31. Базові постулати сучасної теорії прийняття рішень.

У процесі розвитку науки управління відбулося виділення тео­рії прийняття рішень у самостійну наукову дисципліну, основним предметом якої є дослідження процесу вибору, а центральним ак­том — вибір людиною одного з варіантів рішень. Вона спрямова­на на створення логічної та всеохоплюючої концептуальної схеми, що спирається на різні науки та факти дійсності. Як зазначав ро­сійський вчений Л.Євенко, «теорія прийняття рішень стає ситуа­ційною — не тільки самі методи прийняття рішень, але й проце­си їх вироблення і навіть передумови сильно варіюються залежно від всього комплексу умов, за яких ставиться проблема, що по­требує рішення».

На початку свого становлення теорія прийняття рішень ото­тожнювалася з дослідженням операцій або за іншою терміноло­гією — з математичною теорією оптимальних рішень. На цьому етапі теорія прийняття рішень фактично була зорієнтована на ви­рішення добре структурованих проблем та застосування кількіс­них методів досліджень.

З огляду на особливості соціальних систем, зокрема державно­го управління, яким не притаманні добре структуровані пробле­ми, в сучасній теорії прийняття рішень утворився і набув широ­кого розвитку другий напрям. Він базується на врахуванні орга­нізаційних, інтелектуальних та психологічних здібностей і досві­ду людей та потребує вирішення, в основному, слабко структуро­ваних і неструктурованих проблем за допомогою якісних, а де це можливо й кількісних методів.

Прийнято виділяти дві основні частини теорії прийняття рі­шень. Одна з них зорієнтована на нормативний бік прийняття рішень (нормативна або раціональна теорія), а в другій части­ні виявляється і описується те, як люди в дійсності сприймають і формують різні рішення (поведінкова або психологічна теорія). Обидві частини функціонально взаємодіють між собою.

Психологічна (ще біхеовіристична) теорія рішення, яка являє собою систему мотивованих тверджень щодо змісту діяльнос­ті людей у процесі прийняття рішень, безпосередньо пов'язана з теоріями людських відносин і заснована на системах морально-психологічного стимулювання працівників з метою досягнення ці­лей організації. Серед базових мотивованих тверджень психоло­гічної теорії рішень зокрема такі: структура проблеми в значній мірі визначає поведінку людини, що її вирішує; важливу роль ві­діграють особистісні риси, зокрема пізнавальні здібності людини (короткострокова та довгострокова пам'ять, швидкість переробки інформації); завжди дії людини, що приймає рішення, спрямова­ні на досягнення певної мети та інші.

У сучасній теорії прийняття рішень також приділяється значна увага економічному, організаційному, правовому та інформаційному фактору вирішення проблем, що знайшло своє відображення в розвитку ряду методів, наприклад, економетричного моделювання, функціонально-вартісного аналізу та багатьох інших. Відповідно до вищезазначених аспектів у процесі розвитку теорії прийняття рішень відбувалося подальше виділення окремих напрямів досліджень та систем наукових знань, що стосуються орга­нізаційних, інформаційних, економічних та інших рішень.

Організаційні рішення безпосередньо пов'язані з організацій­ним проектуванням і полягають у визначенні структури, розподілі функцій між підрозділами та посадовими особами, встановленні підпорядкованості та схеми взаємовідносин, закріпленні останніх у системі правил і процедур. В основу класифікації організаційних структур управління покладено їх розподіл на ієрархічні та адаптивні структури. На сучасному етапі еволюції організаційних структур управління для них характерне поєднання цих структур з управлінським стилем з метою забезпечення високого рівня ком­петентності (такі структури отримали назву едхократичних)