55.) Значення і основні риси апеляційного кримінального провадження

Апеляційне провадження — самостійна стадія кримінально­го процесу, в якій суд вищестоящої інстанції на підставі апе­ляцій, поданих учасниками процесу, перевіряє законність і об­грунтованість вироків, ухвал (постанов) суду першої інстан­ції, які не набрали законної сили.

Провадження в суді апеляційної інстанції характеризується пев-

ними рисами:

1) в апеляційному порядку оскаржуються вироки, ухвалені судами першої інстанції, які не набрали законної сили, ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвали слідчого судді та інші ухвали у випадках, передбачених КПК;

2) діє свобода оскарження судових рішень учасниками судового провадження;

3) суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції;

4) перегляд судом апеляційної інстанції обмежений межами апеляційної скарги;

5) недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого у випадку, якщо судове рішення переглядається за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника;

6) неприпустимість встановлення й доказування обвинувачення, яке не було висунуте в суді першої інстанції;

7) апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

56. Повноваження посадових осіб прокуратури на подання апеляцій на незаконні та необґрунтовані судові рішення в кримінальних справах.

Право учасників судового провадження на апеляційне оскарження передбачено ст. 393 КПК. Таким правом наділений і прокурор.

Стадія апеляційного провадження є найбільш прийнятним способом усунути порушення закону. Реагування прокурорів в апеляційному порядку є найголовнішим елементом забезпечення законності судових рішень. Особливого значення ця діяльність набуває з огляду на те, що можливість оскарження судових рішень у касаційному порядку залежить від факту їх перегляду судом апеляційної інстанції.

При вирішенні питання щодо подання апеляційної скарги прокурор

повинен виходити з вимог закону, якими визначаються строки й порядок подання апеляційної скарги, її зміст та форма. Крім того, прокурор

повинен чітко розмежовувати підстави для зміни чи скасування вироку.

Говорячи про прокурора як суб’єкта апеляційного оскарження, слід наголосити, що подання апеляційної скарги у передбачених законом випадках для нього є обов’язком. Це випливає із завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень,охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Право на подання апеляційної скарги має прокурор, який брав участь у судовому провадженні , а також Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники незалежно від їх участі в судовому провадженні.

Якщо судом, всупереч висловленій прокурором позиції обвинувачення,постановлений незаконний або необґрунтований вирок (ухвала, постанова), своєчасно реагувати на явно незаконні рішення - обов'язок прокурора, а невиконання його розцінюється у галузевому наказі Генерального прокурора України, як неналежне виконання службових обов'язків, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність.

Незаконність судового рішення означає неправосудність порядку його винесення, невідповідність закону форми акту та його висновку.

Необґрунтованість підкреслює невірне ставлення суду до фактів, що мали місце у дійсності.

Єдність законності та обґрунтованості судового рішення становить його правосудність.

Вирок може бути визнаний законним тільки у тому випадку, якщо додержані всі вимоги і положення матеріального та процесуального закону.

Надто м'яке або суворе покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, свідчить про його незаконність і потребує внесення апеляції. Обґрунтованим є вирок, що відповідає дійсним фактичним обставинам, забезпечує вимоги повноти, всебічності й об'єктивності дослідження матеріалів справи та їх оцінка у сукупності. Вирок відповідає фактичним обставинам справи, якщо відсутні протиріччя в доказах та присутні мотиви, чому суд визнає достовірним одні докази й усуває інші. Мотивування - це конкретність посилання на факти, матеріали справи та закон.

57.    Згідно зі ст. 35 Закону “Про прокуратуру” прокурор повинен своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону хоч би від кого вони виходили. Такі ж вимоги передбачені і ст. 25 КПК України. Це означає, що прокурор району (міста) повинен організувати роботу з підтримання державного обвинувачення таким чином, щоб реагувати на кожне незаконне та необґрунтоване рішення суду шляхом внесення апеляційного або окремого подання до апеляційного суду. Особи, які мають право направляти апеляцію на незаконне та необґрунтоване рішення суду, визначені у статті 348 КПК: “прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції”. Закон України “Про прокуратуру” визначає коло посадових осіб прокуратури, які мають право на внесення апеляції — прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції; помічник прокурора, прокурори управлінь і відділів — тільки по справах, в розгляді яких вони брали участь (ст. 37 Закону).    Ст. 355 КПК передбачає, що подання прокурора на вирок, постанову або ухвалу суду до початку розгляду справи в апеляційному суді може бути відкликано особою, яка подала апеляцію, тобто прокурором, який підтримував обвинувачення, або тим, який затвердив обвинувальний висновок.     Обов’язок перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень у визначений законом апеляційний термін (п’ятнадцять діб) покладено на державного обвинувача. Рішення суду по справі стає відомим прокурору з часу його проголошення, однак це не звільняє його від необхідності перевірити законність і обґрунтованість цього рішення.    Не пізніше наступного дня після розгляду судом кримінальної справи державний обвинувач зобов’язаний інформувати керівника прокуратури чи його заступника про результати її розгляду. Копія довідки направляється до прокуратури вищого рівня для перевірки законності прийнятих у справі рішень.    Протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, державний обвинувач має ознайомитися з матеріалами судового слідства, апеляціями та скаргами інших учасників процесу. За наявності підстав він зобов’язаний подати письмові зауваження на заперечення та протокол судового засідання та на апеляційні скарги, внести документи прокурорського реагування на незаконні судові рішення (п.п. 4.6, 4.7 наказу Генерального прокурора України № 3 гн від 30.03.2004 p.).    При ознайомленні з протоколом судового засідання прокурор звертає увагу на правильність вирішення питань, які виникали під час судового розгляду, а також додержання правил проведення судових дій: допитів, огляду речових доказів, призначення та проведення експертизи, огляду місця події та інших слідчих дій.    Важливою є перевірка законності та обґрунтованості вироку щодо правильності кваліфікації злочину, у вчиненні якого підсудного було визнано винним, відповідності покарання ступеня суспільно небезпечних дій, з врахуванням обставин, які пом’якшують або обтяжують відповідальність засудженого, а також даних, що характеризують його особистість.    Якщо по справі надійшла апеляційна скарга, то прокурор при підготовці апеляційного подання має враховувати докази, які наведені у скарзі.    Зазначені обставини у сукупності дозволяють прокурору дійти обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для внесення апеляційного подання. Невжиття прокурором заходів реагування відповідно до вимог КПК на незаконні судові рішення розцінюється як неналежне виконання ним службових обов’язків.    Прокурор також має звертати увагу на додержання процесуальних строків, які регламентують судове провадження по кримінальних справах, а у разі виявлення таких фактів ставити в апеляційному поданні питання про винесення окремих ухвал щодо відповідних суддів, а також звертатися з поданням до регіональної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів.

58/ Загальними правовими підставами діяльності прокурора по оскарженню вироків, які набрали силу, ухвал та постанов суду по кримінальних справах є положення ст. 37 Закону України “Про прокуратуру”: “Право внесення касаційного подання на вирок, ухвалу і постанову судів надається прокурору і заступнику у межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть внести касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь”. 1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

2. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

  

1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

2. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішенн

1. Касаційна скарга подається в письмовій формі.

2. У касаційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, що оскаржується;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;

6) перелік матеріалів, які додаються.

3. Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.

Стаття 428. Відкриття касаційного провадження

1. Суд касаційної інстанції відкриває касаційне провадження протягом п’яти днів з дня надходження касаційної скарги, якщо немає підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження. Питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції вирішує без виклику сторін кримінального провадження.

   Касаційне подання на вирок, ухвалу та постанову суду може бути доповнене або змінене прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи в касаційній інстанції (ст. 390 КПК, ст. 40 Закону “Про прокуратуру”).    При розгляді справи в касаційній інстанції прокурор повинен сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справи і ухваленню законного і обґрунтованого рішення.

59 воп Організація діяльності прокурора з внесення апеляційних скарг на незаконні та необґрунтовані судові рішення у кримінальних справах

Наказ Ген прокур про від 2012 Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні

Діяльність прокурора на стадії апеляційного провадження регламентована наказом Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

Згідно з нею прокурор має:

-Забезпечити оскарження незаконних судових рішень в апеляційному порядку. Копії апеляційних скарг поштою та електронним зв’язком не пізніше наступного дня після їх подання надсилати до підрозділу, який забезпечує участь в апеляційному провадженні.

-Прокурорам прокуратур районів у містах надсилати копії апеляцій до відповідних підрозділів прокуратур міст з районним поділом для здійснення контролю за їх якістю.

- Реалізовувати право подання заперечення на апеляційні скарги інших учасників провадження протягом встановленого судами цих інстанцій строку та право зміни і доповнення апеляційної скарги

Участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень забезпечувати:

- в апеляційному порядку – працівникам підрозділів організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратур обласного рівня, а також спеціалізованих підрозділів у сферах транспорту, захисту прав дітей, нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відповідно до спеціалізації; за необхідності прокурорам, які подали апеляційну скаргу;

Керівникам підрозділів прокуратур обласного рівня та Генеральної прокуратури України, які беруть участь у відповідних провадженнях з перегляду судових рішень, доповідати про результати вивчення матеріалів справ і думку щодо законності оскаржуваних рішень заступнику прокурора обласного рівня або заступнику Генерального прокурора України відповідно до розподілу обов’язків. Складати письмові висновки з цих питань. Доповідати керівникам прокуратур про результати перегляду судами вищих інстанцій рішень в актуальних і резонансних справах. Про результати розгляду та зауваження щодо якості здійснення прокурорами своїх повноважень у судовому провадженні письмово інформувати підпорядкованих прокурорів.

Також в цьому наказі:

Відповідно до зазначеного наказу прокурор зобов’язаний протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, ознайомитись із ними та матеріалами судового розгляду, апеляціями та скаргами інших учасників процесу, подавати письмові заперечення на них, своєчасно вносити документи прокурорського реагування на кожне незаконне, необґрунтоване або невмотивоване судове рішення. Узагальнюючи діяльність прокурора в апеляційному провадженні, необхідно зазначити, що вона здійснюється для того, щоб:

– виносились у кожній кримінальній справі законні, обґрунтовані, вмотивовані вироки, ухвали суду;

– не допустити виконання незаконного, необґрунтованого судового рішення, своєчасно виправити допущені помилки й порушення закону;

– забезпечити реалізацію конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства.

З метою недопущення втрати можливості апеляційного оскарження вироків та ухвал суду п. 23 галузевого наказу зобов’язує державних обвинувачів не пізніше наступного дня після прийняття судового рішення надавати керівнику прокуратури довідку про результати судового розгляду для узгодження питання щодо необхідності оскарження судового рішення. У довідці зазначати відомості про позицію прокурора щодо повернення судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, можливості укладення угоди, закриття провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності, зміну, висунення додаткового або відмову від обвинувачення, позицію у судових дебатах, а також дані про постановлену судом ухвалу або ухвалений вирок з висновком про законність судового рішення та про наявність підстав для його оскарження. Довідку з висновком керівника прокуратури про законність судового рішення та з його копією поштою і електронним зв’язком у триденний строк після прийняття направляти до підрозділів, які здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні, прокуратур вищого рівня. Копії апеляційних скарг поштою та електронним зв’язком не пізніше наступного дня після їх подання надсилати до підрозділу, який забезпечує участь в апеляційному провадженні Об’єктивність та повнота вжитих заходів до прийняття судом законного рішення, реагування на незаконні рішення, якість поданих апеляційних скарг відповідно до п. 39 зазначеного наказу Генерального прокурора України є 22одними з основних критеріїв оцінки ефективності здійснення прокурором своїх повноважень у кримінальному провадженні.

60. «касаційне подання» (ст. 373акону «Про прокуратуру»). Це пов'язано з більш глибокою проблемою наглядових функцій прокуратури, яка вимагає самостійного розгляду. Відзначимо, що прокурор, який позбавлений функції нагляду за виконанням законів в ході судового розгляду, продовжує здійснювати нагляд за кінцевим результатом діяльності суду (законність вироку, постанови, ухвали). Пудтверджує це надане прокурору і його заступнику право внесення касаційного подання незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Помічники прокурора, прокурори управлінь, відділів можуть вносити касаційні і окремі подання тільки по справах, у розгляді яких вони приймали участь.

Найважливішою особливістю кримінального процесу є те, що у нього, крім стадії, яка готує справу до розгляду в суді, і стадії, яка вирішує -справу по суті, передбачені також контрольні стадії, в яких перевіряються законність і обгрунтованість рішень, прийнятих по справі. Однією з контрольних стадій є перегляд вироків, ухвал і постанов у касаційному порядку, сутність якого полягає в тому, що вищий суд перевіряє законність і обгрунтованість вироків, які не вступили в законну силу, забезпечуючи виконання завдань кримінального судочинства'.

Істотні судові помилки, як правило, порушують права і охоронювані законом інтереси громадян. Одні судові помилки породжуються неповним з'ясуванням обставин справи, інші е наслідком порушення матеріального і процесуального закону.

V Касаційне подання дає можливість усунути допущені при розглядТкримінал ьної справи помилки І порушення "закону ;ш,е до того, як вирок і інші судові рішення вступають у законну силу. Завдання, які постають перед стадією касаційного провадження, полягають у наступному: 1) не допустити виконання незаконного і необгрунтованого вироку, швидко виправити допущені судами першої інстанції помилки і порушення закону; б) забезпечити охорону прав і законних інтересів учасників процессу; в) встановити єдине розуміння закону і проведення його в життя судами першої інстанції. Вони виконуються шляхом перевірки судами касаційної інстанції законності і обгрунтованості вироків, відміни та зміни тих, які протирічать чи не відповідають закону2.

Як відомо, кримінально-процесуальне законодавство передбачає обов'язковість розгляду в касаційному порядку усіх справ, які розглянуті судами першої інстанції. Предметом перевірки касаційної інстанції є лише вироки (ухвали, постанови), законність яких оспорюється прокурором і іншими учасниками процесу, вказаними в законі