3. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.

Спілкування відбувається за певними визначеними правилами й вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки. Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його «технікою» та застосувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміють сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування

Щоб оволодіти мистецтвом усного вербального спілкування, потрібно дотримуватись основних його правил:

1. Бути в спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника.

2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.

3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього: Зверніть увагу, будь ласка, на..., Як Ви переконалися, що..., Вам уже відомо, що...

4. Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.

5. Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).

6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування: Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю!, Я Вас уважно слухаю!, Продовжуйте, будь ласка!, Мені приємно це чути., дуже цікаво, розповідайте далі.

7. Бути максимально делікатним, не ставити запитання, які б виявилися недоречними.

8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами: Я не готовий зараз дати відповідь, Дозвольте подумати, Дозвольте поміркувати, На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією, щоб відповісти одразу.

9. Удало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.

10. Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.

11. Належно обґрунтовувати свої думки.

12. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає типу комунікативної ситуації.

13. Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення: А Ви що з цього приводу скажете?, Гадаю, що пан Дмитро такої ж думки, Цікаво було би почути думку пана Петра.

14. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості, – словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей: Даруйте!, Вибачте!, Будьте ласкаві, не ображайтеся!, Перепрошую, чи не могли б Ви..., На жаль, так вийшло..., Щиро дякую за..., Дозвольте подякувати Вам за...

Під час бесіди треба говорити чітко, переконливо, не поспішаючи. Протягом бесіди варто змінювати інтонацію, акценти, щоб мова не була монотонною, невиразною. Важливо, щоб підлеглий і особливо керівник до кінця вислуховували одне одного, якомога уважніше сприймали сказане співрозмовником.

Під час бесіди слід уважно слухати співрозмовника, не можна робити нервових рухів, крутити в руках якісь предмети або щохвилини поглядати на годинник.

Відповідати на запитання потрібно якомога чіткіше й лаконічніше, бо безперервне красномовство справляє таке саме несприятливе враження, як і бурмотіння та заїкання. У ділових бесідах фіксований не тільки початок, а й закінчення. Трапляється, захопившись відповідями, відвідувач згадує про власне запитання, коли час зустрічі вичерпався.

Нарешті, не можна затягувати бесіду – розмову варто завершити за мить до того, як відчуєте себе зайвим.

Загальновизнаною класифікацією правил спілкування є класифікація російського мовознавця В. Дем'янкова. Він класифікує їх на правила ведення розмови (їх різновидом є правила аргументації) і соціолінгвістичні правила.

Правила ведення розмови. До них належать звичні презумпції (пресупозиції) тих, хто спілкується:

 те, про що повідомляється, має бути істинним;

 усе необхідне для розуміння адресанта повинно бути наявне в мовленні;

 мовець сподівається, що адресат повірить йому;

 запитання передбачає відповідь;

 наказ, прохання тощо передбачають виконання дії.

Американський фахівець з проблем комунікації Д. Карнегі до правил ведення розмови відносить ще правила переконування, які поділяє на фонові й стратегічні.

Фонові правила:

 виявляйте повагу до думки інших, ніколи не говоріть опоненту, що він не має рації;

 оцініть ситуацію очима опонента;

 виявляйте симпатію щодо думок та інтересів співбесідника;

 апелюйте до благородних мотивів, впливаючи на думку опонента.

Стратегічні правила:

 якщо в певному епізоді спілкування ви відчули нелогічність власного висловлювання або його суперечливість, визнайте це якомога швидше, поки ініціативу не перехопив опонент;

 починайте суперечку активно;

 намагайтеся, щоб опонент не зміг сказати «ні», вибудовуйте ланцюг аргументації так, щоб він завжди вимушений був говорити «так»;

 нехай опонент говорить основний час – так скоріше виявляться його помилки;

 вибудуйте розмову так, щоб опонент думав, що нав'язані йому ідеї – його власні;

 якщо маєте аргумент, з яким опонент не зможе не погодитися, то сформулюйте його якомога пізніше (або взагалі не називайте його: краще хай опонент сам на нього наштовхнеться);

 викладайте свої думки так, щоб вони відповідали настроям співбесідника;

 якщо ви хочете «перетягти» на свій бік людину дотепну, дайте їй можливість продемонструвати дотеп­ність.