Тема 8. Технології реалізації шкільним соціальним педагогом профілактичного напрямку діяльності

• Технології соціально-педагогічної профілактики в діяльності шкільного соціального педагога

• Структура та етапи реалізації технології соціальної профілактики

• Профілактична робота з різними категоріями школярів

• Організація діяльності шкільної Ради профілактики

8.1. Технології соціально-педагогічної профілактики в діяльності шкільного соціального педагога

Соціально-педагогічна профілактика – це система заходів соціального виховання, спрямованих на попередження відхилень від соціальних норм та формування позитивних життєвих установок, цінностей, досвіду дитини, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку школярів. Особливість соціально-педагогічної профілактики в тому, що об'єктом її уваги є також діти, які вже отримали негативний життєвий досвід і опинилися в соціально небезпечній ситуації.

Виокремлюють загальну та спеціальну профілактику. Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому школяра (на попередження негативної ризикованої поведінки тощо).

Спеціальна профілактика – система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ в поведінці учнів (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо).

Напрямки профілактичної роботи. Профілактична робота соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі проводиться за такими напрямками:

• формування просоціальної поведінки, попередження відхилень у поведінці, формування здорового способу життя, формування й розвиток життєвої компетентності, розвиток соціальної культури, сприяння самореалізації й самоактуалізації;

• попередження соціальних і психологічних наслідків антиправних вчинків, саморуйнівної поведінки, негативної соціалізації та адаптації.

Одним із важливих напрямів профілактичної діяльності шкільного соціального педагога є профілактика відхилень у поведінці. Здійснення такого напряму профілактичної роботи у школі є прерогативою соціального педагога та психолога у співпраці з учителями, батьками, працівниками соціальних служб. Ця робота складається із компонентів: проведення попереджувально-просвітницької роботи, первинної профілактики, що надає можливість отримати інформацію про негативну соціальну ситуацію, та вторинної профілактики – з метою реагування на них, щоб уникнути подальших проблем.

Важливим напрямком діяльності шкільного соціального педагога є формування здорового способу життя як первинної профілактики у зміцненні здоров’я учнів через зміну стилю життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань у боротьбі із шкідливими звичками, подоланням несприятливих аспектів, пов’язаних з життєвими ситуаціями. Відтак профілактичну роботу соціальний педагог спрямовує на попередження порушень здорового способу життя школярів через комплекс соціальних, просвітницьких і медико-психологічних заходів з пропаганди здоров’я, формування навичок здорового способу життя, валеологічно відповідальної поведінки.

Залежно від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на ту чи іншу соціальну групу застосовують профілактичні заходи, виокремлюють такі види профілактики:

• первинна – спрямована на попередження виникнення проблеми;

• вторинна – спрямована на попередження загострення проблеми та її наслідків серед осіб, які відчули на собі її вплив;

• третинна – проводиться з особами, які постраждали від проблеми, й спрямована на попередження її рецидивів.

Первинна профілактика носить, в основному, інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:

- надання школярам інформації про наслідки асоціальних дій та вживання різних видів алкогольних, наркотичних та токсичних речовин;

- роз’яснення правових норм стосовно різних аспектів асоціальної поведінки, популяризація переваг здорового способу життя;

- формування в учнів навичок проведення дозвілля;

- створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності тощо.

Вторинна профілактика має на меті обмеження поширення окремих негативних явищ, що мають місце в суспільстві чи соціальній групі. Вторинна профілактика містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру, її контингентом є школярі з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей тощо).

Завдання вторинної профілактики:

• розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;

• підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

За своєю спрямованістю вторинна профілактика є масовою, залишаючись при цьому індивідуальною у відношенні до конкретної дитини. Метою вторинної профілактики є зміна малоадаптивної дисфункціональної ризикованої поведінки на адаптивну форму поведінки.

Третинна профілактика – комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу школяра. Третинна профілактика серед учнів є переважно медико-соціальною, індивідуальною й спрямована на попередження переходу соціальної проблеми до більш важкої форми, попередження стійкої соціальної дезадаптації. При проведенні третинної профілактики значно зростає роль професіоналів психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів – консультантів, членів соціальнопідтримуючих груп і співтовариств.

На основі аналізу соціальних і особистісних чинників проблеми визначаються завдання соціальної профілактики:

• дослідження причин й чинників проблеми чи негативного соціального явища;

• встановлення ресурсів, необхідних для подолання проблеми;

• подолання негативного впливу середовища;

• розширення можливостей для задоволення потреб, подолання проблем, повноцінної життєдіяльності (підвищення соціальних ресурсів);

• подолання особистісних чинників, які сприяють виникненню чи загостренню проблем чи заважають її вирішенню;

• підвищення особистісних ресурсів, здатності адекватно реагувати на проблеми, долати їх;

• організація діяльності, спрямованої на попередження й подолання проблем.

Для забезпечення ефективної реалізації технології профілактичної роботи соціальний педагог має бути:

• наділений повноваженнями щодо організації профілактичної роботи та допомоги дітям, які перебувають в соціально небезпечній ситуації;

• забезпечений на рівні територіальної адміністративної системи можливостями співпраці та взаємодії з організаціями та фахівцями, спроможними позитивно впливати на вирішення проблем неповнолітнього;

• залучений в цілісну регіональну систему контролю та аналізу результатів профілактичної роботи структур управління, установ, організацій;

• забезпечений науково-методичним та технологічним інструментарієм профілактичної роботи.

Крім того, він повинен володіти такими особистісними й професійними характеристиками:

• стабільним авторитетом й довірою в середовищі учнів;

• вмінням встановлювати й підтримувати позитивні контакти й відносини з дітьми, педагогами;

• здатністю зберігати таємницю дитини та її проблем;

• готовністю до вирішення проблем дітей.

Використовуючи в своїй діяльності технології профілактики, шкільний соціальний педагог спрямовує свою діяльність на виховний мікросоціум дитини (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характер їх ставлення та впливу на дитину. Він також впливає на її уявлення про оточуючих і на взаємини з ними, на переживання, що супроводжують їх.