2. Кантата в творчості українських композиторів.

Кантата – це великий циклічний твір для співаків – солістів, хору та оркестру, який складається з кількох завершених контрастних частин об’єднаних єдиним змістом і призначеним для концертного виконання. За складом подібна до ораторії, але менша за розміром і не має драматичного розвиненого сюжету. Носить прославний характер на честь людини чи події.

Вербицький — «Заповіт», Лисенко — «Б'ють пороги», «На вічну пам'ять Котляревському», «Радуйся, ниво неполитая»; Січинський — «Лічу в неволі», «Дніпро реве»; Стеценко «Шевченкові» і т. д.

3. Протактувати приклад в повільному темпі:

Пунктирний ритм – це ритм, який складається з двох вартостей, друга є в три рази коротшою за першу. При тактуванні пунктирних ритмів у повільних темпах диригент вдається до принципу дроблення долей. З тим, що окремі ритмічні вартості можна виділити окремим жестом, а у дуже повільних темпах додатково виділяти найменші тривалості. На початку зворотній пунктирний ритм – ломбардський, характерний для Угорщини, Словаччини, Закарпаття.

4. Дати визначення термінам: Grandioso, legiero, giocoso, con forza.

Grandioso – грандіозно, велично;

Leggiero – легко, легкозвучно;

Giocoso – грайливо;

Con forza – з силою.

Білет №16

1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах форм – канон, фуга.

Канон – це така поліфонічна форма, в якій тема проводиться у всіх голосах на певний звуковисотний і часовий інтервал (часовий – кількість тактів, звуковисотний – інтервали).

Є 2 види:

1) звичайний – каданс якого будується так, що повторити не можна. Наприклад: П.Чайковський Дует Онєгіна і Лєнского «Враги, враги» з 2 дії опери «Євгеній Онєгін».

2) безкінечний – будується таким чином, що його можна почати знову спочатку. Наприклад: М.Леонтович «Над річкою – бережком»).

За кількістю голосів канон може бути від 2 – 32 голосів. За кількістю тем – однотемний, 2 теми – подвійний,3 теми – потрійний.

Найскладнішою формою та більш розгорнутою є фуга.

Фуга – це така поліфонічна форма, яка складається з трьох розділів – експозиції, середньої частини, заключної частини. Будується на проведенні теми в усіх голосах в Т – Д, Т – S (рідше) співвідношенні. В залежності від кількості голосів вона може бути 2, 3, 4, 5 – голосна.

Якщо тема проводиться додатково в одному чи двох голосах така експозиція називається – розширеною. Експозиція з контрекспозицією – ще раз проведення в усіх голосах.

Середня частина починається вступом теми, що проводиться в субдомінантовій сфері.

Композитор вживає такі види роботи над темою:

1) агументація – розширення теми (від четверті до половинної).

2) дімінуція – звуження теми (від восьмої до шістнадцятої).

3) інверсія – дзеркальне відображення.

4) ракохід – тема переписана із заду наперед.

5) стретне проведення – звуження часового інтервала проведення.

Заключна частина – починається появою теми в основній тональності. Часто вживається стретне проведення в основній тональності. Наприклад: Й.С.Бах 2 томи ДТК.