Тема 18. Технології роботи соціального педагога з обдарованими дітьми

• Обдарованість: структура, ознаки, критерії

• Соціально-педагогічні проблеми обдарованої дитини

• Діагностика обдарованості в роботі шкільного соціального педагога

• Технології роботи соціального педагога з обдарованими дітьми

18.1. Обдарованість: структура, ознаки, критерії

Особливості сучасного розвитку суспільства обумовлюють підвищений інтерес до проблеми соціалізації обдарованої особистості. Обдарована дитина – це дитина, яка демонструє розвиток здібностей, вищий за здібності однолітків, сукупність здібностей, що дозволяє їй досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності. Обдаровані діти, за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, входять до групи ризику – їм необхідні особливі умови для виховання; спеціальні індивідуальні навчальні програми; спеціально підготовлені вчителі; спеціальні школи. В Україні прийнята низка державних програм щодо роботи з обдарованими дітьми: державна програма «Обдаровані діти», концепція становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості, комплексна програма пошуку, навчання й виховання обдарованих дітей та молоді «Творча обдарованість» та ін.

Обдарованість дитини – значною мірою умовна характеристика, адже значні здібності дитини не є прямим і достатнім показником досягнень у майбутньому, й ознаки обдарованості, які виявилися в шкільні роки, навіть за сприятливих умов, можуть або поступово, або досить швидко зникнути. Більшість учених вважає, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини.

І вчителі, й батьки розуміють, що ця категорія дітей потребує додаткової уваги, що далеко не всі обдаровані випускники школи можуть реалізувати свої непересічні здібності. Соціальному педагогу, організовуючи практичну роботу з обдарованими дітьми, слід пам’ятати: не варто вживати словосполучення «обдарована дитина» в плані констатації (фіксації) статусу дитини – це може привести до драматичної ситуації: коли дитина звикла, що вона «обдарована», на наступних етапах раптом втрачає ознаки своєї обдарованості. Тому краще замість поняття «обдарована дитина» вживати поняття «ознаки обдарованості» дитини або поняття «дитина з ознаками обдарованості». Слід розрізняти поняття «обдарована дитина», «талановита дитина», «здібна дитина». Обдарована дитина – дитина, яка має більш високий рівень розвитку певних здібностей у порівнянні із однолітками. Талановита дитина – це дитина, яка має високий рівень здібностей до якоїсь спеціальної діяльності, причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значимих процесах. Здібна дитина – дитина, яка має індивідуально-психологічні особливості, які є основою успішного виконання певної діяльності.

Ознаки обдарованості – це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в її реальній діяльності й можуть бути оцінені під час спостережень за її діями.

Ознаки обдарованості. І. Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути окреслений такими ознаками:

1. Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виокремлюють три основних рівні успішної діяльності, кожен з яких пов'язаний зі специфічною стратегією її здійснення:

- швидке засвоєння діяльності й висока успішність її виконання;

- використання й винайдення нових способів діяльності в умовах пошуку рішень у заданій ситуації;

- постановка нових цілей діяльності за рахунок глибокого оволодіння предметом, що приведе до нового бачення ситуації й пояснює появу раптових ідей і рішень;

- багатство ідей, навіть фантастичних.

Для поведінки обдарованої дитини характерний високий рівень успішності: новаторство як вихід за межі вимог виконання завдання.

2. Формування якісно своєрідного стилю діяльності, що виражається в схильності «все робити по-своєму» й пов'язаного з властивою обдарованій дитині самодостатністю системи саморегуляції.

3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет, що вивчається, в системі, здатність бачити складне в простому, а в складному – просте.

4. Особливий тип навчання може виявитися як у високій швидкості й легкості навчання, так і в повільному темпі навчання, але з швидким застосуванням структури знань, уявлень, умінь.

5. Яскраво виражена працелюбність.

II. Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути охарактеризований такими ознаками:

1. Підвищена, вибіркова чутливість до певних сторін предметної діяльності (знаків, звуків, кольору, технічних складників і т.ін.) або до певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної, художньо-виразної), що супроводжується, як правило, переживаннями почуття задоволення.

2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер діяльності, надзвичайно високе захоплення будь-яким предметом, заглиблення в ту чи іншу справу. Наявність такої інтенсивності у певному виді діяльності має своїм наслідком вражаючу наполегливість і працелюбство, підвищену пізнавальну потребу, яка виявляється в допитливості, а також готовності за власною ініціативою виходити за межі вихідних вимог діяльності.

3. Переваги парадоксальної, суперечливої й невизначеної інформації, неприйняття стандартних, типових завдань і готових порад.

4. Висока критичність до результатів власної праці, схильність ставити надважкі цілі, прагнення до досконалості.

Слід відзначити, що поведінка обдарованої дитини зовсім не обов’язково повинна відповідати одночасно усім вище перерахованим ознакам. Тим більше, наявність лише однієї з цих ознак вже повинна привернути увагу соціальних педагогів і мотивувати їх на ретельний і тривалий за часом аналіз кожного конкретного випадку.

Вид обдарованості класифікують на основі таких критеріїв:

• за широтою прояву – загальна або спеціальна;

• за типом передбачуваної діяльності – інтелектуальна, академічна, творча, художня, психомоторна (спортивна), конструкторська, лідерська (організаторська) й та ін.;

• за інтенсивністю вияву підвищеної готовності до навчання – обдаровані, високообдаровані, виключно або особливо обдаровані (таланти й вундеркінди);

• за видом прояву – явна й прихована;

• за темпом психічного розвитку – обдаровані з нормальним темпом вікового розвитку або ж із значним його випередженням;

• за віковими особливостями прояву – стабільні або ті, що проходять (вікові);

• за особистісним, гендерним (соціально-статевим) та іншими особливостями.

Серед них доцільно виокремити дві групи: до однієї з них належать діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних й інших сторін психіки, в іншу входять діти, психічний розвиток яких вирізняється нерівномірністю (дисинхронією) на рівні сформованості вказаних психічних процесів. Наприклад, дитина з високо розвинутим інтелектом може вирізнятися емоційного нестійкістю, недорозвиненістю психомоторної сфери та ін. До другої групи частіше за все потрапляють високо або виключно обдаровані діти. Ця особливість їх розвитку багато в чому зумовлює необхідність надання їм соціально-педагогічної допомоги й підтримки.

Функції соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми:

— виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей;

• психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм, освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;

• участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів;

• вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини;

• робота з сім'єю обдарованої дитини;

• використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей;

• проведення діагностики (розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних перепон розвитку обдарованої особистості);

• прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);

• розробка соціально-педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.