1 БІЛЕТ

1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах

куплетно – варіаційної та куплетної форми.

Куплетна форма – це така музична побудова, де на один варіант музичного тексту припадає кілька куплетів поетичного тексту. Позначається буквами а+а+а…

Є два види:

1) куплетна форма, де є тільки заспів, в якому постійно видозмінюється текст.

2) куплетна форма, де в заспіві текст змінюється, а приспів без змін.

В ній пишуться народні пісні, масові пісні. Наприклад: «Ой у лузі червона калина», «Черемшина», «Сусідка».

Куплетно – варіаційна форма – це така музична побудова, яка має ознаки варіаційної і куплетної форми. Від варіаційної – кілька варіантів музичного тексту, від куплетної – під кожним з варіантів музичного тексту має бути кілька варіантів поетичного текст. Буквений запис в залежності від кожного твору.

Приклади творів: Леонтович «Ой з – за гори кам’яної», «Мала мати одну дочку».

2. В. А. Моцарт – риси творчості.

Європейський композитор 18ст., один з найбільших геніїв людства. Народився в Зальцбурзі (1756), Австрія. У віці 3 років підбирав на клавесині терції, сексти, у п’ятирічному віці почав складати нескладні менуети. Вільно володів скрипкою

( виконав у Франкфурді свій скрипковий концерт, серед присутніх був 14 – річний Гете). В 7 років вперше у Парижі були видані його твори – 4 скрипкові сонати.

В 12 років пише першу оперу – «Уявна простачка». У Римі Моцарт почув знамените Miserere Г. Алегрі, яке потім записав з пам’яті, за що отримав орден Золотої шпори (1770) з рук Папи Римського. Вчителем з контрапункту був – Падре Мартіні.

Моцарт володів найрізноманітнішими жанрами та формами – це відноситься до симфонії і концерту, дивертисменту і квартету, опери та меси, сонат та тріо. Тривалий і глибокий вплив мали дитячі подорожі по Європі. Найзначніше враження пов’язано з Йоганном Крістіаном Бахом. Пізніше велику роль зіграла Італія, там він перейняв основи драматургії та музичної мови оперного жанру. Також був великим шанувальником та близьким другом Й. Гайдна, був підкорений глибокою осмисленістю трактування сонатної форми. Але взагалі у віденський період сформувався власний стиль – внутрішня трагічність, що близька до зовнішньої безтурботності, сонячність та глибока філософія музики.

Опери:

seria (7) – «Милосердя Тита», «Цар – Пастух», «Ілія і Адамант», «Мітрідад, цар Понтійський», «Ідоменей, цар Критський», «Асканій в Альбі», «Сон Спіціона», «Луцій Сулла».

buffa(7) – «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Мнимая садівниця», «Притворна простушка», «Каїрський гусь», «Обманутий наречений», «Cosi fan tutte».

Зінгшпілі(5) – «Бастьєн і Бастьєна», «Чарівна флейта», «Директор театру», «Викрадення з Сералю», «Заіда».

Меси(17) – «Коронаційна», Реквієм.

Кантати(6) – «Давид», «Тобі душа всесвіту».

Сонати(24).

Симфонії (41).

Концерти для фортепіано(27).

Концерти для скрипки з оркестром(5+1).

Квартети(31).

Квінтети(8).

3. Протактувати розмір 98 у швидкому і повільному темпах.

При тактуванні в швидких темпах, для зручності диригування диригент об’єднує кілька долей в один жест. ²_4,³₄ – на раз; ⁴_4,⁶₈ – на два; ⁹₈ – на три. Але в даному прикладі буде доцільно використати тридольну схему.

При диригуванні в повільних темпах диригент застосовує принцип дроблення долей (поділу кожної долі). ²₄ – на 2; ³₄ – на 3 і т.д.

Ділиться кожна доля на дві менші, а найкоротші виділяються окремим жестом. Сильні долі – 1, 4, 7.