Тема: „Правила санаторно-курортного відбору. Показання та протипоказання для направлення хворих на санаторно-курортне лікування».

1. Актуальність теми:

Необхідність вивчення даної теми визначається використанням курортного і санаторного лікування при найрізноманітніших захворюваннях. Курортне лікування є найбільш фізіологічним і ефективним при багатьох патологіях. Тому знання курортології абсолютно необхідне в підготовці лікаря будь-якої спеціальності.

ІІ. Навчальні цілі:

Знати:

1. Правила направлення хворих на санаторно-курортне лікування - £ІІ.

2. Механізм дії курортних факторів на організм людини - £ІІ.

3. Необхідний мінімум лабораторно-інструментальних обстежень, які необхідно проводити хворим при направленні їх на санаторно-курортне лікування - £ІІ.

4. Принципи оформлення основної документації для направлення на санаторно-курортне лікування - £ІІ.

Вміти:

1. Обстежити хворого і визначити строки для його направлення на санаторно-курортне лікування - £ІІІ.

2. Дати інтерпретацію даним лабораторних та інструментальних обстежень - £ІІІ.

3. Заповнити форми № 070/О та № 072/О - £ІІІ.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. (Міждисциплінарна інтеграція)

№ п/п	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Анатомія і фізіологія людини	АФО органів кровообігу та кістково-м’язової системи.	Визначити зміни на шкірі на шкірі та її чутливість.
2.	Основи медсестринства	Основні показники в нормі	Контролювати АТ, Р, Т.
3.	Фізика	Властивості струму та дія на організм	Дотримання правил техніки безпеки.
	Забезпечуючі
1.	Медсестринство в терапії	Органів та систем	Застосувати методику франклінізації.
2.	Медсестринство в педіатрії	Органів та систем	Застосувати методику франклінізації.
3.	Медсестринство в хірургії	Органів та систем	Застосувати методику франклінізації.

3.2. Зміст теми:

1. Історія курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст.202-214

2. Географічне розташування курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст. 202-203

3. Класифікація курортів. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., ст. 303-306

4. Показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування. Е.М.Панасюк «Фізіотерапія», Львів: Світ, 1990 р., 306-308

Медичний відбір для санаторно-курортного лікування згідно існуючого положення здійснює лікар та завідуючий відділенням. При цьому проводиться обов’язковий перелік досліджень і консультацій, які дають змогу визначити показання та протипоказання для лікування у санаторії хворих з різною патологією, клінічний аналіз крові, сечі, рентгеноскопія грудної клітки. Для уточнення показань мають бути проведені додаткові дослідження: ЕКГ при захворюваннях серця, висновок гінеколога при направленні на курорт жінок, незалежно від характеру їх захворювання, висновок психіатра при наявності в анамнезі нервово- психічних розладів, висновки інших фахівців за наявності супутніх захворювань.

Лікуючий лікар видає хворому на руки для отримання путівки медичну довідку (форма 070/О), в якій вказує рекомендовані курорти, спеціалізацію їх, необхідність санаторного або курсового лікування в певну пору року. Після отримання путівки лікар контролює відповідність її рекомендованому курортові, видає пацієнтові санаторну-курортну карту (форма 072/О), без якої путівка не дійсна. На курорті санаторно-курортна карта ( або санаторно-курортна карта для дітей і підлітків (форма 076/О), путівка в дитячий санаторій для хворих на туберкульоз (форма 078/О), обмінюється на курортну книжку, де вказуються процедури, які отримує хворий. По закінченню санаторно-курортного лікування ця книжка з даними про результати лікування та рекомендаціями про подальші лікувальні заходи видається пацієнтові на руки разом з корінцем повернення.

Загальні протипоказання до санаторно-курортного лікування:

1. системні захворювання крові;

2. хвороби внутрішніх органів за наявності вираженої органної та системної недостатності;

3. паразитарні та інфекційні хвороби;

4. гостір інфекції;

5. психічні хвороби;

6. наркоманія;

7. кахексія різного походження;

8. хронічні захворювання в стадії різкого загострення;

9. гострі септичні захворювання;

10. злоякісні новоутворення (в окремих випадках після радикального лікування, при задовільному загальному стані пацієнта можна направити в місцеві санаторії для загальнозміцнюючого лікування);

11. патологічна вагітність протягом усього терміну;

12. усі терміни вагітності для бальнео- та грязелікування з приводу гінекологічних захворювань, для лікування радоновими ваннами, не дозволяється направлятим жінок, які проживають в рівнинних місцевостях, на гірські курорти, що розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря;

13. після абортів (до першой менструації) та в період лактації;

14. гостро прогресуючі форми туберкульозу легенів та хронічний туберкульоз у період дисемінації зі схильністю до кровотеч.

На практичному заняття з самостійного клінічного розбору хворих студенти повинні орієнтуватись на наступну схему, дотримуючись нижче перерахованих етапів:

• знайомство з хворим, його історію хвороби, амбулаторною карткою;

• обстеження хворого: з’ясування скарг, історії розвитку захворювання, анамнезу життя і об’єктивне дослідження органів та систем;

• аналіз даних лабораторних та інструментальних досліджень;

• встановлення діагнозу;

• визначення показань та протипоказань до призначення санаторно-курортного лікування даному хворому;

• підбір профілю санаторію і визначення найбільш сприятливої пори року для проведення лікування.