- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
Третинний сифіліс розвивається звичайно непомітно для хворого і за відсутності лікування триває до кінця його життя.
Прояви третинного сифілісу нечисленні, проте масивні, зі схильністю до розпаду і рубцювання, що призводить до руйнувань, деформації, порушення функції і навіть смерті у випадках ураження життєво важливих органів.
У період третинного сифілісу також розрізняють активні фази і латентні проміжки.
Розрізняють два види ураження шкіри (сифіліду), властиві третинному сифілісу.
Горбкуватий сифілід у вигляді щільного, різко окресленого інфільтрату діаметром до 0,5-0,8 см у товщі шкіри. Горбики розміщуються на обмежених ділянках шкіри розсіяно або згруповано, утворюючи в останньому випадку різного типу фігури, які можуть розростатися по периферії. Горбики мають напівсферичну, трохи підвищену поверхню коричнево-червоного або синювато-темно-червоного кольору. Спочатку вона гладенька, блискуча, згодом вкривається лусочками.
Зникнення відбувається двома шляхами:
- горбик, розсмоктуючись, зменшується в об'ємі, стає в'ялим, м'яким, і, зрівнюючись з оточуючою шкірою, нарешті зникає, після чого залишається злегка пігментована рубцеподібна атрофія;
- відбувається розм'якшення, розпад тканин горбика й утворення різко відмежованої круглої виразки; її краї круто обрізані, прямовисно спускаються до дна, вкритого брудно-гнійним або зеленувато-сірим некротичним розпадом, із загоєнням виразки утворюється пігментований рубець.
Можуть спостерігатись такі види горбкуватого сифіліду: розсіяний, згрупований, карликовий, у вигляді площадки та серпігінозний.
Сифілітична гума (гумозний сифілід).
Це вузол у підшкірній клітковині, в розвитку якого виділяють чотири фази: формування, розм'якшення, утворення виразки і рубцювання. Спочатку гума має вигляд обмеженого круглого вузла щільно-еластичної консистенції, неспаяного зі шкірою, рухомого і безболісного, який поступово збільшується до розміру горіха (діаметр 2-3 см) і більше, підвищуючись над рівнем шкіри у вигляді напівсфери. Колір гуми змінюється від червоного до синюшно-червоного, згодом гума втрачає свою щільність, стає м'якою, її межі стають нечіткими, виникає болючість. Потім шкіра тоншає, виникає виразка, гума відкривається і крізь норицю, що утворилася, виливається невелика кількість в'язкої, клейкої, драглистої рідини. Отвір нориці збільшується за рахунок руйнування країв, на її дні - щільна брудно-сіра або сіро-жовта компактна маса змертвілої тканини (гумозний стрижень). Загоюється така виразка з утворенням пігментованого рубця.
Як правило, виникають 1-3 гуми, іноді вони можуть зливатися з утворенням площадки. Ще рідше трапляється гумозна інфільтрація, яка характеризується значним розміром (діаметр 6-8 см) і відсутністю чітких меж; під час розпаду спричинює значне руйнування тканин.
Сифілід слизових оболонок виникає в усіх хворих на третинний сифіліс. Найчастіше він локалізується в порожнині рота, зіва, носа, глотки і гортані, де спричинює значні руйнування і призводить до тяжких функціональних розладів.