2. Функції та складові фінансового менеджменту на підприємстві

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету й основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції підрозділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом фінансового менеджменту:

1. функції фінансового менеджменту як управлінської системи (склад цих функцій у цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і повинен враховувати його специфіку);

2. функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом фінансового менеджменту).

У групі функцій фінансового менеджменту як управлінської системи основними є:

• розробка фінансової стратегії підприємства;

• формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських фінансових рішень;

• здійснення фінансового аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства;

• здійснення фінансового планування діяльності підприємства по основних її напрямках;

• розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих фінансових рішень;

• здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих фінансових рішень.

У групі функцій фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством основними є:

1. управління активами;

2. управління капіталом;

3. управління інвестиціями;

4. управління грошовими потоками;

5. управління фінансовими ризиками;

6. антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства.

В найбільш загальному плані основними функціями фінансового менеджменту є:

• дослідження зовнішньоекономічного середовища;

• розробка фінансової стратегії підприємства;

• аналіз планування фінансової діяльності;

• прийняття рішень з питань оперативної фінансової діяльності;

• прийняття інвестиційних рішень;

• взаємодія з іншими контрагентами з питань фінансової діяльності (державними органами, фінансово-кредитними установами, суб’єктами фінансового ринку, іншими підприємствами, фізичними особами).

Управління фінансами здійснюється у часі. Ознака часу впливає на завдання та напрями фінансового управління. За цією ознакою фінансовий менеджмент поділяють на стратегічний і оперативно-тактичний.

Стратегічний фінансовий менеджмент – це управління інвестиціями. Він пов'язаний із реалізацією обраної підприємством стратегічної мети. Стратегічний фінансовий менеджмент перш за все передбачає:

• здійснення фінансової оцінки проектів вкладення капіталу;

• відбір критеріїв прийняття фінансових рішень;

• вибір найбільш оптимального варіанту вкладення капіталу;

• визначення джерел фінансування.

Оцінка доцільності інвестицій здійснюється за допомогою найрізноманітніших критеріїв. Наприклад, капітал вигідно інвестувати, якщо:

• прибуток від вкладення капіталу в проект перевищує прибуток, який можна отримати, поклавши ці гроші на банківський депозит;

• рентабельність інвестицій перевищує рівень інфляції;

• рентабельність даного проекту із урахуванням фактору часу вища за рентабельність інших проектів;

• тощо.

У стратегічному фінансовому менеджменті обов’язково треба враховувати фактор часу, оскільки:

• цінність грошей із часом знижується;

• чим довший інвестиційний період, тим вищий ступінь фінансового ризику.

Саме тому у стратегічному фінансовому менеджменті широко використовуються такі прийоми, як капіталізація прибутку (перетворення отриманого прибутку на капітал, реінвестування прибутку), дисконтування грошових потоків; компаудинг, прийоми зниження фінансового ризику тощо.

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент – це оперативне управління грошовими коштами, яке направлене на:

• забезпечення такої суми грошей, якої буде достатньо для виконання фінансових зобов’язань;

• досягнення високої доходності від використання тимчасово вільних грошових коштів як капіталу.

Відповідно основними напрямками оперативно-тактичного фінансового менеджменту є:

• збільшення швидкості надходження коштів на підприємство (наприклад, за рахунок ефективного управління дебіторською заборгованістю);

• зниження швидкості здійснення грошових виплат підприємством (наприклад, використання інвестиційного податкового кредиту);

• забезпечення максимальної віддачі від вкладень тимчасово вільних грошових коштів (наприклад, шляхом зменшення касової готівки до оптимального рівня і вкладення вивільнених грошових засобів у ліквідні фінансові активи – державні цінні папери тощо).