
- •Розділ 1. Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування
- •Тема 1.1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Предмет і завдання курсу, його наукові основи.
- •2. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •3. Стилі сучасної української літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Тема 1.2. Основи культури української мови.
- •1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
- •3. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Типи словників
- •4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Тема 1.3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Різновиди наукового стилю
- •Підстилі офіційно-ділового стилю
- •Різновиди публіцистичного стилю
- •Стиль засобів масової інформації.
- •Різновиди художнього стилю
- •Різновиди конфесійного стилю
- •Церковних послань.
- •Жанри розмовного стилю виокремлюють:
- •Основні ознаки стилів та їх жанрів
- •2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
- •Категорії цілісності та єдності тексту
- •Зв’язок тексту
- •Розділ 2. Професійна комунікація
- •Тема 2.1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •3. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Стратегії мовленнєвого спілкування
- •4. Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.
- •Класифікація невербальних засобів спілкування
- •Гендерні аспекти спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування.
- •Тема 2.2. Риторика і мистецтво презентації
- •1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види підготовки до виступу.
- •Фактори успіху теми (за п. Сопером)
- •1. Основні інтереси аудиторії
- •2. Злободенні інтереси аудиторії
- •3. Конкретні інтереси аудиторії
- •4. Новизна теми
- •5. Конфлікт
- •Структура ораторського твору
- •Типи промов
- •3. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.
- •4. Види публічного мовлення. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу
- •5. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.
- •План презентації
- •Структурні компоненти презентації
- •6. Культура виголошення та сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.
- •Поради початківцям
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Основні помилки слухачів:
- •Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
- •Співбесіда з роботодавцем
- •Види кадрових бесід:
- •4. Ділова суперечка.
- •5. Етикет телефонної розмови.
- •Тема 2.4. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •3. Нарада. Дискусія.
- •«Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •Тема 3.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •1. Документи, їх призначення та класифікація.
- •Класифікація документів
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів.
- •4. Оформлювання сторінки. Скорочення в текстах документів.
- •Правила скорочень у текстах документів
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Тема 3.2. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •1. Резюме.
- •2. Характеристика.
- •3. Рекомендаційний лист.
- •4. Заява. Її реквізити та оформлення.
- •5. Автобіографія.
- •Особовий листок з обліку кадрів.
- •Накази щодо особового складу.
- •Трудова книжка.
- •Трудовий договір.
- •Контракт.
- •Порядок укладання контракту
- •Структура тексту контракту
- •Різниця між трудовим договором і контрактом
- •Трудова угода.
- •Тема 3.3. Довідково-інформаційні документи.
- •1. Прес-реліз. Повідомлення про захід.
- •2. Звіти та їх різновиди.
- •3. Правила оформлення службових записок.
- •4. Довідка: реквізити та оформлення.
- •5. Рапорт.
- •6. Правила оформлення протоколу та витягу з протоколу.
- •Витяг з протоколу
- •Тема 3.4. Етикет службового листування
- •1. Службові листи. Класифікація листів.
- •2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •Оформлення листа
- •3. Різні типи листів. Етикет ділового листування. Типові мовні звороти, що вживаються в листах різних типів.
- •Лист-відповідь
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відмова
- •Супровідний лист
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія
- •Лист-відповідь на претензію
- •Рекламаційний лист
- •Лист-подяка
- •Гарантійний лист
- •Лист-вибачення
- •Лист-вітання
- •Лист-повідомлення
- •Лист-запрошення
- •Розділ 4. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
- •Тема 4.1. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •2. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху.
- •4. Способи творення термінологічної лексики.
- •5. Нормування, кодифікація та стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:
- •Тема 4.2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Вимоги до складання тез:
- •Реквізити конспекту друкованої праці:
- •Варто дотримуватися таких основних правил складання конспекту:
- •4. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •Правила оформлення бібліографії. Бібліографічний опис джерел різних видів
- •Способи розташування бібліографічних відомостей
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Правила оформлення тексту покликання
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності.
- •Основні функції реферату:
- •Основні види рефератів
- •Структура та орієнтовна схема реферату
- •Орієнтовна схема реферату
- •Вимоги до викладу матеріалу в рефераті й використання мовних засобів
- •Загальні вимоги до оформлення титульної сторінки
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.
- •Структурні елементи тексту наукової рецензії.
- •Науковий етикет.
- •Тема 4.3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •Форми і види перекладу.
- •Види перекладу:
- •2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Особливості технічного перекладу.
- •Особливості технічного перекладу
- •Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.
- •Переклад термінів
- •Лексичні прийоми перекладу термінів
- •Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу
- •Рекомендації щодо перекладу термінів:
- •Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Структура наукового тексту
- •Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Список рекомендованої літератури
Лексичні прийоми перекладу термінів
Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу (наприклад, laser – лазер, діод – diode). При перекладі способом транслітерації не слід забувати й про «фальшивих друзів перекладача» (таких, як contribution, data, snstance, stimulation, etc.), транслітераційний спосіб перекладу яких призводить до грубих викривлень смислу.
Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів. Наприклад: a standard key-combination – стандартна комбінація клавіш, формат рози вітрів – wind rose format.
Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках. Наприклад: Today we are all members of many global «non-place» communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території.
У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу.
Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу
До інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.
Конкретизація – процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передається в мові перекладу одиницею конкретрого змісту. В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. Наприклад, поняття «досліджувати» може відноситися до різних ситуативних умов, і в значній мірі упорядковується контекстом; в англійській мові цьому поняттю будуть відповідати різні більш вузькі за значенням одиниці, в залежності від контексту:
to explore – досліджувати місцевість (порівн. to explore the environment);
to investigate – досліджувати ринок (порівн. to investigate the market);
to research into – досліджувати явище (порівн. to research into the classical literature).
При перекладі термінів також можливим є застосування прийому генералізації. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу. Наприклад: щілинний фільтр – edge-type filter.
Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим. Для прикладу можна взяти англійські тексти з різних вузькопрофесійних сфер людської діяльності.
Скажемо, в англійському тексті з оптичної інтерферометрії є терміни, переклад яких не зареєстрований галузевими англо-українськими словниками. Наприклад, термін field time of the camer. Відразу спадає на думку те, що найважчим при перекладі даного словосполучення є значення слова field. Тим не менше, зрозумівши, що мова йде про роботу камери з отримання сигналів від об’єкту, що знімається, можна зробити висновок, що field time – це «час, протягом якого камера отримує сигнал від об’єкта», «час зйомки». У цілому для перекладу терміна field time of the camer краще за все підходить існуючий в українській мові термін «такт камери». Збереження при перекладі цього терміну буде означати, що перекладач скористається прийомом логічної синонімії.
Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення. Наприклад термін localized filter, який в даному контексті – контексті з оптичної інтерферометрії перекласти як «локалізований фільтр» чи «місцевий фільтр» неможливо через правила сполучуваності слів в українській мові. Цей термін довелося б перекласти як «фільтр, який працює в рамках кожної точки».
В іншому англійському тексті, де мова йде про екологічні проблеми, а саме, про боротьбу з пожежами в тропічних лісах, зустрічаються такі терміни: slash-and-burn fires, land-maintenance fires. Виясняється, що першим терміном позначеного поняття, що є частим випадком для поняття, позначеного другим терміном. Перший термін можна перекладсти з допомогою прийому експлікації (залежно від вузького контексту) або ж як «вогнища при спалюванні відходів під час чищення лісного маству», або ж як «розчищення площі лісного масиву шляхом вирубки і випалювання». Для другого терміну, що має більш широке значення, допустимими є наступні варіанти перекладу (знову ж таки в залежності від вузького контексту): «ґрунтозахисне випалювання рослинності» (спосіб добавлення), «природоохоронне випалювання рослинності» (спосіб генералізації та добавлення). Так чи інакше, а слово «пожежі» в українських термінах, що характеризують природоохоронну діяльність людини – небажані.
Розглянемо ще деякі прийоми. Компресія – більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту. Наприклад: перехід від одного виду зношення до другого – wear transition. Інверсія – це зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів. Наприклад: spring-engaged piston – поршень, притиснутий (до дисків) пружинами.
Отже, переклад термінів – дуже відповідальне завдання для перекладача. Незважаючи на розширення зв’язків між народами на планеті, використання все більш ефективних засобів комунікації і пов’язане з цим взаєморозуміння культур, перекладач повинен рахуватися з тим, що кожна мова розвивається самостійно: в ній діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються нові реалії, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу на інші мови. Але і попри цього перекладачеві доводиться перекладати матеріали, що містять і такі термінологічні особливості, з якими він не знайомий.
Це означає, що незалежно від ступеня володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він так чи інакше зустрінеться з неочікуваним в тексті оригіналу, що може бути лінгвістичними чи екстралінгвістичними реаліями. Враховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет.