
- •Розділ 1. Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування
- •Тема 1.1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Предмет і завдання курсу, його наукові основи.
- •2. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •3. Стилі сучасної української літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Тема 1.2. Основи культури української мови.
- •1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
- •3. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Типи словників
- •4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Тема 1.3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Різновиди наукового стилю
- •Підстилі офіційно-ділового стилю
- •Різновиди публіцистичного стилю
- •Стиль засобів масової інформації.
- •Різновиди художнього стилю
- •Різновиди конфесійного стилю
- •Церковних послань.
- •Жанри розмовного стилю виокремлюють:
- •Основні ознаки стилів та їх жанрів
- •2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
- •Категорії цілісності та єдності тексту
- •Зв’язок тексту
- •Розділ 2. Професійна комунікація
- •Тема 2.1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •3. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Стратегії мовленнєвого спілкування
- •4. Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.
- •Класифікація невербальних засобів спілкування
- •Гендерні аспекти спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування.
- •Тема 2.2. Риторика і мистецтво презентації
- •1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види підготовки до виступу.
- •Фактори успіху теми (за п. Сопером)
- •1. Основні інтереси аудиторії
- •2. Злободенні інтереси аудиторії
- •3. Конкретні інтереси аудиторії
- •4. Новизна теми
- •5. Конфлікт
- •Структура ораторського твору
- •Типи промов
- •3. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.
- •4. Види публічного мовлення. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу
- •5. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.
- •План презентації
- •Структурні компоненти презентації
- •6. Культура виголошення та сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.
- •Поради початківцям
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Основні помилки слухачів:
- •Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
- •Співбесіда з роботодавцем
- •Види кадрових бесід:
- •4. Ділова суперечка.
- •5. Етикет телефонної розмови.
- •Тема 2.4. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •3. Нарада. Дискусія.
- •«Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •Тема 3.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •1. Документи, їх призначення та класифікація.
- •Класифікація документів
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів.
- •4. Оформлювання сторінки. Скорочення в текстах документів.
- •Правила скорочень у текстах документів
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Тема 3.2. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •1. Резюме.
- •2. Характеристика.
- •3. Рекомендаційний лист.
- •4. Заява. Її реквізити та оформлення.
- •5. Автобіографія.
- •Особовий листок з обліку кадрів.
- •Накази щодо особового складу.
- •Трудова книжка.
- •Трудовий договір.
- •Контракт.
- •Порядок укладання контракту
- •Структура тексту контракту
- •Різниця між трудовим договором і контрактом
- •Трудова угода.
- •Тема 3.3. Довідково-інформаційні документи.
- •1. Прес-реліз. Повідомлення про захід.
- •2. Звіти та їх різновиди.
- •3. Правила оформлення службових записок.
- •4. Довідка: реквізити та оформлення.
- •5. Рапорт.
- •6. Правила оформлення протоколу та витягу з протоколу.
- •Витяг з протоколу
- •Тема 3.4. Етикет службового листування
- •1. Службові листи. Класифікація листів.
- •2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •Оформлення листа
- •3. Різні типи листів. Етикет ділового листування. Типові мовні звороти, що вживаються в листах різних типів.
- •Лист-відповідь
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відмова
- •Супровідний лист
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія
- •Лист-відповідь на претензію
- •Рекламаційний лист
- •Лист-подяка
- •Гарантійний лист
- •Лист-вибачення
- •Лист-вітання
- •Лист-повідомлення
- •Лист-запрошення
- •Розділ 4. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
- •Тема 4.1. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •2. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху.
- •4. Способи творення термінологічної лексики.
- •5. Нормування, кодифікація та стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:
- •Тема 4.2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Вимоги до складання тез:
- •Реквізити конспекту друкованої праці:
- •Варто дотримуватися таких основних правил складання конспекту:
- •4. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •Правила оформлення бібліографії. Бібліографічний опис джерел різних видів
- •Способи розташування бібліографічних відомостей
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Правила оформлення тексту покликання
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності.
- •Основні функції реферату:
- •Основні види рефератів
- •Структура та орієнтовна схема реферату
- •Орієнтовна схема реферату
- •Вимоги до викладу матеріалу в рефераті й використання мовних засобів
- •Загальні вимоги до оформлення титульної сторінки
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.
- •Структурні елементи тексту наукової рецензії.
- •Науковий етикет.
- •Тема 4.3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •Форми і види перекладу.
- •Види перекладу:
- •2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Особливості технічного перекладу.
- •Особливості технічного перекладу
- •Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.
- •Переклад термінів
- •Лексичні прийоми перекладу термінів
- •Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу
- •Рекомендації щодо перекладу термінів:
- •Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Структура наукового тексту
- •Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Список рекомендованої літератури
Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.
Ще древні греки, поглиблено вивчаючи синоніми, прийшли до висновку, що в них міститься багатство мови: багатоманітність думок в словах і розмаїтість висловів.
Під синонімами розуміють мовні одиниці або структури, які відрізняються формально, проте мають подібне або однакове значення і, тому, співпадають в корні значення. Синоніми, позначаючи одне явище дійсності, зазвичай, називають його по-різному: наприклад, виділяючи в предметі, що називається, різні його властивості, або характеризуючи даний предмет з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи один і той самий предмет чи поняття, як правило, не є по відношенню одне до одного абсолютно ідентичними словами, як з точки зору семантики, так і з точки зору своїх емоційно-стилістичних властивостей. Вони майже завжди відрізняються одне від одного:
1) певними відтінками лексичного значення;
2) емоційно-експресивним забарвленням;
3) приналежністю до певного мовного стилю;
4) областю вживання;
5) здатністю поєднуватися з іншими словами тощо.
Як правило, відмінність між синонімами спостерігається одночасно за декількома ознаками. Як бачимо, синоніми, називаючи один і той самий предмет реальності, завжди відрізняються. Проте, ці відмінності обов’язково передбачають їх номінативну єдність, яка визначає основну ознаку синонімів, – можливість заміни одного слова іншим в певному контекстуальному оточенні.
У мовній системі можна спостерігати і такі синоніми, які на даний момент не повністю відрізняються за своїм значенням і відношенням до контексту. Вони називаються абсолютними синонімами або лексичними дублетами. Найчастіше подібні синоніми існують як паралельні наукові терміни (порівняйте: лінгвістичні терміни: орфографія – правопис, номінативний – називний, фрикативний – щілинний, медичні терміни: офтальмолог – окуліст, стоматолог – зубний лікар, педіатр – дитячий лікар, пневмонія – запалення легень і т.д.).
Переклад синонімів являє собою самостійну й достатньо складну проблему. Вона є актуальною, оскільки практика показала, що при опрацюванні текстів іноземною мовою, перекладачі часто стикаються з труднощами в процесі пошуку влучних синонімів. Значну допомогу при пошуку відповідних синонімів пропонують різноманітні синонімічні словники. Справжній перекладач повинен вміти дуже швидко підібрати до будь-якого іноземного слова синонім, що збільшує його словниковий потенціал.
При аналізі та вибору одного із синонімів необхідно розрізняти синоніми:
– смислові (ідеографічні), які відрізняються відтінками значення, ступенем інтенсивності вираження поняття;
– стилістичні, які відрізняються емоційною забарвленістю або відношенням до різних стилів;
– фразеологічні, які відрізняються своєю сполучуваністю з іншими словами.
У двомовному словнику звичайно синоніми, що представляють різні значення і відтінки значень слова, розділені арабськими цифрами, крапкою з комою, комою.
Як приклад диференціації смислових синонімів проаналізуємо статтю design в Англо-українському словнику М.І.Балла:
design 1. n 1) задум; намір, план; 2) часто pl злий намір (умисел); 3) рел. боже провидіння; 4) мета; 5) творчий задум, проект; 6) креслення. ескіз, конструкція; 7) малюнок, візерунок; 8) дизайн; композиція; 9) твір мистецтва
Як бачимо, усередині синонімічного ряду 1) значення намір і план розділені комою, у той час як значення задум і намір – крапкою з комою. Перших два згаданих синоніми, очевидно, є ближчими за значеннями, ніж друга пара. У всіх інших синонімічних рядах (крім 8) подаються синоніми, близькі за значеннями.
Ці три ряди синонімів відрізняються як за смисловими відтінками (наприклад, затримка і припинення; уповільнення і зволікання), так і у стилістичному плані. Зволікання характеризується більш високим стилістичним забарвленням, а відстрочення – своїм книжно-офіційним забарвленням. Отже, ці синоніми стилістичні. Оскільки слово зволікання у сучасній українській мові вживається тільки у сталих зворотах (без зволікання, справа не терпить зволікання), його слід вважати фразеологічним синонімом слова відкладання.
Джон Голсуорсі у творі «Сага про Форсайтів», описуючи одного з героїв, Босіні, яким його бачить інший герой, молодий Джоліон, використовує два синоніми, які відрізняються відтінком значення і ступенем інтенсивності:
The man was unusual, not accentric, but unusual.
Прикметник unusual має значення незвичайний, дивний. У даному контексті його слід було б передати українським словом незвичайний, але з міркувань милозвучності (невдале близьке співзвуччя слів незвичайний і ексцентричний) доводиться вдаватися до описового синоніма – не такий, як усі:
Ця людина не така як всі, у ньому не було нічого ексцентричного, просто він саме не такий, як всі.
Наступна послідовність синонімів явно має емфатичний характер:
This conscious, deliberate, calculated policy ...
Перекладач повинен зберегти у перекладі наростання інтенсивності значення, яке так явно відчувається в англійському реченні:
Ця свідома, умисна, наперед продумана/розрахована політика ...
Тож максимально можлива (але яка не виливається в буквалізм) семантично-структурна близькість вихідного й перекладеного текстів дозволяє:
– максимально зберегти в перекладі ідентичність авторської думки;
– збільшити діапазон адекватного заміщення вихідного тексту перекладеним;
– підвищує об’єктивність процесу перекладу й перекладацького рішення.
Які ж умови адекватності в перекладі, за яких текст, написаний одною мовою, визнається адекватним текстові іншою мовою? Розрізняють три основних вимоги:
– вихідний і перекладений текст повинні володіти (відносно) рівнозначними комунікативно-функціональними властивостями;
– у семантико-структурному відношенні вихідний і перекладений текст повинні бути максимально аналогічними;
– за наявності всіх «компенсуючи» відхилень між вихідним і перекладеним текстом не повинні виникати недопустимі в перекладі семантико-структурні розбіжності.
Заради повноти, необхідно додати, що непереборність розбіжностей національно й культурно обумовлених факторів ціннісної орієнтації різномовних партнерів в окремих випадках може певною мірою «компенсуватись» у письмовому перекладі коментаріями та примітками перекладача, якими знову ж таки не бажано зловживати.