Тема: „Світлолікування. Лазеротерапія».

1. Актуальність теми:

Сучасний рівень науково-технічного прогресу сприяє розробці наукових методів світлолікування і глибшому вивченню біологічної та терапевтичної дії різного спектра світлового випромінювання. Згідно даних А.А.Гамазова, у фізіотерапевтичних кабінетах методи світлолікування складають близько 40% від загальної кількості процедур, що проводяться. Враховуючи вищенаведені дані, вивчення методу світлолікування є актуальним.

ІІ. Навчальні цілі:

Знати:

1. Біологічні особливості дії світла на організм людини і його лікувальні властивості - £ІІ.

2. Основні методи світлолікування – лікування видимим світлом, лікування інфрачервоними та ультрафіолетовими променями - £ІІ.

3. Показання та протипоказання до призначення світлолікування - £ІІ.

4. Будову і принципи роботи апаратів – інфраруж, солюкс, лампи Мініна, ртутно-кварцового опромінювача - £ІІ.

5. Будову дозиметра І.Ф.Горбачова і методику визначення біодози - £ІІ.

Вміти:

1. Користуватись світлолікувальною апаратурою і проводити процедури - £ІІІ.

2. Визначати біодозу за допомогою біодозиметра І.Ф.Горбачова - £ІІІ.

3. Виписувати світлолікувальні процедури згідно форми № 044/О при різних захворюваннях - £ІІІ.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. (Міждисциплінарна інтеграція)

№ п/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Анатомія і фізіологія людини	АФО органів та систем організму.	Визначити місця опромінення.
2.	Основи медсестринства	Властивості світла, дія на організм людини.	Застосування світлолікування у дітей і дорослих.
3.	Фізика	Фізичні властивості світла.	Застосування світлолікування з допомогою апаратури.
	Забезпечуючі
1.	Медсестринство в терапії	УФО при захворюванні внутрішніх органів.	Здійснити методику світлолікування.
2.	Медсестринство в педіатрії	УФО при рахіті	Застосувати УФО при рахіті.
3.	Медсестринство в хірургії	Фізичні методи дезінфекції.	Проведення дезінфекції операційної та перев′язувальної.

3.2. Зміст теми:

1. Історія курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст.202-214

1. Географічне розташування курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст. 202-203

2. Класифікація курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст. 303-306

3. Показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., 306-308

Світлолікування – це розділ фізіотерапії, який з лікувальною та профілактичною метою використовує енергію світла, включаючи інфрачервоне, видиме та ультрафіолетове випромінювання.

Світло – це електромагнітні коливання, які поширюються прямолінійно у вигляді окремих порцій – квантів та фотонів. Світлове випромінювання поділяється на три основні складові частини:

Інфрачервоне випромінювання – з довжиною хвилі від 400 мкм до 760 нм.

Видиме – з довжиною хвилі від 760 до 400 нм.

Ультрафіолетове випромінювання – з довжиною хвилі від 400 до 180 нм.

В основі біологічної дії світла лежить фізичне поглинання енергії його квантів тканинами організму і перетворення її в інші види енергії, перш за все – в теплову і хімічну, які в свою чергу, проявляють місцеву та загальну дію на організм людини. А ультрафіолетове випромінювання має ще й фотоелектричний ефект, змінюючи електричні властивості клітин та її колоїдів, що впливає на їх дисперсність. У фізіотерапії з лікувально-профілактичною метою використовують всі три складові частини світлового спектра. Для проведення видимого та інфрачервоного опромінення застосовують таку апаратуру: лампу «Солюкс» стаціонарну, лапму «Солюкс» портативну, лампу Мініна (Рис.102 (а), світло теплову ванну (Рис.103), лампа інфрачервоних променів на штативі (Рис.101).

(характером і потужністю випромінювання, експозицією та ін..), а також фізико-хімічними властивостями властивостями і фізіологічним станом тканин (пігментація, кровопостачання, теплопровідність). Найбільше вивчено дію лазерного випромінювання великої потужності, яке застосовується для руйнування пухлин розтину тканин «світловим скальпелем», «приварювання» сітківки тощо. Механізм його впливу пов’язують із термічним чинником ушкодження тканин, що нагадує опік, і механічним ефектом, який веде до підвищення внутрішньо тканинного тиску і утворення «ударної хвилі». Крім того, в тканинах утворюються ендотоксини, виникають процеси іонізації, наведення електромагнітних полів та ін.

Значно менше вивчено дію на організм і механізм впливу лазерного опромінювання малої потужності (низької інтенсивності), яке використовується у фізіотерапії. Експериментальні дослідження свідчать про активацію ферментів (каталази), біоелектричних процесів у тканинах, проенергентичну перебудову внутрішньо молекулярних комплексів, деполяризацію клітинних мембран. Ці первинні ефекти стимулюють обмін речовин, регенерацію епітеліальної та кісткової тканин. Периферичного нервового волокна. Тому лазерне опромінювання з успіхом використовують для прискорення загоєння трофічних виразок, раневої поверхня, виразкових та інших дерматозів, для лікування опіків та різних уражень слизових оболонок. Відома протизапальна дія чинника, особливо у разі відкритого вогнища запалення, що супроводжується його бактеріостатичною дією на деякі штами мікробів (стафілокок). Інколи відзначають знеболюючу дію, гальмування і підвищення фізіологічної лабільності периферичного нерва, прискорення його росту після ушкодження.

Використання цього виду випромінювання (лазерне опромінювання низької інтенсивностиі у хворих на гіпертонічну хворобу, хронічну пневмонію, бронхіальну астму) дає суперечливі дані, або виявляється недостатньо ефективним. Тому використання цього виду випромінювання в клінічній практиці потребує подальшого вивчення механізмів його лікувальної дії.

Показання до лазеротерапії: радикуліт, неврит, невралгія, ендартереїт, бронхіальна астма, артроз, виразковий дерматит, опіки, млявогрануюючі рани, трофічні виразки нижніх кінцівок, переломи кісток, тонзиліт, отит, стоматит та ін. Найбільш виражена дія виявляється в разі локально розміщених на поверхні патологічних процесів.

Протипоказання до лазеротерапії: загальні до використанні фізіотерапевтичних процедур.

Апарати лазеротерапії. Випускається декілька типів лазерів: твердотілі, газові, рідинні, напівпровідникові. Вони можуть бути різної потужності. У фізіотерапії використовують малопотужні гелієво-неонові лазери типу ЛГ-75, ОКГ-12, ЛГ-36, ОКГ-13, що працюють у безперервному режимі. Вони дають монохроматичне лазерне випромінювання червоної ділянки спектра.

Техніка, методика і дозування процедур. Процедури слід проводити в затемнених приміщеннях з м’яким штучним розсіяним освітленням (у темному приміщення, внаслідок розширення зіниці, око поглинає лазерне випромінювання). Місце дії звільняють від одягу. Очі хворого захищають спеціальними окулярами. Під час процедури хворий може нічого не відчувати, або відчувати на місці опромінювання дуже слабке тепло.

Застосовують місцеве опромінювання безпосередньо на уражену ділянку, на рефлексогенні зони і на точки акупунктури. Якщо опромінюванню підлягає значна площа, її поділяють на декілька полів, діючи на них почергово. За одну процедуру опромінюють від 1-2 до 5-6 полів. Промінь лазера спрямовують на зону дії від вихідного отвору оптичного генератора, дотримуючи відстань між ним і поверхнею тіла 50-100 см. Можна підводити промінь лазера до хворого за допомогою світловода.

Дозують процедури за потужністю випромінювання, що припадає на 1 см² опромінюваної поверхні, тобто за щільніст.ю потоку потужності (ЩПП) – найчастіше від 1 до 6 мВт/см². Вона визначається дозиметром. Орієнтаційний розрахунок ЩПП проводять шляхом поділу вихідної потужності ОКГ у мВт з визначеної відстані на ділянку опромінювання у см². Тривалість дії на одне поле триває від декількох секунд до 5 хвилин. Загальна тривалість процедури не більше 30 хвилин. На курс лікування припадає від 5 до 20 процедур.