Тема 2.3. Культура усного фахового спілкування

1. Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування

2. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

3. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.

4. Ділова суперечка.

5. Етикет телефонної розмови.

Література

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К., 2004.

2. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К.: КМ Academia, 1997.

3. Етика та психологія ділових відносин: Навчальний посібник/ За редакцією проф. Андрєєвої Т.Є. – Харків: Бурун Книга, 2004.

4. Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навчальний посібник: 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

5. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навчальний посібник з етикету для студентів. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002.

6. Лосина Л.М., Толочко С.В. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – Ніжин: Міланік, 2009.

7. Малахов В.А. Етика спілкування: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2006.

8. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник: 6-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007.

1. Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

1. Розмовно-літературне мовлення, тобто усне літературне мовлення.

2. Розмовно-фамільярне мовлення – мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовно-літературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги:

• точність у формулюванні думки, недвозначність;

• логічність, послідовність;

• стислість;

• відповідність між змістом і мовними засобами;

• відповідність між мовними засобами і стилем викладу;

• різноманітність мовних засобів;

• нешаблонність у побудові висловлювання;

• доречність;

• виразність дикції;

• відповідність інтонації мовленнєвої ситуації.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

 залежно від способу сприймання інформації: контактне (безпосереднє);

дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

 залежно від кількості учасників: діалогічне (бесіда з одним співрозмовником); монологічне (доповідь, промова, лекція); полілогічне (дискусія);

 залежно від форми та ситуації спілкування: міжперсональне (нарада, колоквіум тощо); публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення – це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

 ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

 ділова телефонна розмова;

 спілкування між співробітниками в колективі;

 спілкування керівника з підлеглим;

 приймання відвідувачів;

 ділова бесіда, переговори;

 анонімне спілкування (спілкування типу водій  пасажир, продавець  покупець, лікар  хворий тощо);

 прес-конференція; інтерв’ю; допит; іспит.

Безпосереднє спілкування справляє на людей вагомий, значимий вплив.

Російський філософ О.Ф Лосев так висловився про слово: «Слово  могутній діяч думки й життя, слово піднімає уми і серця... Слово рухає народними масами..., слово пробуджує свідомість, волю, глибину почуттів, робить слабку людину героєм, злиденне існування  титанічним устремлінням... Іменем і словами створений і стоїть світ».

Зазвичай як основні способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування виділяють навіювання, захоплення, наслідування й переконування.

Навіювання  це спосіб психологічного впливу переважно емоційно-вольового характеру, що ґрунтується на некритичному сприйманні індивідом цілеспрямованого потоку інформації, котра не має потреби в доказах і логіці, що містить готові висновки.

Захоплення  це спосіб психологічного впливу, що ґрунтується на несвідомій, мимовільній схильності індивіда до певних емоційних станів, що передаються ззовні.

Наслідування  це спосіб психологічного впливу, що ґрунтується не тільки на прийнятті зовнішніх рис поводження іншої людини або масових психічних станів, ай на відтворенні індивідуальних рис і зразків.

Переконування  це переважно інтелектуальний психологічний вилив, що ґрунтується на передачі логічно вибудованої інформації, метою якої є добровільне її прийняття як спонукальний мотив діяльності. Інакше кажучи, при переконанні досягається не просто прийняття інформації а внутрішня згода з нею, причому остаточний висновок має бути зроблений слухачем самостійно.