- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
Піодермія – це захворювання, що виникає внаслідок проникнення в шкіру та її придатки гноєрідних організмів: стафілококів, стрептококів, протея, синьогнійної і кишкової палички.
Зустрічаються дуже часто, уражають людей будь-якого віку, навіть новонароджених.
Розвитку цих хвороб сприяють екзогенні фактори: переохолодження, мікротравми, опіки, мацерація шкіри, потіння, забруднення шкіри, тривале вживання великих доз цитостатиків, гормональних препаратів; ендогенні: порушення вуглеводного обміну, гіповітамінози, порушення нервової, ендокринної, імунної систем.
Класифікація піодермій
Розрізняють: первинні піодермії (виникають на незміненій шкірі); вторинні (ускладнюють перебіг сверблячих дерматозів: короста, екзема)
За глибиною ураження: поверхневі: процес розвивається в епідермісі, зникають безслідно; глибокі: процес розвивається в дермі, підшкірно жировій клітковині, завершується утворенням рубця.
За розміщенням вогнища ураження: фолікулярні: починаються в усті волосяного фолікула (стафілодермії); позафолікулярні (стрептодермії)
За причиною виникнення:
1. Стафілодермії: а) поверхневі: остіофолікуліт, фолікуліт, сикоз, перипортит, пухирчатка новонароджених б) глибокі: фурункул, карбункул, гідраденіт, псевдофурункульоз
2. Стрептодермії: імпетиго
3. Змішані стрептостафілодермії): стрептостафілококове імпетиго, звичайна ектима, хронічна дифузна стрептодермія.
4. Хронічні форми: хронічна глибока виразково-вегетуюча, гангренозна, шанкриформна піодермія.
Фурункул – це гостре гнійно-некротичне ураження волосяного фолікула, сальної залози і навколишньої підшкірно жирової клітковини. Спочатку це червоний, болючий запальний вузол, конусоподібної форми з нечіткими межами, розмірами до 1-3 см. Потім в центрі формується пустула, еритема і набряк посилюються, через 3-4 дні вузол гнійно розплавляється, пустула руйнується, видно щільний жовтувато-зелений некротичний стрижень, який поступово виділяється з гноєм. Формується виразка, яка гоїться рубцем неправильної кутастої форми, інфільтрат розсмоктується, зменшується набряк, запальні явища, зникає болючість. Тривалість хвороби 7-10 днів.Температура тіла 40-41 ºС, головний біль, сонливість, різке погіршення загального стану, може виникнути сепсис, тромбоз вен, менінгіт. У хворих на цукровий діабет виникають великі інфільтрати з глибоким некрозом тканин.
Карбункул – це запалення кількох волосяних фолікулів на спільному інфільтраті. Типова локалізація – потилиця, спина, поперек, сідниці. Спочатку інфільтрат росте, розповсюджується в глибину, в процес втягуються нові фолікули. На 4-5 день захворювання утворюється гостро запальний, темно-червоний, щільний, болючий при пальпації вузол до 5-10 см в діаметрі. Навколо окремих фолікулів виникає глибокий некроз шкіри, вогнище стає темного, аж до чорного кольору, в кількох місцях відкриваються отвори, з яких виділяється гній з кров'ю, формується виразка з нерівними краями, зелено-жовтими некротичними стрижнями, які повільно відходять. Після відходження стрижнів виразка глибока, неправильної форми, з синюшними, в’ялими, підритими краями, нерівним дном з гнійними нальотом, кровоточить, навколо з інфільтратом. Одужання через 2-3 тижні і більше з утворенням втягнутого рубця неправильної форми.
Стрептококове імпетиго. Первинним морфологічним елементом є фліктена: поверхнева везикула з тонкою в’ялою покришкою до 0,5 см в діаметрі, оточена червоним обідком. Вміст її спочатку серозний, через кілька годин каламутний. Покришка руйнується, утворюється яскраво-червона ерозія, на дні якої клейка каламутна рідина, після засихання з'являється солом'яно-жовта кірочка, після видалення якої залишається червонувата пляма з бахромою відшарованого епітелію. Кількість фліктен збільшується, вони ростуть по периферії, утворюють вогнища. Типова локалізація: обличчя (біля рота і носа), кисті, стопи, гомілки. Можливе розповсюдження процесу внаслідок самозараження на слизові оболонки губ, рота, носа, очей. Тривалість захворювання 5-7 днів, зникає безслідно.
Звичайна ектима – починається з фліктени, пустули чи піхура на інфільтрованій шкірі, вміст стає гнійним. Формується кірочка щільно вставлена в тканини, при знятті якої утворюється кругла виразка 3-4 см в діаметрі з валикоподібними припіднятими краями, кровоточивим дном, вкритим кашоподібною брудно-сірою масою з домішками крові, загоюється рубцем. Типова локалізація: шкіра гомілок і сідниць, тривалість хвороби 2-4 тижні.
