- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
9. Токсичний епідермальний некроліз.
Синдром Лаєлла або токсико-алергічний бульозний епідермальний некроліз
На шкірі і слизових раптово гостро виникають численні буро-червоні вогнища, на яких формуються пухирі, вони розриваються, поверхневі шари епідермісу відшаровуються, утворюються суцільні ерозовані мокнучі поверхні. Загальний стан хворих важкий, температура тіла 39-40ºС, порушується серцева діяльність, функція нирок, у крові – підвищена ШОЕ, нейтрофілія, в сечі – еритроцити, білок, циліндри
Лікування:
хворих на токсикодермію лікують як пацієнтів з дерматитом,
при синдромі Лаєлла глюкокортикостероїди 120-150 мг і більше за преднізолоном, сольові розчини (Рінгера, «Дисоль», «Трисоль»), сечогіння засоби, симптоматична терапія: антибіотики при приєднанні інфекції, кардіотонічні препарати, гепарин
місцево: креми з стероїдами, ерозії змащують водними розчинами анілінових барвників
догляд за хворими: при обмеженій токсидермії хворим дають пиття у великій кількості, очищують кишківник; при важких формах – госпіталізація хворого, стерильні умови перебування (опромінення палати УФО, обробка ерозій з дотримання привил асептики та антисептики, догляд за порожниною рота, 2-3 рази на добу зміна одягу та білизни, стерильні повязки, перед їх зміною дають анальгетики); щадне харчування: рідка і протерта їжа, велика кількість рідини.
10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
Псоріаз – це хронічно-рецидивуюче захворювання, яке характеризується мономорфною висипкою на шкірі у вигляді папул, покритих сріблястими лусочками, а також змінами в різних органах і системах.
Класифікація:Клінічні форми псоріазу: За характером ураження: папульозно- бляшковий, ексудативний, пустульозний, еритродермічний, артропатичний, вісцеральний За стадією розвитку: прогресивний стаціонарний Регресивний За типом перебігу:літній зимовий
Основним елементом висипки у хворих є рожево-червоний вузлик (папула) запального характеру, вкритий великою кількістю сухих, сріблястих лусочок, схильна до росту, злиття і утворення бляшок.
Характерна псоріатична тріада (тріада феноменів зскрібання): стеаринова пляма,термінальна плівка, кров'яна роса Висипка симетрична
Прогресивна стадія Папули дрібні насиченого рожевого кольору, перші три дні не вкриті лусочками, ростуть, вкриваються лусочками, а по краям залишається рожевий обідок без лусочок.
Характерний симптом Кебнера (ізоморфна реакція Субєктивно: сильний свербіж.
Стаціонарна стадія Папули і бляшки інфільтровані, великі, темніші з синюшно-буроватим відтінком, лусочки товсті, навколо висипки блідий обідок, що свідчить про зупинку росту елементів.
Регресивна стадіяПапули стають плоскими, кількість лусочок зменшується, бляшки поділяються на менші, в центрі папул – западання (процес розсмоктування).
Ексудативна форма – в ділянці висипки виникає мокнуття, це свідчить про тяжкий перебіг хвороби.
Пустульозна форма – лусочки стають вологими і перетворюютьсяна кірки, з'являються пустули, всі елементи зливаються, а потім відшаровуються у вигляді «гнійних озер».
Еритродермічна форма – уражається вся шкіра, стає яскраво-червоного кольору з буруватим відтінком, інфільтрованою, напруженою, із значним сріблястим лущенням, збільшуються периферичні лімфовузли, порушуються загальний стан хворого.
Артропатична форма (5% хворих) – важка, уражаються кістки і суглоби Вісцеральна форма – уражаються нирки, печінка, кишківник.
У 10% хворих уражаються нігті, вони стають товсті, жовто-сірі, ламкі, втрачають блиск, поверхня їх вкрита дрібними заглибленнями (симптом «наперстка»), виникає гіперкератоз.
Лікування: седативні засоби:, нозепам 2 тижні - 1 місяць, антигістамінні: фенкарол 10-15 днів,імуностимулятори: пірогенал 2-3 тижні кортикостероїди: у важких випадках (еритродермічна, артропатична, ексудативна форми) по 25-50 мг на добу із розрахунку на преднізолон, цитостатики: у важких випадках і при стійкості до лікування, мякої дії - місцево: прогресивна стадія – 1-2% саліцилова мазь, на волосисту частину голови 1-2% сірчано-саліцилова мазь, при обмеженому процесі кортикостероїдні креми; стаціонарна стадія – кератолітичні та кератопластичні засоби 2-5 % саліцилова, 2-5% сірчавндьогтева, 5% іхтіолова, 5-10% нафталанова мазі, дипросалік, преднікарб, целестодерм
Червоний плоский лишай
Висипка у вигляді яскраво-червоних, червоно-коричневих, чітко окреслених, щільних, плоских, полігональних папул до 3 мм в діаметрі з пупкоподібним западанням у центрі. Вузлики гладенькі, блищать, розміщується ізольовано чи згруповано, можуть зливатися, але не ростуть.
На слизових: сіруваті або синюшно-білі невеликі плями, що групуються і зливаються у нерівні смужки, сітки.
При змащуванні поверхні папул рослинною олією чи водою просвічується характерна сітка Уїкхема Субєктивно: сильний постійний нападоподібний свербіж. Перебіг хвороби тривалий (місяці, роки), можливі рецидиви.
Лікування: антибіотики 2 тижні, противірусні: інтерферон, гормони: при поширених формах з поступовим зниженням дози до повної відміни, вітаміни: групи В, ретинол, рутин, судинорозширювальні препарати: нікотинова кислота, імуностимулятори, фізіотерапія: ПУВА-терапія, ультразвук, кріодеструкція, парафінотерапія
місцево: кортикостероїдні креми, 0,1% ментол, в хронічній стадії – дьогтеві-наяталанові мазі
Рожевий лишай або рожевий пітиріаз Жібера Висипка у вигляді овальних чи круглих рожевих плям 1-1,5 см в діаметрі, через кілька днів центральна частина стає жовтуватою, епідерміс зморщується як цигарковий папір, а по краям легке лущення. Спочатку виникає один елемент – материнська бляшка або «медальйон» 3 на 4 см в діаметрі, через 7-10 днів численні симетричні рожеві плями з легким муковидним лущенням, на шиї, грудях, потім на руках і стегнах. Не уражаються волосиста частина голови, обличчя, кисті, гомілки. Субєктивно: сильний свербіж, що посилюється при потінні, на початку хвороби гарячка, біль у суглобах і м'язах, збільшення лімфовузлів, лейкоцитоз. Тривалість хвороби до 6 тижнів, рідко довше.
Лікування:десенсибілізуючі, антибіотики широкого спектру дії при генералізації процесу, глюкокортикостероїди при важких випадках, етакридину лактат по 0,05-0,1 г всередину 2 рази на добу 10 днів, вітаміни: С, аскорутин, група В
місцево: масляні і водні суспензії, кортикостероїдні мазі
11. Бульозні дерматози: дерматит герпетиформний дерматит Дюрінг пемфігус звичайний.
Герпетиформний дерматит Дюрінга
Висипка поліморфна: плями, папули, гуртика, напружені пухирі на гіперемійованій основі, схильні до групування і не ростуть. Ерозії швидко епітелізуються, залишається стійка пігментація, слизові не уражаються.
Типова локалізація: розгинальні поверхні кінцівок, тулуб, сідниці, обличчя, долоні і підошви, суб’єктивно – свербіж.
Діагностика:
симптом Нікольського негативний
немає клітин Тцанка
позитивна проба Ядассона (компресна проба з 50% маззю калію йодиду): на місці нанесення з'являється висипка
у вмісті пухирів до 30% еозинофілів
Лікування:
сульфонові препарати: ДДС по схемі
антигістамінні препарати: кларитин, лоратидин, цетиризин
протизапальні: кальцію глюконат
протималярійні: делагіл, плаквеніл
вітаміни: групи В, віт А, С
місцево: анілінові барвники, мазі з гормонами і антибіотиками
Догляд за хворими:
санітарно-гігєнічний режим: систематичне провітрювання палат, температура не нижче 20ºС
протирання здорових ділянок шкіри 1-2% саліциловим чи борним спиртом
ванни з відваром дубової кори, ромашки, калієм перманганату, заборона мила і мочалок, висушування шкіри хворого після ванн, вкласти в ліжко і накрити теплою ковдрою
негаряча, рідка їжа, дієта білкова, вітамінна, обмежити вуглеводи, сіль, при герпетиформному дерматиті виключити продукти, що містять йод, глютеїн (злаки).
Пухирчатка
Важке хронічне захворювання. Яке проявляється утворенням пухирів на незміненій шкірі і слизових оболонках. Найчастіше хворіють жінки віком понад 40 років, ріко – діти.
Клінічні форми:вульгарна, вегетуюча, листоподібна, себорейна, сімейна або хвороба Хейлі-Хейлі
Вульгарна пухирчатка
На незміненій шкірі і слизових виникають напружені пухирі різної величини (від горошини до горіха і більше), наповнені прозорою жовтуватою рідше кров’янистою рідиною, що поступово стає каламутною.
Типова локалізація: тулуб, згини, місця натискання, великі складки, слизова рота, волосиста частина голови.
Симптоми: пухирі лопають, оголюються яскраво-червоні вологі болючі ерозії, на яких утворюються кірки, після відпадання яких лишається пігментація. Без лікування з'являються все нові пухирі, ерозії, що можуть уражати всю шкіру – шкіра наче «пливе». Загальний стан спочатку не порушений, потім підвищується температура тіла, виникає слабкість, втрата апетиту, виснаження, пригнічення чи збудження, пронос, блювання.
Діагностика
Позитивний симптом Нікольського:
легке тертя пальцем спричиняє відшарування поверхневих шарів епідермісу навіть на видимо здоровій шкірі;
якщо потягнути за край розірваної покришки пухиря, то роговий шар епідермісу легко відокремлюється у вигляді стрічки на великому протязі
у мазках-відбитках з дна ерозій є акантолітичні клітини Тцанка (з великим ядром і багатьма ядерцями)
12. Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини: червони вовчак, вогнищева склеродермія.
Червоний вовчак
Це захворювання сполучної тканини, яке чутливе до ультрафіолетових променів.
Дискоїдна форма
Висипка складається з трьох зон: еритема з розширеними капілярами, запальною інфільтрацією і набряком; гіперкератоз з тоненькими, сіруватими, щільно посадженими в устя волосяних фолікулів лусочками; атрофія, що починається з центру з незначним лущенням, пігментацією.
Типова локалізація:
обличчя у вигляді метелика, спинка на носі, крила на щоках; інколи висипка виникає на вушних раковинах, всьому обличчі, тильній поверхні кисті пальців, шиї, грудях, рідко на волосистій частині голови; слизові не уражаються.
Системна гостра форма На шкірі виникають синюшні папули з незначним лущенням, пухирі, крововиливи, без атрофії. Порушується загальний стан: висока температура тіла, біль в кістках, суглобах, м'язах, збільшення селезінки, ураження нирок, серцево-судинної системи. В загальному аналізі крові збільшена ШОЕ, лейкопенія, клітини червоного вовчака.
Лікування:
протизапальні препарати: індометацин
протималярійні: делагіл, плаквеніл, хінгамін
імуностимулятори
при важкому перебігу гормони: преднізолон, тріамцинолон, дипроспан; цитостатики; цитостатики: циклофосфан, метотрексат
місцево: мазі з гормонами: флуцинар, синафлан, преднікарб, при обмежених формах обколювання вогнищ гормонами, кріотерапія
Догляд за хворими:
уникати впливу сонячних променів, високої, низької температури, хімічних і механічних подразнень шкіри
робота на повітрі неможлива
особиста гігієна: фото захисні креми
дієта збагачена білками, обмеження вуглеводів
Склеродермія
Це хронічна хвороба сполучної тканини, при якій вогнищево або дифузно ущільнюється і склерозується шкіра.
На шкірі виникає набряк, він стає напруженим, блискучим, злегка гіперемійованим з фіолетовим чи синюшним відтінком, згодом шкіра стає тверда, білого чи жовтого (воскового) кольору, вогнища ураження з чіткими краями і трохи підвищуються.
Можуть бути смуги, круглі бляшки до кількох см, що ростуть і зливаються, або вся шкіра перетворюється на твердий панцир, зменшується рухливість суглобів, зникає міміка. Уражаються слизові рота,гортані, носа, піхви, порушується загальний стан, скарги на свербіння і відчуття стягнення шкіри.
Перебіг тривалий, роками, закінчується атрофією шкіри і нижче лежачих тканин.
Лікування:
антибіотики у активній фазі: пеніцилін
ферментні препарати: лідаза, ронідаза
біогенні стимулятори: алоє, скловидне тіло 25-30 ін'єкцій на курс, через 3-4 міс
гормони в середніх дозах (20-30 мг із розрахунку на преднізолон)
судинорозширювальні: теонікол, но-шпа
вітаміни: групи В, віт А, С
сорбційні методи
місцево: гормональні креми, у фазі ущільнення – ферменти (трипсин, хімотрипсин), лікувальні грязі, масажі, гімнастика
