9

Тема 19. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми з акцентуаціями характеру та суїцидальною поведінкою

• Акцентуації характеру як чинник соціально-психологічної дезадаптації школярів

• Особливості діяльності соціального педагога з акцентуйованими школярами

• Суїцидальна поведінка школярів. Характерні ознаки суїцидальних намірів

• Технології роботи соціального педагога із школярами, вчителями та батьками щодо профілактики суїциду

19.1. Акцентуації характеру як чинник соціально-психологічної дезадаптації школярів

Процес особистісного становлення у шкільному віці нелегкий, а іноді надзвичайно болісний для школярів. Саме у підлітковому віці посилюються акцентуації характеру, які є чинником соціальної дезадаптації особистості. Акцентуації характеру донедавна вважалися лише психологічною проблемою, й в школі з такими дітьми працював лише практичний психолог. Однак саме акцентуйовані риси характеру школярів створюють для них значні соціальні проблеми – аж до суїциду. Конфлікти, невмотивовані дії, невміння встановлювати стосунки із оточуючими – лише частина тих соціальних негараздів, з якими зустрічаються такі школярі. Тому соціальний педагог, посаду якого введено в школі зовсім недавно, в роботі соціально-психологічної служби школи виконує координуючу роль з такими дітьми.

Акцентуація характеру, за визначенням К.Леонгарда, О.Є.Лічко та ін., – це дисгармонійність розвитку характеру, підвищена виразність окремих його рис, які зумовлюють вразливість особистості щодо певного виду впливів та ускладнюють її адаптацію у деяких специфічних ситуаціях. А.Лічко підкреслює, що акцентуації характеру є хоча й крайніми, але варіантами соціальної норми. Тому акцентуація характеру не може бути психіатричним діагнозом. Розрізняють явну й приховану акцентуацію характеру.

Явна акцентуація. Цей рівень акцентуації відноситься до крайніх варіантів норми. Вона вирізняється наявністю досить постійних рис певного типу характеру, що, однак, не перешкоджає можливості задовільної соціальної адаптації школяра в соціальному середовищі. У підлітковому віці особливості характеру часто загострюються, а при дії психогенних чинників, що адресуються до «місця найменшого опору», можуть бути тимчасові порушення соціальної адаптації, відхилення в поведінці. При дорослішанні особливості характеру стають достатньо вираженими, але компенсуються й зазвичай не заважають адаптації.

Прихована акцентуація. Цей рівень віднеситься не до крайніх, а до звичайних норм. У звичайних умовах риси певного типу характеру виражені слабо або не проявляються зовсім. Проте риси цього типу можуть яскраво, часом несподівано, виявитися під впливом тих ситуацій і психічних травм, які ставлять підвищені вимоги до «місця найменшого опору».

Школярі з явними акцентуаціями характеру входять в групу підвищеного ризику – вони вразливі щодо певних згубних впливів середовища або психічних травм. Якщо психічна травма або складна соціальна ситуація впливає саме на такі акцентуйовані риси характеру, то це проявляється у поведінці у вигляді афективних реакцій. Афект може проявлятися агресією щодо оточуючих, втечею від афективної ситуації або розігруванням бурхливих сцен. Найбільш частими в підлітковому віці порушеннями, що виникають на фоні акцентуацій характеру, є такі девіації поведінки як делінквентність, алкоголізм, суїцидальна поведінка та ін. Зміна ситуації на більш благополучну, як правило, усуває ці порушення.