
- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
З моменту появи на місці проникнення інфекції першого клінічного прояву первинної сифіломи, або сифілітичного (твердого) шанкру починається період первинного сифілісу. Через тиждень після утворення шанкру збільшуються периферичні регіонарні лімфатичні вузли з одного боку, ще через тиждень — з обох боків.
Протягом перших 3 тижнів існування первинного сифілісу реакція Вассермана стає негативною, тому цей період називається первинним серонегативним. Протягом наступних 3-4 тиж реакція Вассермана стає позитивною, тому цей період називається первинним серопозитивним. Усього первинний період сифілісу триває 6-7 тижнів і закінчується появою висипу, що свідчить про початок вторинного свіжого періоду сифілісу. У кінці первинного періоду у хворого відзначаються збільшення усіх периферійних лімфатичних вузлів, нездужання, загальна слабкість, головний біль, втрата апетиту, біль у м'язах, кістках і суглобах, підвищення температури тіла, що свідчить про генералізацію процесу.
Сифілітичний шанкер (первинна сифілома) виникає на місці занесення в організм блідих трепонем (у воротах інфекції) після закінчення інкубаційного періоду і спочатку має вигляд запальної червоної плями. Яка через 2-3 дні перетворюється на вузлик, що збільшується у розмірах, ерозується або виразкується і виділяє незначну кількість серозної рідини. Сформований сифілітичний шанкер має чітко обмежену круглу або овальну, рідше — лінійну форму, його діаметр варіює у широких межах — від 0,3 до 1,5 см. Краї підвищуються над рівнем здорової шкіри, блюдцеподібно опускаються до дна, гладенького, блискучого, ніби полакованого, червоного (як сире м'ясо) або блідо-сірого. Характерні для сифілітичного шанкеру хрящова щільність, яка виходить за межі його на 1-2 мм, відсутність гострих запальних явищ і болючості.
Атипові форми шанкеру.
Шанкер-амигдаліт - це збільшення та ущільнення одного мигдалика за відсутності на ньому ерозії чи виразки, проявів запалення суміжних із мигдаликом тканин. Шанкер має різкі межі, відсутня температурна реакція і болісність під час ковтання. При пальпації мигдалика шпателем відчувається його пружність.
Шанкер-панарицій локалізується на нігтьовій фаланзі переважно вказівного пальця. Має вигляд твердої, глибокої, болісної виразки з нечіткими «роз'їденими» краями і зритим дном, вкритим брудним червонувато-сірим розпадом. Гострі запальні явища відсутні або слабко виражені.
Індуративний набряк локалізується на великих соромітних губах у жінок, характеризується значним припуханням та ущільненням ураженої ділянки, що набуває темно-червоного кольору з фіолетовим відтінком; межі його стерті, на поверхні ділянки уражень немає.
Ускладнення сифілітичного шанкеру.
Баланіт — запалення шкіри головки статевого члена, що виникає внаслідок локалізації в цій ділянці сифілітичного шанкеру. Характерними проявами його є почервоніння, набряк, мацерація та утворення ерозій із серозно-гнійними виділеннями.
Баланопостит розвивається з баланіту внаслідок поширення запального процесу на внутрішній листок передньої шкірочки.
Фімоз виявляється у неможливості відтягти передню шкірочку за головку статевого члена внаслідок набряку при відносно вузькому отворі мішка передньої шкірочки. При цьому з останнього виділяється гнійна рідина з неприємним запахом і виникає біль у ділянці статевого члена.
Парафімоз утворюється в разі локалізації шанкеру на передній шкірочці; при цьому має місце защемлення головки статевого члена внаслідок втрати еластичності мішка передньої шкірочки, край якого охоплює головку, як кільце, і стискує її у вінцевій борозні.
Гангренозний твердий шанкер характеризується безболісним глибоким змертвінням тканини у вигляді чітко обмеженого чорного некротичного струпа, після відокремлення якого відкривається вкрита здоровими грануляціями виразка різної глибини, яка швидко загоюється рубцюванням.
Фагедизм твердого шанкеру розвивається в ослаблених людей, характеризується поширенням ураження як у глибину, так і по поверхні, що супроводжується різкою болючістю, гострими запальними явищами і кров'янисто-гнійними виділеннями з розпадом тканини, який може бути досить значним.
Сифілітичний лімфаденіт (бубон) - це збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Вони безболісні, овоїдної форми, діаметром до 2-3 см, не запалені й не спаяні ні з оточуючою шкірою, ні між собою, рухливі під незміненою шкірою, мають щільно-еластичну консистенцію. У разі локалізації первинної сифіломи на зовнішніх статевих органах припухають пахвинні лімфатичні вузли з боку ураження або з обох боків. Якщо сифілітичний шанкер, розміщений на пальці, збільшуються ліктьові і пахвові лімфатичні вузли з відповідного боку; на губі, мигдаликах — підщелепні й інші лімфатичні вузли. Регіонарний лімфаденіт розвивається наприкінці першого або на початку другого тижня після виникнення шанкеру і залишається без змін кілька місяців, після чого повільно розсмоктується.
Лімфангіт. Якщо процес захоплює лімфатичні судини, вони пальпуються у вигляді незапальних щільних безболісних шнурів зі своєрідними здуттями, вкритих здоровою шкірою. Лімфангіт спостерігається у 1/3 випадків наявного твердого шанкеру.