
- •Розділ 1. Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування
- •Тема 1.1. Державна мова – мова професійного спілкування.
- •Предмет і завдання курсу, його наукові основи.
- •2. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •3. Стилі сучасної української літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Тема 1.2. Основи культури української мови.
- •1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
- •3. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Типи словників
- •4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Тема 1.3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Різновиди наукового стилю
- •Підстилі офіційно-ділового стилю
- •Різновиди публіцистичного стилю
- •Стиль засобів масової інформації.
- •Різновиди художнього стилю
- •Різновиди конфесійного стилю
- •Церковних послань.
- •Жанри розмовного стилю виокремлюють:
- •Основні ознаки стилів та їх жанрів
- •2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •3. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
- •Категорії цілісності та єдності тексту
- •Зв’язок тексту
- •Розділ 2. Професійна комунікація
- •Тема 2.1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •2. Види, типи і форми професійного спілкування.
- •3. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
- •Стратегії мовленнєвого спілкування
- •4. Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.
- •Класифікація невербальних засобів спілкування
- •Гендерні аспекти спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування.
- •Тема 2.2. Риторика і мистецтво презентації
- •1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Види підготовки до виступу.
- •Фактори успіху теми (за п. Сопером)
- •1. Основні інтереси аудиторії
- •2. Злободенні інтереси аудиторії
- •3. Конкретні інтереси аудиторії
- •4. Новизна теми
- •5. Конфлікт
- •Структура ораторського твору
- •Типи промов
- •3. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.
- •4. Види публічного мовлення. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
- •Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу
- •5. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.
- •План презентації
- •Структурні компоненти презентації
- •6. Культура виголошення та сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.
- •Поради початківцям
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Основні помилки слухачів:
- •Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування
- •Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
- •Співбесіда з роботодавцем
- •Види кадрових бесід:
- •4. Ділова суперечка.
- •5. Етикет телефонної розмови.
- •Тема 2.4. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •3. Нарада. Дискусія.
- •«Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •Тема 3.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •1. Документи, їх призначення та класифікація.
- •Класифікація документів
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •Вимоги до бланків документів.
- •4. Оформлювання сторінки. Скорочення в текстах документів.
- •Правила скорочень у текстах документів
- •5. Вимоги до тексту документа.
- •Тема 3.2. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •1. Резюме.
- •2. Характеристика.
- •3. Рекомендаційний лист.
- •4. Заява. Її реквізити та оформлення.
- •5. Автобіографія.
- •Особовий листок з обліку кадрів.
- •Накази щодо особового складу.
- •Трудова книжка.
- •Трудовий договір.
- •Контракт.
- •Порядок укладання контракту
- •Структура тексту контракту
- •Різниця між трудовим договором і контрактом
- •Трудова угода.
- •Тема 3.3. Довідково-інформаційні документи.
- •1. Прес-реліз. Повідомлення про захід.
- •2. Звіти та їх різновиди.
- •3. Правила оформлення службових записок.
- •4. Довідка: реквізити та оформлення.
- •5. Рапорт.
- •6. Правила оформлення протоколу та витягу з протоколу.
- •Витяг з протоколу
- •Тема 3.4. Етикет службового листування
- •1. Службові листи. Класифікація листів.
- •2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •Оформлення листа
- •3. Різні типи листів. Етикет ділового листування. Типові мовні звороти, що вживаються в листах різних типів.
- •Лист-відповідь
- •Лист-запит
- •Лист-відповідь на запит
- •Лист-прохання
- •Лист-відповідь на прохання
- •Лист-підтвердження
- •Лист-відмова
- •Супровідний лист
- •Лист-нагадування
- •Лист-претензія
- •Лист-відповідь на претензію
- •Рекламаційний лист
- •Лист-подяка
- •Гарантійний лист
- •Лист-вибачення
- •Лист-вітання
- •Лист-повідомлення
- •Лист-запрошення
- •Розділ 4. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
- •Тема 4.1. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •1. Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
- •2. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху.
- •4. Способи творення термінологічної лексики.
- •5. Нормування, кодифікація та стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
- •У готовому вигляді стаття стандарту має таку будову:
- •Тема 4.2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
- •1. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •2. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.
- •3. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Вимоги до складання тез:
- •Реквізити конспекту друкованої праці:
- •Варто дотримуватися таких основних правил складання конспекту:
- •4. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
- •Правила оформлення бібліографії. Бібліографічний опис джерел різних видів
- •Способи розташування бібліографічних відомостей
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Правила оформлення тексту покликання
- •Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності.
- •Основні функції реферату:
- •Основні види рефератів
- •Структура та орієнтовна схема реферату
- •Орієнтовна схема реферату
- •Вимоги до викладу матеріалу в рефераті й використання мовних засобів
- •Загальні вимоги до оформлення титульної сторінки
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.
- •Структурні елементи тексту наукової рецензії.
- •Науковий етикет.
- •Тема 4.3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
- •Форми і види перекладу.
- •Види перекладу:
- •2. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Особливості технічного перекладу.
- •Особливості технічного перекладу
- •Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.
- •Переклад термінів
- •Лексичні прийоми перекладу термінів
- •Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу
- •Рекомендації щодо перекладу термінів:
- •Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Структура наукового тексту
- •Автоматизований (комп’ютерний) переклад
- •Список рекомендованої літератури
2. Збори як форма прийняття колективного рішення.
Досить поширеною формою колективного обговорення ділових проблем є збори, що проводяться з метою спільного осмислення певного питання, яке хвилює громадськість. На обговорення збираються люди, яких об’єднує якийсь інтерес (збори акціонерів, партійні збори, збори громадян для висунення кандидата в депутати та ін.).
Збори готуються заздалегідь, і чим ретельніше, тим більшим буде ефект від їх проведення. Як і інші форми спілкування, збори складаються з кількох етапів, жоден з яких не можна ігнорувати: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування; обговорення проблеми; прийняття рішення. Звичайно підготовкою до зборів займається робоча група, члени якої найбільше зацікавлені в результаті.
На першому етапі треба чітко визначити проблему для розгляду та коло учасників обговорення. Проблему необхідно глибоко проаналізувати і на цій основі підготувати відповідний матеріал для викладення на зборах. Як правило, у підготовці зборів беруть участь спеціалісти, а доповідачем призначається найкваліфікованіша й найавторитетніша людина.
Щоб знайти відповідний підхід до слухачів, промовець, тобто особа, яка виступає на зборах з якоюсь інформацією чи основною доповіддю, має зважати на обставини і середовище, в якому виступатиме. Насамперед треба чітко визначити для себе основну ідею виступу, підкріпити її чіткими й перевіреними аргументами. Ніколи не буде добрим промовцем той, хто виходить на трибуну, не підготувавши основи свого виступу. Звичайно, у дрібницях можна покластися на досвід, ситуаційні впливи й стимули з боку слухачів, але основна частина виступу має бути наперед продуманою. Потрібно визначити, що варто сказати у вступі, що – в основній частині, а що – наприкінці виступу.
Пам’ятаючи про регламент, доцільно розподілити час для виступу з доповіддю. Учені рекомендують приблизно 10-12 % загального часу присвячувати вступу, 4-5 % – висновкам, а решту – основній частині.
Зборами, як правило, керує президія, яку обирають їх учасники. Після основного виступу з доповіддю з теми, винесеної на розгляд, починається її обговорення. Ефективнішими будуть підготовлені виступи. При цьому може виступити й будь-хто з учасників зборів, кого щось схвилювало в доповіді. Питання про кількість осіб, які беруть участь в обговоренні, і регламент вирішують учасники зборів.
У виступі краще висвітлювати одну тему. Можна поділити виступ на кілька підпунктів. Кожну думку, інформацію, яку взято для виступу, треба оцінювати в кількох напрямках: чи відповідає вона поставленій меті? чи логічна й переконлива? чи цікава? чи відповідає матеріал формі промови й обставинам, у яких вона має проголошуватися? чи буде зрозумілою присутнім? чи відповідатиме загальноприйнятим етичним нормам? Саме в таких виступах яскраво виявляються етика та культура спілкування.
Самозакоханий оратор виступає перед аудиторією, щоб похизуватися, послухати себе самого, переконатись у значущості своєї персони. Його не цікавлять інтереси слухачів, їхні бажання й проблеми. І, навпаки, промовець, який намагається бути корисним людям, не шкодує часу і сил, готуючись до виступу, добираючи матеріал для переконання. Його виступ неодмінно матиме успіх.
Здатність постійно дбати про слухачів і вміння поставити себе на їхнє місце – одна з найважливіших передумов успіху. Із цим тісно пов’язане вміння стежити за реакцією в залі, завжди пам’ятаючи про слухачів з найнижчим рівнем знань. Цієї поради варто дотримуватись обережно, бо можна недооцінити слухачів, викладаючи матеріал надто спрощено, що так само не бажано.
Як підготувати виступ, щоб його добре сприйняли слухачі? Ось деякі поради:
• не вживайте надто довгі речення, бо їх важко зрозуміти;
• персоніфікуйте речення, але не зловживайте третьою особою однини і множини. Це порушення етикету. Не бійтеся вживати в разі потреби форму першої особи;
• не переобтяжуйте свою мову словами іншомовного походження, професійними термінами, абстрактними поняттями, бо їх не всі можуть зрозуміти;
• намагайтеся включати до виступу приклади, порівняння і висновки, а часом і дотепний вислів, але ставтеся до Їх добору серйозно;
• не зловживайте зайвими подробицями, в яких губиться головна думка;
• надмірна лаконічність також може зашкодити слухачам зрозуміти інформацію та основну ідею;
• завжди слід пам’ятати про етику свого виступу. Неповага до слухачів обернеться, зрештою, проти того, хто виступає.
Щоб досягти успіху, промовцеві важливо знати, як ставляться слухачі до нього особисто і до обраної ним теми. Ставлення може бути доброзичливим, нейтральним, недоброзичливим і дуже недоброзичливим. Якщо промовець знає, що більшість слухачів ставляться до нього неприязно, він повинен насамперед подбати про зміну їхньої установки. Якщо ставлення нейтральне, то протягом перших хвилин треба зробити слухачів більш доброзичливими. У літературі описано багато подібних порад щодо виступів і не варто ними нехтувати. Треба використовувати чужий досвід і набувати власного. Це допоможе досягти успіху у професійній справі.
Як правило, обговорення припиняється тоді, коли на запитання «Чи є ще пропозиції з обговорюваної проблеми?» відповіді немає. Тоді внесені пропозиції систематизуються. Зазвичай це робить президія чи спеціальна група. Важливо, як і на нараді, добрати раціональні ідеї, не обговорюючи невдалі ідеї і не виявляючи неповаги до їхніх авторів. Якщо не дотримуватися цього етичного правила, збори переростуть у сварку.
Президія або робоча група виносить на обговорення проект рішення, який приймається учасниками зборів, а потім доповнюється іншими пропозиціями. Якщо до запропонованого та винесеного на розгляд документа учасники зборів ставляться позитивно, він виноситься па голосування і приймається, якщо за нього голосує більшість присутніх на зборах учасників. Цей етап зборів дуже важливий, бо від якості прийнятого рішення залежить не тільки результативність цієї акції, а й зміни в ситуації, яка обговорювалася. Рішення має бути конкретним, із зазначенням виконавців і термінів виконання. Надзвичайно важливою є стадія контролю за виконанням прийнятого рішення. Доцільно через деякий час повідомити учасникам зборів про результати виконання прийнятого рішення і внесених критичних зауважень та пропозицій. Це зараз робиться в обов’язковому порядку на зборах акціонерів, де розглядається інформація відповідальних осіб про виконання-рішення, прийнятого минулими зборами, і внесених на них пропозицій.