4. Характерні особливості гімнастики.

Гімнастика, як метод фізичного виховання має певні традиційні ознаки. До них належать:

- сувора регламентованість навчального процесу заздалегідь складеною програмою;

- певна послідовність у розучуванні гімнастичних вправ;

- наявність обов’язкової для всіх класифікаційної програми;

- обов’язкове додержання певної форми рухів;

- спеціальні вимоги для складання довільних вправ з усіх видів багатоборства, обов’язкових для всіх гімнастів.

Ці ознаки становлять сутність гімнастики. Але, коли йдеться про методичні особливості, то мають на увазі сукупність методичних прийомів, якими користуються для розв’язання поставлених завдань під час організації педагогічного процесу.

В 1966 р. у Москві на Всесоюзній гімнастичній конференції були сформульовані характерні методичні риси:

1. Різнобічність впливу на організм людини.

Розмаїтість гімнастичних вправ і їхню велику кількість дозволяють всебічно впливати на всі функції що займаються. Завдяки систематичним заняттям гімнастикою зміцнюють серцево-судинна й дихальна системи, удосконалюються рухові здатності, розширюються психофізіологічні можливості й підвищується загальна життєдіяльність людини.

2. Широке використання різних рухів.

Ця методична особливість гімнастики відбиває її специфіку в тім плані, що ті хто займаються не обмежуються одними якими-небудь вправами, наприклад заняттями тільки з гантелями, але широко використають різні засоби для гармонійного розвитку людини.

Немає вузької спеціалізації в спортивній гімнастиці, як, наприклад, це має місце в легкій атлетиці, де спортсмени можуть займатися тільки бігцем, стрибками або метанням і т.д. Гімнаст же повинен рівною мірою володіти майстерністю виконання вправ на всіх снарядах. У той же час заохочується вдосконалювання здатностей спортсменів в окремих видах багатоборства.

3. Точне регулювання навантаження й стругаючи регламентація педагогічного процесу.

Дана особливість припускає різні способи регулювання психофізичного навантаження на заняттях c різними контингентами залежно від віку, статі, підготовленості, стану здоров'ями й т.д. Методичні прийоми дозволяють впливати на органи відповідно до завдань, поставленими перед що займаються, строго дотримуючи обсягу, інтенсивність і тривалість фізичного навантаження. Це досягається шляхом певної кількості повторень вправ, змін вихідних і кінцевих положень; інтенсивністю психічної й мускульної напруги й тривалістю відпочинку під час занять.

4. Відносний виборчий вплив на різні системи й частини тіла що займаються.

Великий діапазон вправ дозволяє впливати на окремі м'язові групи людини; розвивати силу, гнучкість, координацію рухів, стрибучість, швидкість і т. д.; удосконалювати дихальну й інші системи людини, відновлювати функції ушкоджених органів.

Вирішуються ці завдання спеціальним підбором вправ і їхнім дозуванням у процесі систематичних занять. У той же час ми говоримо про відносний виборчий вплив, тому що будь-який рух через центральну нервову систему відбивається на організмі в цілому.