8.3. Профілактична робота з різними категоріями школярів

Соціально-профілактична робота щодо жорстокого поводження батьків з дітьми має такі види:

- первинна – як загальна просвіта населення. Застосовується в основному для всіх сімей;

- вторинна – з сім’ями, де зафіксовано жорстоке поводження з дітьми Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь та навичок у дорослих та дітей, роз’яснення сутності й відповідальності за жорстоке поводження з дітьми;

- третинна – з тими, хто постраждав від жорстокого поводження з метою навчання самозахисту, з тими, хто здійснює таке поводження – як соціальне навчання й контроль, що є умовою збереження сім’ї, позбавлення батьківських прав тощо.

Соціально-профілактична робота з батьками щодо жорстокого поводження з дітьми складається з:

- батьківської просвіти (права та потреби дітей, права та обов’язки батьків щодо дітей, особливості розвитку дітей, родинного виховання, жорстоке поводження з дітьми й насильство в сім’ї: його сутність, наслідки, відповідальність);

- формування толерантності, життєвих сімейних умінь і навичок (комунікативних, прийняття рішень, прогнозування, управління собою).

Формами соціально-профілактичної роботи є :

• лекторії;

• батьківські університети;

• батьківські збори;

• тренінги;

• соціальне інспектування сім’ї;

• школи батьківських почуттів;

• школи молодих батьків.

Одночасно необхідна соціально-профілактична робота з дітьми, змістом якої є:

- знання дитини про власні права у сім’ї;

- вміння захиститись від насильства;

- знання дитини про дії у кризовій ситуації;

- інформування, до кого і як звертатись у подібних випадках.

Формами соціально-профілактичної роботи з дітьми є:

- ігри;

- аматорські театри;

- міні-лекції;

- бесіди;

- розповіді;

- вікторини й конкурси (про права дітей).

Профілактика адиктивної поведінки. Первинна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості, її морально-психологічної стійкості як особистісної якості, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору. Завданнями первинної профілактики є:

- для молодшого шкільного віку:

- формування моральних понять, пов’язаних з почуттями бережного ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

- виховання вміння усвідомлювати себе частиною оточуючого середовища, осмислювати й оцінювати власні можливості;

- формування уявлень щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у ставленні до самого себе та інших людей;

- попередження ранніх проявів неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички.

- для учнів підліткового віку:

- формування правильного розуміння особливостей психотропних речовин, їх впливу на центральну нервову систему людини, віддалених наслідків зловживань;

- формування понять про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;

- виховання культури потреб, інтересів, захоплень підлітків;

- формування поняття про норми моралі;

- виховання свідомого бережного ставлення до власного здоров’я;

- формування науково обґрунтованих уявлень про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;

- формування основ моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами

- для старшокласників:

- формування досвіду антинаркогенної поведінки, вироблення імунітету до негативного впливу наркогенної інформації та асоціально спрямованих форм поведінки;

- формування чітких уявлень старшокласників про значущість власного життя, психофізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

- створення умов для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її залучення до позитивно спрямованої альтернативної діяльності;

- формування чітких наукових понять про природу психотропних речовин, біохімічні механізми та їх вплив на організм, надання наукової інформації про стан наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

- формування психологічної готовності особистості до спілкування з близькими, фахівцями у ситуаціях можливої алкоголізації чи наркотизації;

- виховання правильних уявлень особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов’язані зі зловживанням психотропних речовин.

Вторинна профілактика передбачає, переважно, діагностування та виявлення залежності учнів від наркотичних речовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є:

- визначення рівнів поінформованості школярів про дію наркотичних речовин на людський організм та можливі наслідки їх вживання;

- вивчення можливих умов та чинників, що сприяють розвитку схильності до адиктивної поведінки;

- виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

- вивчення зазначених умов і чинників прояву схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують, і на цій основі виявлення осіб групи ризику;

- здійснення діагностики мотивів адиктивної поведінки;

- визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Третинна педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів є системою заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, на переорієнтацію та реабілітацію хворих алкоголізмом та наркоманією. Цей етап базується на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

- на основі встановлених груп ризику здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

- створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивного психологічного самопочуття тощо. Зокрема, у загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватись успішно за умови взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, а за необхідності й спеціалістами медичних (лікар-нарколог) та правоохоронних (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) служб.

Профілактика делінквентної поведінки неповнолітніх. Правопорушення, здійснені неповнолітніми, – це небезпечне соціальне явище, оскільки, по-перше, негативно впливають на формування особистості, по-друге, завдають значної шкоди суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються до повноцінного суспільного життя), по-третє, відіграють значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми). Специфіка професійного завдання соціального педагога щодо профілактики асоціальних відхилень поведінки учнів полягає в необхідності корекції соціально-педагогічної ситуації їх розвитку, глибокого аналізу деструктивних чинників, які спричинюють таку поведінку неповнолітніх.

Профілактика складається із заходів, спрямованих на виявлення, усунення, послаблення та нейтралізацію криміногенних чинників, а також корекцію поведінки школярів, що мають схильність до кримінальної поведінки. Метою правового виховання учнів є формування в них правової культури громадянина України, що складається, передусім, зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, активної участі в управлінні державними справами.

Основним у роботі соціального педагога є:

- профілактика причин та наслідків делінквентної поведінки. Формами профілактичної роботи є проведення групових дискусій з метою формування групової позитивної думки, проведення рольових ігор (програвання основних складних ситуацій), завдяки яким досягається розвиток особистості, навичок спілкування в колективі, диспутів, ділових ігор, екскурсій, бесід тощо;

• організація вільного часу дитини;

• посередницька робота, залучення до профілактики батьків, соціальних служб, міліції;

• подолання соціально-педагогічної занедбаності школярів.

У роботі з старшокласниками соціальні педагоги враховують те, що вони менше залежать від групи й на першому плані у них формування свого соціального образу. Це, в свою чергу, визначає такі основні напрямки роботи зі старшокласниками:

• проведення індивідуальних консультацій з метою усунення негативних впливів на життєдіяльність учня;

• соціальне навчання позитивній поведінці шляхом проведення індивідуальних та групових бесід, лекцій, вікторин, олімпіад, тренінгів, а також на основі самоспостереження та самовиховання.

Завдання індивідуальної профілактики:

• своєчасне виявлення школярів, схильних до скоєння злочину, а також батьків та інших осіб, які негативно впливають на них;

• вивчення вікових і психологічних особливостей правопорушника з метою недопущення конфлікту молодої людини з суспільством, усунення причин і умов, що сприяють цьому;

• розробка програми індивідуально-профілактичного впливу на правопорушника й оточуюче його середовище з урахуванням наявних форм і методів, результативності їх впровадження;

• організація взаємодії та наступності у профілактичній роботі всіх суб’єктів соціально-педагогічної діяльності, щоденного й безперервного контролю за способом життя старшокласників з девіантною поведінкою, реагування на «зриви» й заохочення позитивних зрушень.

Для досягнення завдань перевиховання неповнолітнього застосовуються методи виховного й контролюючого впливу на особистість. Для цього важливо скласти соціальний портрет дитини з метою виявлення, насамперед, позитивних сторін у її способі життя, а також її потреб, інтересів, схильностей. Вивчається: соціальний досвід дитини, конкретні криміногенні чинники середовища, готовність дитини до сприймання виховного впливу, відношення до суспільно корисних цінностей. Необхідно звертати увагу на можливості сім’ї у перевихованні й виправленні поведінки неповнолітнього.

Соціальний педагог прогнозує можливий результат роботи з неповнолітнім, виявляє труднощі, намічає терміни роботи з ним. Критерієм для соціально-педагогічного прогнозу служить відношення дитини, яка скоїла злочин, до праці, навчання, сім’ї, товаришів, участь у суспільній діяльності. Вибір методів індивідуально-профілактичного впливу відбувається на основі врахування провідної сфери діяльності дитини. Активно використовуються методи стимулювання й гальмування.

При проведенні й у змісті профілактичних заходів враховують: характеристику особистості правопорушника, раніше вжиті зусилля для перевиховання, їх результати, сформовану громадську думку, рівень готовності колективу до виконання виховних функцій.

Проведену профілактичну роботу соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу фіксує в журналі проведення профілактичної роботи.

Журнал

проведення профілактичної роботи

соціального педагога

____________________________________

(назва навчального закладу)

І частина - індивідуальна робота

№ п/п	Прізвище, імя учня	Тематика роботи	Форма роботи	Дата проведення

ІІ частина - групова робота

№ п/п	Клас (класи)	Кількість учнів	Тематика роботи (хто проводить)	Форма роботи	Дата проведення