2. Видатні музичні діячі – засновники та організатори професійної музичної освіти у Львові – к. Моцарт, к.Мікулі, м. Солтис, о. Нижанківський, Чилянський, Нев’ядомський, м. Вербицький.

С. Нев’ядомський

Польський композитор, педагог, музичний критик. Навчався у Львівському музичному товаристві під керівництвом К. Мікулі також у Відні та Лейпцигу. 1886 – директор Львівської опери. 1887 – професор консерваторії Галицького музичного товариства.

Сольні та хорові твори на слова А. Міцкевича, М. Конопницької – «Echo

Zaloty», «O, sroga czasów odmiano», «Nieubłagana», «Ja w pustynię jechać muszę», «Powiem mamie», «Ptaszek», «Kiedym dawniej rano wstawał», «Minęły słodkie momenty», «Rano, rano»;

Кантата – «Akt wiary»;

Книги, монографії – «Історія музики», «Станіслав Монюшко».

М. Солтис

Польський і український композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч.

Музичну освіту здобув у Львові (в Кароля Мікулі), Відні, Парижі (в Каміля Сен-Санса). У 1890-х роках — диригент львівських хорів товариств «Ехо» та «Лютня». Від 1891 року — професор, у 1899—1929 роках — директор консерваторії Галицького музичного товариства. Від 1919 року — голова Польської спілки музикантів у Львові. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Серед учнів Станіслав Людкевич, Йосиф Лерер.

Опери;

Ораторій, з яких найбільш відома «Обітниці Яна Казимира»;

2 симфонії;

Фортепіанного концерту.

К. Мікулі

Композитор, диригент, педагог, музичний фольклорист та музично-громадський діяч. За походженням — вірмен. Народився у Чернівцях. Спочатку вивчав медицину у Віденському університеті, а потім переїхав до Парижу.

З 1844 року присвятив себе музиці і ретельно займався фортепіанною грою з

Ф. Шопеном та теорією композиції з Г. Ребером. У 1848 році повернувся на батьківщину і почав виступати у концертах в якості піаніста. Набув широкої відомості своїми концертами в Австрії, Румунії, Росії, Франції. У 1859 році успішно гастролював у Києві.

З 1858 року займав посаду директора Галицького Музичного Товариства у Львові. Диригував у концертах та одночасно виступав як піаніст, разом з тим, присвятив себе педагогічній діяльності та приділяв вільний час композиції, створюючи духовну, вокальну та інструментальну музику. У 1887 році заснував власну музичну школу, яку очолював до кінця свого життя. Його учнями були видатні органісти та музичні діячі: Рудольф Шварц, Мечислав Солтис, Чипріан Порумбеску.

Деякі його фортепіанні твори носять відбиток впливу Шопена, а частково Шумана, дуже мелодійні, чудово гармонізовані, бездоганні по формі та фактурі. Деякі з них увійшли у програми фортепіанних класів.

Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

К. Моцарт

Молодший син композитора В.А. Моцарта, - піаніст, диригент, композитор і педагог. Творчість Ф. K. Моцарта досить численна кількісно і включає твори різних жанрів. Він, як і його батько, Вольфганг Амадей Моцарт, досить рано почав компонувати та імпровізувати на концертних естрадах. У Львові у 1826-1829 роках очолював заснований ним музичний хор святої Цецилії, до якого ввійшло 400 аматорів хорового співу. У 1826 р. у греко-католицькому кафедральному соборі Святого Юра відбувся концерт, під час якого композитор виконав знаменитий батьківський "Реквієм". На базі цього хорового колективу Моцарт-молодший створює музичне товариство

св. Цецилії, а також інститут співу, що фактично став першою музичною школою у місті. У Галичині він працював здебільшого як приватний вчитель музики у багатих польських дворянських родинах. До історії Львова Ф.К. Моцарт увійшов насамперед як педагог (працював учителем музики), видатний організатор культурного життя (організував і очолив музичне товариство святої Цецилії, хор та інститут співу), диригент театру.Стиль Франца Моцарта втілює риси раннього романтизму.

Цикли варіацій;

Фортепіанні варіації ре мінор написані на тему української жартівливої пісні “У сусіда хата біла”;

2 сонати;

Кантата – «Перший весняний день»;

Терцет.