Тема 2.2. Риторика і мистецтво презентації

1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації.

3. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.

4. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.

5. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

6. Культура виголошення та сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.

Література

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К., 2004.

2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. / С.В. Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – 4-те вид., переробл. І допов. – К.: С.С.К.,2005.

3. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2003.

4. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К.: КМ Academia, 1997.

5. Когут О. І. Основи ораторського мистецтва : Практикум.- Тернопіль: Астон, 2005.

6. Мацько Л. 1., Мацько О. М. Риторика : Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 2003

7. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2008.

8. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літкратури, 2006.

9. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник: 6-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007.

1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

Риторика – наука про ораторське мистецтво, красномовство. Дехто з мовознавців в усній формі літературної мови розрізняють стилі:

1) уснорозмовний;

2) ораторський,

3) усної народної творчості.

Ораторський стиль – це стиль публічних виступів: лекцій, наукових доповідей, промов, диспутів, дискусій. Завдання – переконати людей з допомогою слова. Словесні вирази беруться з народної мови, але треба уникати збитих висловлювань, шаблонів та штампів, характерних для ділового мовлення. Мова проста, доступна, яскрава, максимально емоційна, повинна впливати на розум і почуття. Широко використовуються народні прислів'я та приказки, крилаті вислови та образи художньої літератури. Багата мова риторичними запитаннями. Речення переважно прості, різноманітні за будовою, але вживаються й різні типи складних речень. Лексика багата, з різних галузей знань, залежить від теми виступу. Широко застосовуються исоби гумору. Мова багата інтонаціями. Темп мовлення постійно міняється. Важливим є логічний зв'язок між фактами й положеннями виступу, вміння робити правильні логічні наголоси. Наприклад:

Пане голово! Панове судді!

У своїй Країні, перебуваючи біля керма правління, підсудні знищили всі законні форми правосуддя, відкинули всі засвоєні культурним людством принципи судочинства. Але їх самих судить Міжнародний суд.

Ми запитуємо: Чи підтвердилось на Суді звинувачення, чи доведена їхня вина?... Ці злочини доведені, спростувати їх неможливо, бо не можна спростувати істину!

(З матеріалів Нюрнберзького процесу над головними фашистськими злочинцями).

Мистецтво ритора (оратора) полягає в його володінні усним словом як засобом впливу на слухачів, ґрунтується на культурі мислення, глибокій і різнобічній освіченості, на засвоєнні досвіду ораторів минулого й сучасних промовців, на бездоганному знанні мови й досконалому володінні мовленням, а також на оволодінні культурою спілкування. Оратор має бути наділений розумом, ерудицією, даром слова, певним рівнем майстерності.

Ораторські виступи відіграють велику роль у житті кожної людини. Живе слово, особистий приклад активно впливають на слухачів. Справжній промовець – яскрава особистість, неповторна індивідуальність. Проте ця індивідуальність не властива людині від народження, вона виробляється протягом життя в результаті величезної тривалої роботи над собою, зокрема над своєю мовою.

Звертаючись до іншого, людина тим самим виражає та утверджує себе, водночас упливаючи на слухача. Тому, хто береться впливати на інших словом, варто, аби досягти успіху, опанувати й техніку мовлення. Зокрема, людина може навчитися грамотно й досконало будувати спілкування з людьми за допомогою риторики, що, у свою чергу, допоможе їй досягти успіху в житті. Ораторські вміння й навички необхідні в численних життєвих ситуаціях і визначають ораторську (риторичну) компетенцію мовця.

Наприклад, викладач вищої школи, який не спроможний володіти аудиторією, як правило, починає шукати іншу роботу. Юрист, який покликаний здійснювати законність і не вміє вербально (словесно) довести правоту своєї позиції, опиняється за межами своєї професії. Політик-оратор, що не спроможний запалити словом маси, приречений на невдачу. Менеджер або фахівець із реклами, якщо вони намагаються просто обдурити клієнта, ризикують вдало провести свою комерцію в перший і останній раз. Отже, у професійній діяльності фахівцеві потрібно вміти досконало користуватися силою слова.

Свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і логічність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого залежить її доля, а також доля навколишніх людей, отже, і всього суспільства. Тому значно зростає, особливо в останній час, вагомість риторики - науки, яку Феофан Прокопович, викладач цього курсу в Києво-Могилянській академії, називав «царицею душ», «княгинею мистецтв». Це наука красномовства, ораторське мистецтво, або іншими словами, теорія виразного мовлення, що вивчає найбільш ефективні способи його побудови.

Як зазначається в навчальному посібнику з риторики Г.М.Сагач «Золотослів», змістовий план риторики, мисленнєво-мовленнєвої діяльності включає такі закони:

– концептуальний закон, який формує й розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепція);

– закон моделювання аудиторії, формує і розвиває вміння вивчати в системі три групи ознак, а саме: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні, які визначають «портрет» будь-якої аудиторії;

– стратегічний закон, формує й розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії: визначення цільової установки діяльності (навіщо!), виявлення й розв'язання суперечностей у досліджуваних проблемах, формулювання тези (головної думки, власної позиції);

– тактичний закон, формує й розвиває вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії), тобто створювати атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості;

– мовленнєвий закон, формує й розвиває в людини вміння володіти мовленням («одягати» свою думку в дієву словесну форму);

– закон ефективної комунікації, формує й розвиває уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєвої діяльності;

– системно-аналітичний закон, формує й розвиває в людини уміння робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід, а також вчить оцінювати інших, тобто визначатися, як допомогти ефективніше діяти, як навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Це певна цілісна система, у якій кожний компонент зумовлює й доповнює інший, причому всі компоненти розташовані в строгій логічній послідовності. Концептуальний закон – основоположний, бо вміння мислити дозволяє людині наповнити всю діяльність змістом. Закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий закон, закон ефективної комунікації «працюють» на перший закон, знання їх дає можливість людині грамотно «запустити» задум, закон системно-аналітичний поширює свою дію на всі попередні закони, бо володіння ним дозволяє людині, по-перше, оцінити якість концепції, по-друге, уважно проаналізувати весь процес пошуку, знайти сильні й слабкі сторони й завдяки цьому зробити свою справу ще краще. Таким чином, закони риторики відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що – навіщо – як). Це, головним чином, визначає результативність цієї діяльності, від чого залежить успіх будь-якої іншої.