- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
5. Сифіліс серцево-судинної системи.
Вісцеральний сифілісІз внутрішніх органів у пізніх стадіях сифілісу уражуються переважно серцево-судинна система і печінка. Найнебезпечнішим є сифілітичний аортит, який призводить до ущільнення середньої стінки аорти (мезаортит), її розширення у висхідній частині й утворення аневризми аорти, що може спричинити смерть хворого.
Ураження печінки спостерігаються у вигляді гумозного гепатиту.
6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
Сифіліс нервової системиПізніми формами сифілітичних уражень нервової системи є нейросифіліс з переважним ураженням судин головного мозку (прогресивний параліч) і судин спинного мозку (спинна сухотка).
Прогресивний параліч - це ураження речовини головного мозку (здебільшого ділянки кори лобової частки), зумовлене запальними змінами дрібних судин мозку, головним чином капілярів; наслідком значних дегенеративних змін у корі півкуль великого мозку є витончення його звивин. Клінічно це виявляється розпадом особистості й психічної діяльності, різними формами марення, галюцинаціями. Хворий втрачає інтерес до навколишнього, що може супроводжуватись загальним паралічем, схудненням.
Спинна сухотка характеризується запальними та дегенеративними змінами в задніх канатиках і задніх стовпах спинного мозку. Клінічно це виявляється зіничними розладами: міозом - опущенням повіки із звуженням зіниці; мідріазом - опущенням повіки із розширенням зіниці; анізокорією - нерівномірністю зіниць; симптомом Аргайлла Робертсона - відсутністю реакції зіниць на світло за збереження акомодації і конвергенції (щоб перевірити реакцію зіниць на конвергенцію, обстежуваний дивиться на палець, який наближається до його носа, одночасно відбувається акомодація, внаслідок чого зіниці звужуються). Спостерігаються також випадіння колінних та ахілових рефлексів, похитування в позі Ромберга, трофічні розлади і больова гіперестезія в ділянці грудей тощо.
7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
Природжений сифіліс
Бліда трепонема може потрапити до плода через плаценту від хворої матері на 17-19-му тижні вагітності. Що свіжіший сифіліс у матері, то менша ймовірність нормального завершення вагітності.
Зараження матері на сифіліс у перші місяці вагітності призводить до неминучого передавання інфекції плодові і його загибелі (пізні викидні, мертвонародження) або народження дитини з явними проявами хвороби, передчасних пологів.
Зараження матері впродовж останніх 2 місяці вагітності може лишитися без наслідків для плода, оскільки інфекція не встигає передатися йому до пологів. Однак у цьому випадку дитина може заразитися під час проходження через пологові шляхи, проте в такому разі це буде вже не природжений, а набутий сифіліс.
Якщо мати заразилася сифілісом задовго до вагітності, то дитина може народитися зовні здоровою, ознаки хвороби в неї можуть виявитись пізніше, у вигляді раннього чи навіть пізнього природженого сифілісу.
Усі наступні вагітності хворої на сифіліс жінки можуть закінчуватися передчасними пологами або народженням живої дитини, у якої ознаки сифілісу виявляться у вигляді пізнього природженого сифілісу.