- •Розділ 1. Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування
- •Тема 1.1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Предмет і завдання курсу, його наукові основи.
- •2. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •3. Стилі сучасної української літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Тема 1.2. Основи культури української мови.
- •1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
- •3. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Типи словників
- •4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Тема 1.3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Різновиди наукового стилю
- •Підстилі офіційно-ділового стилю
- •Різновиди публіцистичного стилю
- •Стиль засобів масової інформації.
- •Різновиди художнього стилю
- •Різновиди конфесійного стилю
- •Церковних послань.
- •Жанри розмовного стилю виокремлюють:
- •Основні ознаки стилів та їх жанрів
- •2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
- •Категорії цілісності та єдності тексту
- •Зв’язок тексту
- •Розділ 2. Професійна комунікація
- •Тема 2.1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •3. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Стратегії мовленнєвого спілкування
- •4. Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.
- •Класифікація невербальних засобів спілкування
- •Гендерні аспекти спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування.
- •Тема 2.2. Риторика і мистецтво презентації
- •1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види підготовки до виступу.
- •Фактори успіху теми (за п. Сопером)
- •1. Основні інтереси аудиторії
- •2. Злободенні інтереси аудиторії
- •3. Конкретні інтереси аудиторії
- •4. Новизна теми
- •5. Конфлікт
- •Структура ораторського твору
- •Типи промов
- •3. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.
- •4. Види публічного мовлення. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу
- •5. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.
- •План презентації
- •Структурні компоненти презентації
- •6. Культура виголошення та сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.
- •Поради початківцям
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Основні помилки слухачів:
- •Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
- •Співбесіда з роботодавцем
- •Види кадрових бесід:
- •4. Ділова суперечка.
- •5. Етикет телефонної розмови.
- •Тема 2.4. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •3. Нарада. Дискусія.
- •«Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •Тема 3.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •1. Документи, їх призначення та класифікація.
- •Класифікація документів
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів.
- •4. Оформлювання сторінки. Скорочення в текстах документів.
- •Правила скорочень у текстах документів
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Тема 3.2. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •1. Резюме.
- •2. Характеристика.
- •3. Рекомендаційний лист.
- •4. Заява. Її реквізити та оформлення.
- •5. Автобіографія.
- •Особовий листок з обліку кадрів.
- •Накази щодо особового складу.
- •Трудова книжка.
- •Трудовий договір.
- •Контракт.
- •Порядок укладання контракту
- •Структура тексту контракту
- •Різниця між трудовим договором і контрактом
- •Трудова угода.
- •Тема 3.3. Довідково-інформаційні документи.
- •1. Прес-реліз. Повідомлення про захід.
- •2. Звіти та їх різновиди.
- •3. Правила оформлення службових записок.
- •4. Довідка: реквізити та оформлення.
- •5. Рапорт.
- •6. Правила оформлення протоколу та витягу з протоколу.
- •Витяг з протоколу
- •Тема 3.4. Етикет службового листування
- •1. Службові листи. Класифікація листів.
- •2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •Оформлення листа
- •3. Різні типи листів. Етикет ділового листування. Типові мовні звороти, що вживаються в листах різних типів.
- •Лист-відповідь
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відмова
- •Супровідний лист
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія
- •Лист-відповідь на претензію
- •Рекламаційний лист
- •Лист-подяка
- •Гарантійний лист
- •Лист-вибачення
- •Лист-вітання
- •Лист-повідомлення
- •Лист-запрошення
- •Розділ 4. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
- •Тема 4.1. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •2. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху.
- •4. Способи творення термінологічної лексики.
- •5. Нормування, кодифікація та стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:
- •Тема 4.2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Вимоги до складання тез:
- •Реквізити конспекту друкованої праці:
- •Варто дотримуватися таких основних правил складання конспекту:
- •4. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •Правила оформлення бібліографії. Бібліографічний опис джерел різних видів
- •Способи розташування бібліографічних відомостей
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Правила оформлення тексту покликання
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності.
- •Основні функції реферату:
- •Основні види рефератів
- •Структура та орієнтовна схема реферату
- •Орієнтовна схема реферату
- •Вимоги до викладу матеріалу в рефераті й використання мовних засобів
- •Загальні вимоги до оформлення титульної сторінки
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.
- •Структурні елементи тексту наукової рецензії.
- •Науковий етикет.
- •Тема 4.3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •Форми і види перекладу.
- •Види перекладу:
- •2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Особливості технічного перекладу.
- •Особливості технічного перекладу
- •Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.
- •Переклад термінів
- •Лексичні прийоми перекладу термінів
- •Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу
- •Рекомендації щодо перекладу термінів:
- •Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Структура наукового тексту
- •Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Список рекомендованої літератури
Тема 1.2. Основи культури української мови.
Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
Література
1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О.А. Сербенської. – Львів, 1994.
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділового спілкування. – К., 2000.
Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К., 1995.
Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.
Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навчальний посібник. – К., 2006.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.
Сагач Г.М., Мартиненко В.Ф. Мистецтво ділового спілкування. – К., 1991.
Сліпушко О. Українська мова й етапи кар'єри ділової людини. – К., 1999.
Томан Іржі. Мистецтво говорити / Пер. з чеськ. – К., 1989.
1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
З кінця 90-х років розпочався новий етап розвитку української літературної мови. Новий статус української мови як державної сприяв самовиявленню національного генотипу, піднесенню престижу та ширшому функціонуванню державної мови в Україні.
Фахова мова базується на законах української мови, на її лексичних, морфологічних і синтаксичних нормах. Мовні засоби, що використовуються в діловому мовленні, досить різноманітні, проте багатоаспектність лексики (медичної, економічної, фінансової, виробничої, адміністративної, управлінської та ін.) передбачає одну й найважливішу вимогу – використовувати усталені терміни, формули, звороти мови, що увійшли в діловий стиль у різних комунікативних ситуаціях діяльності. Саме стандартизація ділового мовлення суттєво полегшує роботу, підвищує рівень поінформованості, сприяє забезпеченню умов для створення та розвитку культурного суспільства.
Через освоєння сучасної української термінології, що є невід'ємною частиною лексичної системи мови, реалізується комунікативно-прагматична мета: досягнення високого рівня культури ділового мовлення.
Будь-який фах передбачає висококваліфіковане володіння словом, бо це вміння якнайтісніше пов'язане з усними виступами.
Мовна культура невід'ємна від загальної культури людини. Від уміння володіти словом значною мірою залежить якість діяльності чи ефективність виконання фахової роботи.
Культура мови – це
1) сукупність комунікативних якостей літературної мови, що виявляються за різних умов спілкування відповідно до мети та змісту висловлювання;
2) удосконалення літературної мови й індивідуального мовлення, виявлення тенденцій мовного розвитку, реальне втілення в мовній практиці норм літературної мови; відповідна мовна політика в державі;
3) самостійна лінгвістична дисципліна, яка на основі даних лексики, фонетики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць і явищ, виробляє механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у мовну практику).
Тож культура мови – це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок, яке ґрунтується на бездоганному знанні мовних норм. За словником лінгвістичних термінів, культура мови це ступінь відповідності нормам вимови, слововживання та ін., установленим для певної мови; здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивідуальному мовленні.
Якщо норма існує на рівні «правильно-неправильно», то культура мови на рівні «краще, точніше, доречніше». Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.
Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.
Формуванням культури мовлення як вмінням володіти мовою займається наука мовного навчання – культура мовлення.
Культура мовлення – лінгводидактична наука, яка вивчає стан і статус (критерії, типологію) норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвістичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистісний аспекти їх культуромовної діяльності.
Для нас поняття культури мови має теоретичний і практичний аспекти. Теоретичний аспект передбачає ознайомлення з мовними нормами, а практичний – власне мовну майстерність – володіння нормами літературної мови, уміння користуватися її виражальними засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети та змісту мовлення.
На формування культури мовлення впливають такі чинники:
система норм літературної мови (мовний компонент культури мовлення). Граматична і стилістична грамотність, повнота розуміння мовної одиниці і володіння законами логіки при створенні і сприйнятті текстів визначають правильність, точність і логічність мовлення в конкретній ситуації або певній сфері спілкування;
сукупність етичних правил свого народу (етичний компонент культури мовлення). Правильність мовлення передбачає також знання культурної традиції та заборон (табу), розуміння, що таке доречність і чистота мовлення;
мета й обставини спілкування (комунікативний компонент культури мовлення). Крім володіння мовними нормами і знання культурно-етичних варіантів, на культуру мовлення впливає вміння гнучко поводитися в конкретній ситуації, зокрема висловлюватися доречно, лаконічно, ясно;
національні уявлення про красу мовлення (естетичний компонент культури мовлення). Краса українського мовлення формується евфонічністю (милозвучністю), словниковим багатством, різноманітністю граматичних конструкцій і стилістичною виразністю;
мовна освіта і загальна освіченість мовців.