Практична робота № 9. Психологічна адаптація

Мета роботи: закріпити теоретичні знання з теми «Психологічна адаптація»; формувати навички роботи з психодіагностичними методиками.

Практичне завдання:

Користуючись спеціальними психодіагностичними методиками визначте власний рівень стресостійкості та рівень стресостійкості когось із рідних чи знайомих.

Використовуючи опитувальник адаптивної поведінки визначте свою стратегію адаптивної поведінки.

Методичні рекомендації:

ТЕСТ НА САМООЦІНКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Конфлікти, як і ряд інших негативних факторів нашого життя, створюють неврівноважені стани і часто приводять до стресу.

Далі пропонується тест, що дозволить Вам дати оцінку Вашої стресостійкості. Ви одержите тим більш об'єктивний результат, чим більш щирими будуть Ваші відповіді в балах на поставлені твердження, які потрібно обвести кружком. (При відсутності бланків на листочках поруч з номером питання ставиться бал, табл. 1).

Далі підрахуйте сумарне число балів, яке Ви набрали, і визначите, який рівень Вашої стресостійкості, за табл. 2.

Чим менше сумарне число балів Ви набрали, тим вища Ваша стресостійкість, і навпаки. Якщо у Вас 1-й і навіть 2-й рівень стресостійкості, то Вам необхідно кардинально змінювати свій спосіб життя!

Таблиця 1

п/п	Питання тесту	Рідко	Іноді	Часто
1	Я думаю, що мене недооцінюють у колективі	1	2	3
2	Я намагаюся працювати, навіть якщо буваю не зовсім здоровий	1	2	3
3	Я постійно переживаю за якість своєї роботи	1	2	3
4	Я буваю налаштований агресивно	1	2	3
5	Я не терплю критики у свою адресу	1	2	3
6	Я буваю дратівливий	1	2	3
7	Я намагаюся бути лідером там, де це можливо	1	2	3
8	Мене вважають людиною наполегливою і напористою	1	2	3
9	Я страждаю безсонням	1	2	3
10	Своїм недругам я можу дати відсіч	1	2	3
11	Я емоційно і болісно переживаю неприємності	1	2	3
12	У мене бракує часу на відпочинок	1	2	3
13	У мене виникають конфліктні ситуації	1	2	3
14	Мені бракує влади, щоб реалізувати себе	1	2	3
15	У мене бракує часу, щоб зайнятися улюбленою справою	1	2	3
16	Я усе роблю швидко	1	2	3
17	Я відчуваю страх, що не вступлю в інституту (чи втрачу роботу)	1	2	3
18	Я дію зопалу, а потім переживаю за свої справи і вчинки	1	2	3

Таблиця 2

Сумарне число балів	Рівень Вашої стресостійкості
51-54	1 — дуже низький
53-50	2 — низький
49-46	3 — нижче середнього
45-42	4 — трохи нижче середнього
41-38	5 — середній
37-34	6 — ледве вище за середнє
33-30	7 — вище за середнє
29-26	8 — високий
18-22	9 — дуже високий

Джерело: Пономаренко Л. П., Белоусова Р. В. Основи психології для старшокласників Текст // Практична психологія та соціальна робота. — 2001 р. — № 5. — с. 20-27.

ОПИТУВАЛЬНИК АДАПТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Останнім часом усе частіше висловлюється думка, що на людину впливає не стільки стресова ситуація сама по собі, скільки те, як людина справляється з нею, як оцінює власні можливості стосовно того, що відбувається, якою мірою володіє навичками вирішення подібних ситуацій. У закордонній психології для позначення зусиль особистості, що докладаються в ситуації психологічної загрози, використовується поняття copіng behavіor, що перекладається як самовладання, психологічне подолання чи адаптивна поведінка.

Н. Weber визначає її наступним чином: «copіng» це індивідуальний спосіб взаємодії суб'єкта із ситуацією відповідно до її власної логіки, значимістю в житті людини і її психологічних можливостей. Психологічне призначення copіng полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людини до вимог ситуації, дозволяючи їй опанувати нею, послабити чи пом'якшити ці вимоги, постаратися уникнути чи звикнути до них і в такий спосіб погасити стресову дію ситуації. Головна задача copіng — забезпечення і підтримка благополуччя людини, фізичного і психічного здоров'я та задоволеності соціальними відносинами».

Незважаючи на зростаючий інтерес до проблеми адаптивної поведінки у вітчизняній психології, емпіричні дослідження в даній області були обмежені відсутністю адекватних тестових методик, розроблених чи адаптованих у вітчизняній науці. Усі відомі методики подібного плану є розробками західних психологів. Одним з найбільш відомих і популярних є опитувальник «Ways of Coping Questionnaire» (WOCQ), розроблений американськими психологами R. Lazarus і S. Folkman.

В основу опитувальника покладений когнітивно-феноменологічний підхід, що визначає адаптивну поведінку як суму когнітивних і поведінкових зусиль, спрямованих на подолання стресової ситуації чи зміни власних установок і очікувань стосовно ситуації з метою більш ефективного пристосування до неї. Цей підхід відрізняється від традиційних підходів, що розглядають адаптивність як властивість особистості, або адаптованість як кінцевий результат. Він характеризує процес подолання стресової ситуації, концентруючись на думках і діях суб'єкта в контексті специфічної ситуації, а також їх динаміці в процесі розвитку подій. Опитувальник WOCQ містить 66 пунктів-тверджень, що описують різні дії, які є найбільш поширеними в стресовій ситуації.

П'ятдесят пунктів-тверджень є основними і групуються у вісьмох шкал, кожна з яких характеризує певну стратегію адаптивної поведінки. Шістнадцять пунктів-тверджень, що залишилися, є нейтральними і не входять до жодної зі шкал. Назва кожної шкали і її психологічна характеристика наведені в таблиці 1.

Процедура тестування

Оскільки структура опитувальника призначена для дослідження реакції людини на конкретні стресові події, важливо, щоб відповідаючи, людина сконцентрувалася на конкретній ситуації, а не на загальному стані. Наприклад, сьогоднішній конфлікт із батьками, а не загальна відсутність взаєморозуміння. Відновити ситуацію респонденту допомагає інструкція, дана перед початком тестування, текст якої наводиться нижче.

В інструкції до респондентів повинні бути задані часові рамки, у межах яких відбулася ситуація. Бажано, щоб респонденти описували ситуації, що мали місце на минулому тижні. Це забезпечує повноту й об'єктивність спогадів, особливо для людей старшого віку. Однак треба відзначити, що період часу може визначатися метою і характером дослідження. Як, наприклад, у дослідженнях, у яких суб'єкти описують, як вони справляються зі стресовою ситуацією, що виникає в даний момент.

Інструкція

Для того, щоб відповісти на твердження цього опитувальника, Ви повинні згадати особливу стресову ситуацію, у якій опинилися на минулому тижні.

Під «стресовою» ми маємо на увазі ситуацію, що була важкої для Вас, Вам довелося сильно переживати з приводу того, що трапилося, чи докладати значних зусиль, щоб справитися із ситуацією. Це могла бути суперечка чи сварка з ким-небудь близьким Вам, проблема на роботі, проблема зі здоров'ям, загроза втрати близької людини, проблема, пов'язана з Вашим майном і т.д.

Перш ніж відповісти на твердження опитувальника, подумайте про деталі ситуації: де це трапилося, хто був залучений до того, що відбувається, як Ви діяли і чому це було важливо для Вас.

Відповідаючи на кожне твердження, тримайте цю ситуацію в пам'яті. Прочитайте кожну фразу й оцініть, наскільки в цій ситуації Ви поводилися так, як описано в цьому твердженні. Для того, щоб позначити свою відповідь, виберіть один з чотирьох варіантів оцінок:

0 — у даній ситуації зовсім так себе не вів

1 — до деякої міри поводився так

2 — у більшій мірі поводився так

3 — поводився в основному так

Таблиця 1.

№	Шкали
1.	Конфронтація	Характеризує наполегливі спроби змінити ситуацію, з елементами агресії і завзятості.
2.	Дистанціювання	Описує спробу ігнорувати існування проблеми.
3.	Самоконтроль	Відображає прагнення людини регулювати власні почуття і вчинки.
4.	Пошук соціальної підтримки	Стратегія пошуку допомоги і підтримки.
5.	Прийняття відповідальності	Відображає прагнення людини оцінити власну роль у подіях, що відбуваються, і прийняти відповідальність за її вирішення.
6.	Уникнення — відхід	Відмова від активних дій.
7.	Побудова плану дій	Відображає продумані дії, спрямовані на зміну ситуації.
8.	Позитивна переоцінка	Відображає спроби знайти позитивні моменти в ситуації, що склалася, щоб зробити її більш терпимою.

Процедура підрахунку

Існує два методи підрахунку опитувальника WOCQ: прямий і відносний. За обох методів підрахунку респонденти відповідають на питання по чотирьохбальній шкалі, показуючи ступінь, з яким використовується кожна стратегія:

При прямому підрахунку сирі бали є сумою відповідей суб'єкта на пункти, що включає дана шкала. Цей метод демонструє ступінь, з яким використовувалася кожна адаптивна стратегія.

При відносному рахунку оцінюється внесок кожної шкали в загальну стратегію поведінки. Відносне значення для кожної шкали підраховується в такий спосіб:

а) виводиться середній бал для кожної шкали;

б) підраховується сума середніх значень за всіма восьми шкалами;

в) середнє значення по кожній шкалі ділиться на суму середніх значень за всіма шкалами.

Техніка відносного рахунка згладжує нерівну кількість пунктів усередині кожної шкали і характеризує співвідношення між способами адаптивної поведінки, що губиться при прямому підрахунку.

Таблиця 4.

№	Номери пунктів у шкалі	Шкали
6	6, 17, 28, 34, 37, 63	Конфронтація
6	3, 13, 14, 32, 41, 44	Дистанціювання
7	15, 35, 48, 54, 62, 64, 65	Самоконтроль
7	7, 8, 18, 22, 31, 42, 45	Пошук соціальної підтримки
5	9, 25, 29, 51, 61	Прийняття відповідальності
8	11, 12, 16, 50, 57, 58, 59, 60	Уникнення — відхід
8	24, 26, 27, 39, 43, 46, 49, 52	Побудова плану дій
7	20, 23, 30, 36, 38, 56, 66	Позитивна переоцінка

Для того, щоб досліджувати поведінку суб'єкта як розгорнуту стратегію, необхідно виконати ряд тестувань у ході розвитку ситуації, для того, щоб можна було оцінити її динаміку. Для того, щоб оцінити стиль подолання проблемної ситуації, необхідно оцінити поведінку індивіда в ряді стресових ситуацій, а потім порівняти результати, отримані в різних випадках.

Текст адаптованої методики «Опитувальник адаптивної поведінки».

1. Я зосередився тільки на тому, що робити далі.

2. Я спробував проаналізувати проблему, щоб зрозуміти її краще.

3. Я зайнявся роботою (чи чимось ще), щоб відволіктися від цієї проблеми.

4. Я відчував, що тільки час може щось змінити; єдине, що залишалося — чекати.

5. Я пішов на компроміс, щоб мати в цій ситуації хоч щось позитивне.

6. Всупереч усім я робив те, що сам вважав потрібним.

7. Коли виникла проблема з... .(кимсь), я спробував знайти людину, яка могла вплинути на нього (неї).

8. Я спробував прояснити ситуацію, поговоривши з.....(кимсь).

9. Я лаяв сам себе.

10. Я не став нічого робити, щоб не погіршити ситуацію.

11. Я сподівався на диво.

12. Я скорився з долею, мені все одно ніколи не щастить.

13. Я продовжував поводитися так, начебто нічого не трапилося.

14. Я намагався приховати свої почуття.

15. Я спробував побачити позитивну сторону цієї ситуації.

16. У мене було почуття, що все це відбувається не зі мною.

17. Я висловив усе, що думаю, людині, через яку виникла ця проблема.

18. Я шукав співчуття і підтримки від кого-небудь.

19. Я втішав і підбадьорював себе, як тільки міг.

20. Ця ситуація надихнула мене на те, щоб щось творчо змінити у своєму житті.

21. Я спробував усе забути.

22. Я звернувся за допомогою до людини, яка добре розбирається в подібних проблемах.

23. Завдяки цій ситуації, я змінився чи виріс як особистість.

24. Перш ніж робити щось, я подивився, як будуть розгортатися події.

25. Я вибачився чи щось зробив, щоб виправити ситуацію.

26. Я склав план дій і дотримувався його.

27. Я хотів чогось хорошого.

28. Я був дуже роздратований і дав волю почуттям.

29. Я розумів, що сам винний в тому, що все так вийшло.

30. У мене з'явився новий погляд на певні речі.

31. Я звернувся до людини, яка могла допомогти в цій ситуації.

32. Я подумав: що не робиться, усе на краще.

33. Щоб заспокоїтися, я почав палити (їсти, приймати ліки, скиглити).

34. Я пішов на ризик, щоб вирішити проблему.

35. Я вирішив не квапитися з діями, щоб не наламати дров.

36. Цей урок пішов мені на користь.

37. Я виявив завзятість і твердість.

38. Завдяки цій ситуації я зрозумів, що по-справжньому важливо в житті.

39. Я зробив певні кроки для того, щоб змінити ситуацію на краще.

40. Мені хотілося, щоб усі залишили мене в спокої.

41. Я не став приділяти цьому занадто багато уваги.

42. Я попросив поради в родича чи друга, думку якого я дуже поважаю.

43. Я намагався сам справитися зі своїми проблемами.

44. Я не надавав тому, що відбувається, великого значення, не став сприймати це занадто серйозно.

45. Я поділився з....(кимсь) своїми переживаннями.

46. Я наполягав на своєму і домагався того, чого хотів

47. Я плюнув на усіх. Нехай роблять, що хочуть.

48. Я використовував досвід, набутий мною раніше у подібних ситуаціях.

49. Я знав, що треба робити, і докладав до цього всі зусилля.

50. Я не міг повірити, що це трапилося.

51. Я обіцяв собі, що наступного разу усе буде по-іншому

52. Я намагався вирішити проблему різними способами.

53. Я прийняв ситуацію такою, яка вона є, оскільки змінити її було неможливо.

54. Я намагався, незважаючи ні на що, бути об'єктивним у цій ситуації.

55. Я хотів би змінити те, що трапилося, чи свої відчуття.

56. Завдяки цій ситуації, щось у мені змінилося на краще.

57. Я мріяв про те, як добре було б перенестися в інший час чи місце.

58. Мені хотілося, щоб проблема зникла чи як-небудь вирішилася сама собою.

59. Я фантазував і мріяв, як могло б усе змінитися.

60. Я молив бога про допомогу.

61. Я приготувався до гіршого.

62. Я прокручував у голові, що я можу сказати чи зробити в цій ситуації.

63. Я подумав про те, як у цій ситуації вчинила б людина, яку я дуже поважаю, і сам зробив так само.

64. Я постарався заспокоїтися, перш ніж вирішити, що робити далі.

65. Я вирішив, що це не найстрашніше з того, що могло відбутися, буває і гірше.

66. Після цього випадку в мене з'явилося багато нових ідей і планів.

Джерело: Хирова С. И. К созданию адаптированного варианта методики WOCQ (Ways of Coping Questionnaire) Текст // Практична психологія та соціальна робота. — 2003 р. — № 1. — с. 9-16.