. Академія була відкрита для широких верств населення України, приймала також студентів і з інших православних країн 

18. роль братств та братських шкіл в розвитку української культури-Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі. У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. Б. виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. братства діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини. 

19.Острозька академія

 Виникнення Острозької академії нерозривно пов’язане з іменем князя Костянтина Костянтиновича Острозького – сина першого гетьмана Великого Князівства Литовського, каштеляна віленського, воєводи тракайського, за заможністю – четвертої особи країни.Захоплений ідеєю захисту православної віри К.Острозький вирішив видати повний текст Біблії слов’янською мовою, якого на той час не мав жодний з православних народів. Задумане князем видання з’являється у 1681 р. і стає помітною подією в культурному житті не лише України, але й усіх слов’янських народів, оскільки воно сприяло зміцненню самосвідомості православних народів, підносило престиж старослов’янської мови, відіграло значну роль в боротьбі українського народу за релігійну і національну незалежність, стало своєрідним свідченням ідеологічної і моральної зрілості українців, білорусів, росіян. Перше друковане видання слов’янської Біблії було великою і дуже складною справою. Воно потребувало не лише значних матеріальних коштів, але і здібних, освічених, самовідданих людей. Для редакційної підготовки Біблії необхідно було зібрати в Острозі гурток учених, яких князь К.Острозький стягав з різних земель. Сконцентрувавши значний науковий потенціал, князь вирішив заснувати вищу школу. Зроблено це було, як вважають дослідники близько 1576 року. Школа, яку сучасники називали академією, поклала початок новому етапу в розвитку освіти на Україні. Старі слов’янські й греко-візантійські традиції поєднувалися в ній з надбанням тогочасної європейської шкільної освіти. За програмою навчання академія стояла нарівні з найкращими єзуїтськими колегіями. Велика увага приділялася слов’янській і грецькій мовам. Разом з тим запроваджуються латина і так звані „сім вільних наук” – граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Останні поділялися на тривіум, який складався з граматики, риторики та діалектики (мистецтва диспуту), та на квадривіум, куди входили арифметика, геометрія, астрономія, музика.

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ

На початок XVII ст. Київ стає центром українського літературного життя, центром ідеологічної боротьби. Його осередком були братство (створене в 1615 р.) та група вчених-просвітників при Печерському монастирі на чолі з Є.Плетенецьким. Особливістю братства була участь в його діяльності козацтва (П.Сагайдачний у 1620 р. вписався до нього з усім військом Запорозьким). Печерський осередок розгорнув діяльність завдяки архімандритам Є.Плетенецькому (1599 - 1624) та його наступнику З.Копистянському (1624 -1627). У вересні 1632 року Київська братська школа об'єдналася з Лаврською школою. У результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польської та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 року між Річчю Посполитою і Гетьманщиною колегії надавався статус академії і вона отримувала рівні права з Ягеллонським університетом. В академії відбувалися регулярні поетичні змагання з декламації віршів відомих поетів, а також власних віршів. Процес навчання в Київській Академії складав дванадцять років. Предмети поділялися на так звані ординарні та неординарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я