Практична робота № 25. Функціональні обов’язки чергового центру нічного перебування для безпритульних

Мета: закріпити теоретичні знання з теми «Соціальна робота з безпритульними»; розвивати професійне мислення.

Практичне завдання:

Розробіть функціональні обов’язки чергового центру нічного перебування для безпритульних.

Методичні рекомендації:

Функціональні обов’язки повинні місти конкретний перелік видів робіт працівника.

При встановленні видів робіт слід визначати їх за організаційно-юридичними ознаками (здійснює, організовує, розглядає, виконує, забезпечує, контролює, бере участь, готує тощо).

Завдання та обов’язки працівника мають відповідати завданням і функціям підрозділу та вимогам професійно-кваліфікаційної характеристики відповідної посади.

У функціональних обов’язках також зазначається, що працівник зобов’язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, виконує доручення керівника тощо.

Основні обов'язки даються у формі переліку, що показує, чого повинен досягти працівник разом із групою підлеглих із погляду кінцевих результатів.

Критерії добре створеного переліку основних обов'язків:

• обов’язки містять у собі всі ключові результати роботи;

• обов’язки описують кінцеві результати.

Правильно сформульовані обов'язки говорять «що», а не «як». Обов'язки сформульовані таким чином, щоб відокремити дію, що веде до кінцевого результату; кожне визначення обов'язку закінчується чітким кінцевим результатом, декілька кінцевих результатів не об'єднуються в один пункт, жодний з елементів кінцевого результату не ділиться на декілька пунктів; кожне формулювання «не залежить від часу». Якщо робота не змінюється, то основні обов'язки будуть вірні увесь час, але, якщо вони змінюються, то суть роботи теж зміниться.

Формулювання обов'язків має бути:

• реалістичними,

• проблемними,

• точними,

• керівництвами до дії,

• наводячи на думки про методи оцінок.

Перелік основних обов'язків для добре структурованої роботи звичайно містить від семи до десяти визначень.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» Електронний ресурс // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2005. — №26, ст.354. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15

2. Типове положення про будинок нічного перебування Електронний ресурс: Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 14.02.2006 р. №31 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 17. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0475-06/print 1327139907513630

3. Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян / Затв. Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 17. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0474-06/print1323156297818103

Практична робота № 26. Соціальна мережа підтримки

Мета: формувати практичні вміння подолання жит­тєвих криз; розвивати професійне мислення.

Практичне завдання:

Спроектуйте власну мережу соціальної підтримки.

Методичні рекомендації:

Криза — це реакція на небезпечні події, яка переживається як хворобливий стан.

Дослідники проблеми виникнення і подолання життєвих криз стверджують, що досить велика їх кількість виникає на ґрунті подій, на які ми можемо впливати. Своєчасно ре­агуючи на ранні прояви, люди можуть привести свої по­гляди у відповідність і таким чином запобігти розвитку кризової ситуації.

Н.Weber вважає, що основний репертуар способів психологічного подолання кризи охоплює такі форми:

1. реальне (поведінкове або когнітивне) вирішення проблеми;

2. пошук соціальної підтримки;

3. перетлумачення ситуації на свою користь;

4. захист і відторгнення проблем;

5. уникнення й ухилення;

6. співчуття до самого себе;

7. зниження самооцінки;

8. емоційну експресію.

Один з поширених варіантів надання допо­моги людям, котрі знаходяться в життєвій кризі — використання наявної або ж створення своєї власної соціальної мережі підтримки. Таку мере­жу будь-хто може створити й сам — із знайомих людей, з якими він регулярно зустрічається та спілкується. Крім того, сюди можна залучити й тих людей, від яких людина географіч­но віддалена, проте на кого можна покластися в разі необхідності. Така мережа має свій обсяг і структуру.

Як можна створити таку мережу? Для цього, як це радить зробити Г. Перрі, потрібно виконати таку вправу.

а) Спочатку складіть список людей, до яких ви зможе­те звернутися по допомогу. До цього списку необхідно за­писати:

• членів вашої родини, з якими ви бачитеся регулярно;

• друзів, з якими ви часто зустрічаєтеся чи спілкуєтеся за допомогою листів, по телефону;

• сусідів, якщо ви постійно обмінюєтеся з ними візита­ми (за винятком сусідів, з якими ви тимчасово спілкуєте­ся вдень на вулиці);

• однокласників, якщо ви часто контактуєте з ними і відчуваєте, що між вами існують близькі стосунки;

• будь-яку людину, котра емоційно важлива для вас, хоча ви тимчасово не контактуєте з нею. Виключіть випад­кові знайомства, а також людей, з якими ви знайомі через когось іншого.

б) З’ясуйте для себе, чи існують якісь зв'язки між людьми, чиї імена ви занесли до списку. Для цього бажано використовувати таблицю на зразок спортивних, де про­ставляються результати ігор між різними командами.

в) Потім біля імені кожної людини, яку ви внесли до списку, зробіть позначку про те, який варіант кризової під­тримки вона зможе вам надати.

Варіанти підтримки можна позначити таким чином:

• Е - емоційна допомога;

• П - практична допомога;

• Т - товариська підтримка;

• І - інформація та порада.

г) Після цього візьміть чистий аркуш паперу і складіть схему вашої мережі, позначаючи колами членів сім'ї, три­кутниками — друзів і квадратами — колег. Поєднайте лінія­ми означення всіх тих людей, між якими існують ті чи ін­ші зв'язки і які можуть надати вам схожі варіанти підтрим­ки. Тепер у вас є схема вашої соціальної мережі підтримки, список людей, до яких ви можете звернутися по допомогу Вам слід проаналізувати, чи можете ви розраховувати на підтримку всієї мережі, чи тільки окремої її частини? Од­ні й ті самі люди використовуються для всіх чотирьох ви­дів підтримки, чи ви розподіляєте навантаження? Розду­ми над цими запитаннями дають змогу виявити ресурси допомоги, що використовуються не в повному обсязі.

Рекомендована література:

1. Варбан Є. Психологічна компетентність як запорука життєвого досвіду Електронний ресурс // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н. Софій (голова), І. Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. — 336 С. — Режим доступу: http://library.rehab.org.ua/ukrainian/specpsiho/var/

2. Основи практичної психології Текст / В.Панок, Т.Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь,1999. – 632с.

3. Психология социальной работы Текст / О. Н. Александрова, О. Н. Боголюбова, Н. Васильева и др.; под общей редакцией М. А. Гулиной. – СПб.: Питер,2002. – 352с.: ил. — (Учебник нового века).

4. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді Текст. — 5-а ч. / За ред. А. Я. Ходорчук. — К.: ДЦССМ, 2003. — 264 с.