3.2 Для правильного годування необхідно враховувати:  Поживність кормів;  Склад корму і значення окремих поживних речовин у ньому;  Засвоєння кормів у різних умовах годівлі та різному фізіологічному стані організму.  Повноцінне (збалансоване по живильних речовин і енергії) годування дозволяє реалізувати на практиці генетично обумовлений рівень продуктивності звірів і є найважливішою умовою підвищення ефективності селекції, вдосконалення нових порід і типу звірів та отримання високої продуктивності при найменшій витраті кормів. 

До поживних речовин відносяться компоненти їжі (білки, жири, вуглеводи, які після їх вживання розщеплюються в шлунково-кишковому тракті. Білки розщеплюються до амінокислот і поліпептидів, жири до гліцерину і жирних кислот, вуглеводи - до моносахаридів і глюкози. Після розщеплення вони всмоктуються в кровоносну і лімфатичну систему і таким чином, засвоюються організмом. надійшли в організм живильні речовини беруть участь в обміннихперетвореннях, необхідних для відновлення клітин і тканин. 

Тваринам, розводяться в неволі, необхідні корми тваринного походження. Травний тракт їх мало пристосований до переварювання рослинної їжі, що містить клітковину. Основу корму звірів складають продукти тваринного походження - м'ясо домашніх тварин, молочні та рибні корми, на їх частку доводиться більше 70% загальної калорійності раціону. З рослинних кормів використовують крупу та борошно. Для нормального розвитку тварин і правильних фізіологічних  функцій їх організму потрібні додаткові корми, до складу яких включають різні мінеральні  речовини, кухонну сіль, кісткову муку. Крім  того, організму тварин необхідні  вітаміни, які додають у вигляді комплексів вітамінів або багатих  вітамінами кормів. 

Для складання раціону необхідно знати:

• норму годівлі;

• поживність кормів;

• наявність кормів у господарстві;

• які корми, і в якій кількості можна згодовувати даним тваринам (структура раціону, орієнтовані добові даванки).

Тип годівлі залежить від виду основного корму у раціоні (силосний, сінажний, напівконцентратний та інші). Годівля, яка має певні якісні та кількісні особливості, тобто характеризується систематичним використанням окремих кормів, називається типовою.Кожному типу годівлі відповідає певна структура раціону, яка показує співвідношення окремих груп або видів кормів у ньому енергетичною цінністю і виражена у відсотках.

Організація нормованої годівлі, крім визначення норм годівлі та складання раціонів, передбачає підготовку кормів до згодовування, послідовність згодовування, кратність і спосіб годівлі. Для нормованої годівлі необхідно, щоб тварини були розділені на однорідні за віком, фізіологічним станом і продуктивністю групи. Для кожної з цих груп складають раціон, збалансований відповідно до їх середніх потреб. Корми роздають відповідно до розпорядку дня, вустановлені години.

Неповноцінна годівля приводить до зниження продуктивності, прохолосту маток і збільшення тривалості міжотельних періодів, підвищеної витрати кормів на одиницю продукції. Найменше поживних речовин тварина потребує тоді, коли перебуває в стані спокою, не виробляє продукції і не виконує відповідної роботи. Годівля, яка підтримує життя тварин, забезпечує роботу внутрішніх органів і виділення певної кількості тепла для підтримання нормальної температури тіла, називається підтримуючою.

Поділ потреб організму тварини на підтримуючу і продуктивну частину умовний, тому що функції життєдіяльності тварин і вироб-

ництво продукції взаємопов'язані. Кількість поживних речовин, пот­рібних тварині, визначають у иауково-господарських та балансових дослідах.

Важливою речовиною, що бере участь у фізіологічних процесах організму є вода. Велика рогата худоба споживає в середньому у розрахунку на 1 кг сухої речовини корму 2-5 кг води, свині - 2-4, коні і вівці - 2-3 кг залежно від температури води та навколишнього середовища. Потреба тварин у поживних речовинах і воді залежить від живої маси, продуктивності, фізіологічного стану, м'язової діяльності, видових і породних особливостей, вгодованості, температури середовища та інших факторів.

Репродуктивні особливості сільськогосподарських тварин, що є основою збільшення їх поголів'я, залежать від умов живлення. Формування статевих клітин, запліднення, розвиток ембріона і статеві функції дорослих тварин значною мірою визначаються рівнем і якістю годівлі. Недостатня за рівнем загальної (енергетичної) поживності годівля послаблює життєві та відтворювальні функції тваринного організму. У самок припиняються овуляції, у самців втрачається статеве збудження, відбувається дегенерація статевих клітин і атрофія сім'яників. Недостатня годівля вагітних тварин подовжує період вагітності, призводить до народження слабкого приплоду. Шкідливою є і надмірна годівля, яка призводить до ожиріння, зниження відтворю-вальної здатності та молочності самок.

Потребу тварин, що ростуть, у поживних речовинах, слід розглядати, виходячи з мети, яку ставлять при їх вирощуванні (для ремонту стада чи на м'ясо). Потреба лактуючих тварин у поживних речовинах залежить від їх живої маси, продуктивності і складу молока, а у тварин на відгодівлі вона значною мірою залежить від віку і інтенсивності їх росту.

3.3 Основним показником якості корму є його поживність, під якою розуміють комплексний показник, який характеризує властивість корму задовольняти потребу тварин в енергії та поживних речовинах.

Перетравність - це властивість складних органічних речовин корму (раціону) перетворюватися в прості сполуки у травному каналі.

Суха речовина є основною поживною частиною корму, яка включає органічні речовини і мінеральні елементи.

Органічні речовини складають основну масу корму і представлені азотистими (протеїн), безазотистими (жири і вуглеводи) та біологічно активними речовинами (вітаміни, гормони, ферменти).

«Азотисті речовини корму - це сирий протеїн, який є найбільш важливою частиною корму і має в своєму складі білки, вільні амінокислоти і небілкові азотисті сполуки - аміди. Білки - високомолекулярні органічні речовини, які складаються із амінокислот. Вони бувають прості (протеїни), побудовані лише з амінокислот, і складні (протеїди), які складаються з простих білків та речовин небілкової природи (вуглеводів, жирів, нуклеїнових кислот, фосфору та інших елементів). До амідів відносяться проміжні продукти синтезу й руйнування білків.

За вмістом протеїну корми значно різняться. Багаті на протеїн корми тваринного походження - кров'яне борошно - 70-80%, м'ясо-кісткове борошно - 30-40%, сухі дріжджі - 45-50%, макуха і шрот - 30-45%, зерно бобових 20-30%. У зерні злакових міститься в середньому 8-12% протеїну. Мало протеїну в коренебульбоплодах - 0,5-2,5%, жомі - 1,2-1,5%, соломі - 4-6%.

Протеїн корму має дуже важливе значення для життєдіяльності організму тварини. Він необхідний для синтезу білків тіла, молока, яєць. Ферменти, гормони, імунні тіла - це також білки, що виконують каталітичну, регуляторну, захисну та інші функції в організмі.

До біологічно активних речовин (БАР) кормів належать вітаміни, ферменти, гормони. Серед БАР виключно велике значення належить вітамінам, які в тваринному організмі беруть участь у каталітичних реакціях і регуляції всіх життєвих процесів. Нестача в кормах вітамінів, в першу чергу A, C, комплексу B, D тощо та інших БАР, спричиняє важкі порушення життєдіяльності тваринного організму, тому важливо знати їх вміст в кормах.

Безазотисті речовини корму об'єднують у своєму складі вуглеводи і жири.

Вуглеводи в кормах представлені клітковиною і безазотистими екстрактивними речовинами (БЕР).

Сира клітковина - це складова частина рослинних клітинних оболонок, до складу якої входять, крім целюлози, геміцелюлоза, пектинові речовини тощо. Вона важко перетравлюється, тому що в травних соках тварин немає ферментів, які б забезпечили її розщеплення. Такі ферменти виділяють лише мікроорганізми, що є в шлунково-кишковому тракті. Найкраще використовують клітковину жуйні, що мають чотирикамерний шлунок з багатою мікрофлорою.

У годівлі тварин клітковина має важливе значення, як баластна речовина, подразник рецепторів шлунково-кишкового тракту, що сприяє кращому виділенню травних соків та перистальтиці шлунка і кишечника. Найбільше клітковини міститься в соломі - 40-45%, сіні та полові - 20-35%. У зернових кормах - 2-10%, висівках і деяких видах макух - 11-16%. Мало її в коренебульбоплодах (близько 1%) і зовсім немає в кормах тваринного походження.

До групи безазотистих екстрактивних речовин в основному відносять цукри, крохмаль, глікоген, частину пектинових речовин і геміцелюлоз, камеді (рослинний клей) і органічні кислоти. Найбільше кормове значення мають цукри і крохмаль. Безазотисті екстрактивні речовини в організмі тварини використовуються, як основне джерело енергії. Крім того, вони необхідні для синтезу деяких амінокислот, біологічно активних речовин, молочного цукру, жирів.

Багато цукрів містять цукрові буряки - до 17%, морква 6-8%, з відходів промислового виробництва - меляса - до 60%. Крохмалю багато в картоплі - до 25%, зерні - 40-70%.

Вміст жиру (ліпідів) в кормах коливається в широких межах. У м'ясо-кістковому та рибному борошні кількість жиру може сягати 15%. У макусі його міститься 6-8%, зерні вівса і кукурудзи 4-6%, а в коренебульбоплодах лише до 0,1-0,2%.

Жири кормів дають в 2,25 раза більше енергії, ніж інші поживні речовини, з ними до організму надходять жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K) і незамінні жирні кислоти - лінолева, ліноленова і арахідонова. Жири сприяють більш економній витраті протеїнів і відіграють запасаючу роль у тваринному організмі.

Мінеральні речовини кормів у організмі тварин включаються в склад ферментів, білків, кісткової, нервової тканин тощо, приймають участь у процесах травлення, обміну речовин і енергії та необхідні для його нормального функціонування. У тваринних тканинах знайдено більше 60 хімічних елементів. Основні макроелементи (вміст більше 0,01%) - Са, Р, Nа, Сl і К та мікроелементи (вміст менше 0,01%) - Fe, Cu, Zn, Mg і інші.

Мінеральна частина корму (зола), крім оксидів металів і ангідридів кислот (чиста зола), містить і домішки - частинки вугілля, пісок, кремнієву та вугільну кислоти тощо. Золи більше в стеблах і листках і менше в зерні та плодах. Хімічний склад корму може змінюватись в досить широких межах Залежно від: ґрунтово-кліматичних умов вирощування рослин, удобрення ґрунту, сорту і виду кормової рослини, агротехніки вирощування і фази заготівлі, способу збирання, збереження, переробки тощо.»

4.2 Лущення плівчастих культур

1. Мета,завдання, методи, схеми лущення плівчастих культур. Характеристика обладнання для лущення зерна на комбікормових заводах.

До складу к/к найбільше вводять злакові культури в тому числі ячмінь та овес . Ячмінь та овес є основною кормовою культурою містять вуглеводи(крохмаль, клітковину) не багато білка, жиру, вітаміни B, E, D. Ячмінь містить -76% вуглеводів ;овес-50-60% вуглеводів. Однак ці культури містять і клітковину . в ячмені міститься-3.5%,овес-10-12%- клітковини.

Клітковина- це органічна сполука, що складається структурну основу оболонок стебла, листків, рослин, вона дуже щільна нерозчина у воді, кислотах так як складається із макромолекул лігнінових зєднань , яків процесі дозрівання рослин утворюють пучки, тому клітковина є важко перетравною для організму тварин і зовсім не перетравлюється і не засвоюється організмом молодняка тварин ( курчат, поросят).

Тому при виробництві к/к для молодняка використовують операцію лущення, ячміня та вівса для цього на к/к заводі є окремі лінії лущення. Лущать по 1 із 3 способів: - стиску і зсуву, - багаторазового удару; - тертя об абразивну поверхю.найбільш ефективним методом лущення є лущення в наслідок тертя об абразивну поверхню.

Для лущення зерна застосовують багато типів лущильних машин. Для лущення застосовують лущильні машини А1-ЗШН, А1-ДШЦ.

2.Доведіть доцільність лущення плівчастих культур на комбікормових заводах. Вкажіть призначення, місця встановлення обладнання для сортування продуктів лущення, дайте їх коротку характеристику (аспіратори, трієри). Особливість будови, роботи оббивних машин типу ЗНМ, ЗНП.

На комбікормовому заводі операцію лущення плівчастих культур проводять з метою виділення клітковини , так як вона є важко перетравною для організму тварин. І не застосовуються організмом молодих тварин, особливо важко перетравна, для с/г птиці, свиней.

Клітковина -це органічна сполука, що складається структурну основу оболонок стебла, листків, рослин, вона дуже щільна нерозчинна у воді. Кислотах так як складається із макромолекул лігнінових з’єднань , яків процесі дозрівання рослин утворюють пучки, тому клітковина є важко перетравною для організму тварин і зовсім не перетравлюється і не засвоюється організмом молодняка тварин ( курчат, поросят).

Для лущення вівса і ячменю використовують також оббивні машити з образивним циліндром, для яких використовують пневматичний і механічний транспорт. Оббивні машини типу ЗНМ, ЗНП. По будові бичевого барабана оббивні машини бувають двох типів-радиально-бичеві., повждожньо-бичеві. Машини ЗНМ, знп радиально-бичевого типуз наждачним або стальним циліндром. Машина виконана в вигляді нерухомого металевого циліндра і обертаючого вала з закріпленими на ньому радиальними бичами. Бичи машини виготловені із хромонікелевой стали. Їх встановлюють на валу попарно на відстані 65мм один від іншого,притому кожнаслідуюча пара відшили на одна від одної на 45’. кромки бичів для заокруглені щоб зерно не травмувалася. Бичевий барабан приводиться в дію від електродвигуна через клинопасову передачу. Оббивні машини з абразивним циліндром використовують для лущення вівса і ячменя. Зерно через приймальний патрубок поступає в абразивний циліндр захватюється швидко обертаючим ротором і відкидається на внутрішньо його поверхню і після багаторазовиз ударів лущиться. Полущене зерно випускають через патрубок в оббивні машини створюється розрідження тому відходи із внутрішної частини циліндра через жалюзі і труби засмоктуються в камеру і виноситься через отвір. Для регулювання аеродинамічного режиму там є клан. Відміною особливостю оббивної машини для підприємств з пневматичним транспортом є те що в ній немає осадової камери і випускного патрубка. Зерно виділяється через верзній патрубок окремо в стоячим сепаратор.який з’єднаний із сепаратором.

4.3 Спеціальна обробка сировини під час виробництва комбікормів.

1. призначення, способи спеціальної обробки сировини. Схема, суть, режими обладнання для екструдування, ефективність процесу. Вимоги до якості екструданта.

З метою підвищення поживності, перетравності та якості комбікорму на комбікормових заводах проводять спеціальну (поглиблену) обробку зернової сировини. Особливо спецобробка сировини ефективна при виробництві комбікормів для молодняка тварин, у яких недостатньо розвинена ферментативна система і крохмаль злакових для них важко перетравляється, оскільки активність амінолітичних ферментів ще слабка. Під дією спеціальної обробки проходить часткова денатурація білка і декстринізація крохмалю. При цьому частина крохмалю перетворюється в більш прості вуглеводи – декстрини,мальтозу, що і підвищує перетравність кормів. Найчастіше спеціальну обробку на комбікормових заводах проводять способом ектрудування та плющення зернової сировини. Екструдування відноситься до термодинамічних методів обробки, при якому використовується як статичні режими дії, так і динамічний ефект тиску, температури. В основі екструдування закладено два процеси – механохімічна декструзія на всіх етапах процесу, і «вибух», або «декомпресійний шок», що проходить на виході продукта із екструдера. Процес екструзії заключається в тому, що подріднене зерно, попадаючи в прес-екструдер, під дією високого тиску і тертя розігрівається до температури 120-150 С і перетворюється в гомогенну масу, а при виході із преса-екструдерав результаті великого і різкого перепаду тиску гомогенна маса вибухає.

Екструдують зернові компоненти та їх суміші на екструдерах КМЗ-2У, КМЗ-2М, ПЕК-125, КМЗ-2 при наступних режимах:

• температура продукту на виході – 120 -130 С

• навантаження основного двигуна – 60-65А

• напруга в мережі двигуна живильника -100-150В

Режими роботи пропарника:

• тиск пари 0,1- 0,3 мПа

• витрати пари 50-75 кг/т

• температура пропареної суміші 70-80 С

• вологість пропареної суміші 17-18 %