- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
23. Педикульоз і фтиріаз.
Вошивість
Розрізняють три види вошей, що паразитують на шкірі людини: головні, білизняні (натільні), лобкові.
Головні воші мають сіруватий колір, розмір 2-4 мм, паразитують переважно на волосистій частині голови, іноді на бровах, вусах, бороді. Яйця вошей – гниди, сірувато-білого кольору, розмір близько 0,8 мм, вони міцно приклеюються до волосин хітиновою речовиною, через 8-12 днів з них вилуплюються молоді воші. Укуси вошей супроводжуються сильним свербежем, розчухуванням, виникає дерматит, явища екзематизації, вторинна піодермія. На шиї з'являються плями, папули, розчухи, кірочки, везикули, мокнуття, лущення. В запущених випадках волосся злипається, утворюється неприємний запах, виникає реґіонарний лімфаденіт.
Натільні воші мають білувато сірий колір, розмір 2-5 мм, живуть у складках одягу, звідки переходять на шкіру.
Їх укуси найчастіше виявляють на ділянках шкіри, де одяг найсильніше прилягає до тіла: плечі, поперек, шия, лопатки, живіт, пахові, пахвинні і стегнові складки.У цих місцях виникають судинні плями, папули, волдирі, сліди розчухування, вторинна піодермія, ліхеніфікація, лущення, колір шкіри брудно-сірий, світло-коричневий. У місцях ураження тривалий час залишаються гіперпігментовані плями.
Лобкові воші (плошиці): розмір 1-1,5 мм, білуватого кольору, найчастіше паразитують на волоссі лобкової ділянки, рідше на волоссі середньої лінії живота, віях, бровах, вусах, бороді , під пахвами та на будь-яких інших ділянках, що густо вкриті волоссям. У дітей можуть бути на бровах і на потилиці. Зараження відбувається переважно при статевому контакті, а також через постіль і білизну, поза шкірою людей площиці швидко гинуть. Воша прикріплюється до кореня волосини і заглиблюється у шийки волосяних фолікулів, на місці укусів виникають сірі або блакитні плями до 1см, вони не сверблять і не лущаться, не зникають при натискуванні, існують приблизно тиждень. Свербіння помірне, тому сліди розчухування і вторинна піодермія виникають рідко.
Лікування вошивості При головній вошивості застосовують механічний і хімічний методи боротьби.
Механічний: вичісування густим гребенем, обстригання волосся або гоління, (обстрижене волосся збирають на папір і спалюють), волосся промивають теплим 5-10% розчином столового оцту, голову повязують хусткою або рушником на 30-60 хв, потім вичісують волосся. Цей метод слід використовувати дітям до 5 років, вагітним, матерям-годувальницям, особам з ушкодженою шкірою, важкохворим, оскільки хімічна обробка їм протипоказана.
Хімічний: 0,15% водна емульсія карбофосу, на одну особу 10-50 мл, експозиція 20-30 хв; 20% водно-мильна суспензія (емульсія) бензилбензоату, на одну особу 10-30 мл, експозиція 20-30 хв; 10% водна мильно-гасова емульсія, на одну особу 30-50 мл, експозиція 30 хв; 50% водна мильно-сольвентова емульсія, на одну особу 30-50 мл, експозиція 30 хв; лосьон «Нітіфор», на одну особу 50-80 мл, експозиція 40 хв; препарат «Анті-Пі», 1мл, 5 хв; препарат «Лонцид», 30-50 мл, 30 хв; шампунь «Специфтір», втирають у вологе волосся, залишають на 5 хв, процедуру повторюють двічі; «Локодин», «Педикулін», «Нітилон», «Опофос», «Перфолон», педилін, шампунь «СІД», аерозоль «Пара-плюс», «Спрей-пакс» Після обробки препарат змивають теплою водою з милом, потім волосся промивають теплим 5-10% розчином столового оцту, голову повязують хусткою на 30-60 хв, потім волосся вичісують густим гребінцем. За необхідності обробку проводять через 7-12 днів.
У разі лобкової вошивості:голять волосся, втирають 25% водно-мильну емульсію бензилбензоату протягом 3 днів вранці і ввечері, розпилюють аерозоль «Спрей-пакс», «Пара-плюс» Обов'язково проводять дезінфекцію білизни і одягу.
При натільній вошивості: шкіру обробляють 2-5% сірчаною маззю, 20% розчином бензилбензоату, після чого миються теплою водою з милом, вдягають чисту білизну. Завошивлену білизну кип’ятять у 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хв з моменту закипання, прасують з обох боків, особливу увагу звертають на шви, складки, зморшки.
Профілактика вошивості
У сімї або колективі проводять профілактичні гігієнічні заходи: регулярне миття тіла (не менше 1 раз на 7-10 днів), зміна білизни (у такі самі терміни або по мірі забруднення), щоденне розчісування волосся, систематичне очищення верхнього одягу, головних уборів, дотримання чистоти.
При виявленні вошей проводять дезінсекцію одночасно, знищуючи паразитів на голові, тілі людини, на білизні, одязі протягом доби. Це виконує медперсонал, що здійснює огляд, спеціально виділені для цього особи: у мед установах – медперсонал цих установ, в організованих дитячих закладах – медперсонал цих закладів. Забороняється відмовляти в госпіталізації з приводу основного захворювання хворим з педикульозом.
Відправляється екстрене повідомлення в санепідстанцію на кожний випадок виявленої вошивості.
Проводиться санітарно-просвітня робота щодо профілактики паразитарних хвороб шкіри.
