2. Л. Ревуцький – творчий портрет.

Музикознавець, фольклорист і музичний діяч. Закінчив Київську консерваторію (клас Глієра). Разом з Лятошинським, Рильським редагує оперу «Тарас Бульба». Викладає в Київській консерваторії. Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних композиторів, вчитель-викладач музики і з музикою пов'язаних дисциплін і редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетховена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).

Симфонії (2).

Кантата – поема – «Хустина», «Ода пісні», «Зима».

Концерт для фортепіано з оркестром.

Збірки народних пісень (3).

Симфонічна п’єса «Козачок».

Хори – «Ой, чого ти почорніло», «На ріках круг Вавилону», «Гей, слов’яни», «Ой шляхами битими».

3. Протактувати приклад в перемінному розмірі:

Перемінний розмір – це той розмір, який змінюється протягом твору. При диригуванні перемінних розмірів необхідно, добре знаючи текст, застосовувати відповідну схему на той, чи інший розмір. А замахом забезпечити плавність переходу до зміни розміру. Для рівності слід обрати собі якусь дрібну ритмічну вартість і пильнувати, щоб вона була незмінна. В даному прикладі це буде вісімка. Звенути увагу на розмір ⁶₈ диругується за принципом у швидкому темпі дещо повільнішому русі.

4. Дати визначення термінам: Ritardando, veloce, andante, sempre piano.

Ritardando – заповільнюючи;

Veloce – швидко, легко;

Andante – не поспішаючи, кроком;

Sempre piano – весь час тихо.

Білет №7

1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах сонатної форми (форма сонатного Allegro).

Сонатна форма – це така музична побудова, яка складається з 3 розділів (експозиція, розробка, реприза) і будується на співставленні головної та побічної партій.

(експ.) (репр.)

Вступ А + В + С + А + В¹ + Кода

ГП. ПП. Розр. ГП. ПП.

Експозиція – ГП. в основній тональності.

ПП. в тональності домінанти.

Між ГП. і ПП. є зв’язка, яка модулює в СП.

ЗП. утверджує тональність ПП.

Розробка – будується на матеріалі ГП. і ПП. Характерна тональна нестійкість, динамічна кульмінація, найбільша з яких припадає на кінець розробки.

Реприза – ГП. і ПП. побудовані на матеріалі основної тональності. Якщо різні лади, то одноіменна тональність.

Реприза буває 3 типів:

1) повна, є ГП. і ПП.

2) не повна, пропускається ГП., у зв’язку з тим, що розробка побудована на матеріалі ГП.

3) дзеркальна, ПП. в основній тональності ГП.

2. Творчість д. Шостаковича.

Російський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття.

У 1923 році Шостакович закінчив консерваторію по класу фортепіано

(Л. В. Ніколаєва), а в 1925 році - по класу композиції (у М. О. Штейнберга). Його дипломною роботою була Перша симфонія. У 1927 році на Першому Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві він отримав почесний диплом. На щастя, незвичайний талант музиканта (Шостакович виконав у Варшаві також сонату власного твору) зауважив один з членів журі конкурсу, австро-американський диригент і композитор Бруно Вальтер).

Один із самих виконуваних композиторів у світі. Його твори – це справжнє вираження внутрішньої людської драми та літопису жахливих страждань, які випали на долю 20 ст., де глибоко внутрішнє переплітається з трагедією людства.

Опери – «Ніс», «Катерина Ізмайлова», «Ігрок».

Балети – «Золотий вік», «Гвинт», «Москва – Черемушки»(можливо оперета), «Світлий струмок».

Ораторії – «Пісня про ліси», «поема про Батьківщину».

Симфонії(15).

Концерти для фортепіано(2).

Концерти для скрипки(2).

Концерти для віолончелі(2).

Струнні квартети(15).

Сонати для фортепіано(2).

Прелюдії(24).

Фантастичні танці(3).

2 басні Крилова для голосу і оркестру.

6 романсів на слова японських поетів.

Романси на слова Пушкіна, Лермонтова, Цвєтаєвої, Шекспіра.