3. Менеджмент як наука, практика і мистецтво формування мети та управління явищами, процесами і системами її досягнення

Менеджмент є предметом комплексного дослідження, як наука виник на стику економічних, правових, технологічних наук, філософії, соціології, психології. Наукову основу управління складає вся сума накопичених знань, представлена у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління. Зусилля цієї науки спрямовані на пояснення природи управлінської праці, виявлення чинників і умов при яких сумісна праця виявляється більш ефективнішою і результативною.

Успішне функціонування будь-якої організації залежить від того, як менеджери використовують принципи керівництва.

Принципи менеджменту – це основні правила, положення та норми, яких повинні дотримуватись керівники організації в управлінський діяльності.

Основні принципи менеджменту

1. Розподіл праці

2. Відповідальність

3. Дисципліна

4. Єдність владних повноважень

5. Централізація і делегування

6. Об'єктивність і науковість рішень

7. Єдність інтересів працівників і підприємства

8. Ефективність і оптимальність

9. Справедливість

10. Ініціатива

11. Мотивація

12.Правильний добір і розстановка кадрів

13. Забезпечення зворотного зв'язку.

1. Розподіл праці. Цей принцип заснований на розподіленні процесу праці на окремі види робіт або операції. На основі розподілу праці організується про­цес управління, розробляються організаційна структура підприємства, положен­ня про підрозділи і посадові інструкції для кожного працівника. Так конкретизу­ються виконавці робіт з наданими їм повноваженнями та відповідальністю.

Принципи розподілу праці є найголовнішим загальним принципом адміністративного керівництва.

2. Відповідальність. Менеджер несе всю відповідальність за результати роботи організації перед вищим органом управління (зборами акціонерів, учас­ників товариства, власником). У своїй діяльності він повинен виконувати чинне законодавство і нормативні акти України, відповідати за їх порушення. Особ­ову відповідальність несе за виконання угод, контрактів і договорів. Менеджер володіє владою над підлеглими працівниками, але наявність влади передбачає відповідальність як за свої дії, так і за дії працівників. Відповідальність є необхідною належністю влади.

До об'єктивних внутрішніх умов організації відносяться такі чинники: перспективи розвитку організації, зокрема виробничі, технічні та організаційні зміни, наявність матеріально-технічних, фінансових і трудових ресурсів, діюча система організації управління і система зв'язків між структурними підрозділами.

Суб'єктивні внутрішні умови визначаються професійними якостями менеджерів, досвідом їх роботи, інтелектуальними та організаторськими здібностями, фізичними можливостями тощо. Ці фактори впливають на вибір мети і формування намірів, вибір варіантів дій, їх здійснення і контроль за діяльніс­тю та її результатами.

Вищенаведені умови взаємодіють між собою і визначають ефективність управління.

Разом з тим менеджери впливають на конкретні умови, вирішують проблеми для досягнення економічного зростання і забезпечують конкурентоспроможність підприємства. Ефективна стратегія і тактика дій менеджера передбачає точну оцінку структури умов діяльності і розробку заходів з удосконалення всієї системи управління.

3. Дисципліна. Це найважливіша сила будь-якої людини чи колективу. Це показник рівня додержання встановлених норм та правил поведінки в організації. Дисципліна праці включає в себе трудову, технологічну і виробничу дисципліни.

Принцип дисципліни праці передбачає добросовісне виконання працівниками своїх обов'язків з використання обладнання, інструментів, робочого часу, виконання вимог технології виробничого процесу, правил охорони та безпеки праці. Чим краще дисципліна, тим відповідальніше кожен працівник підходить до виконання своїх обов'язків. При добре організованій роботі навіть слабо дисциплінована людина не зможе порушувати встановлений порядок і, навпаки, наявність недоліків у організації праці знижує дисципліну.

4. Єдність владних повноважень. При виконанні будь-якої роботи праців­ник не повинен одержувати розпоряджень більше як від одного керівника. Якщо два керівника здійснюють владу однакового змісту над одним і тим же підроз­ділом, то одразу ж з'являються непорозуміння, які можуть приводити до конф­лікту. А щоб не допустити цього, треба: або ліквідувати подвійність, або усуну­ти одного з керівників. Люди не витримують подвійної влади. Обов'язково при­хиляються до однієї з них. Про цей принцип у народі кажуть: "Удвох няньок дитина без ока". І це вірно.

5. Централізація і делегування. Централізація передбачає зосередження влади в одному центрі. Таким центром в організації є керівник або колектив­ний орган (правління, президія та ін.) Питання централізації та децентралі­зації є питанням міри, рівня зосередження владних повноважень. Для успішного керівництва треба використовувати систему делегування владних повноважень від вищого до нижчого рівня управління, від менеджера до підлеглих. Цей принцип підвищує самостійність виконання робіт і, головне, відпові­дальність за їх результати.

Надмірна централізація, як і надмірне делегування владних повноважень не завжди дають позитивні результати. Про цей принцип можна сказати так: "Один керівник і єдиний план дій для сукупності операцій, які мають загальну ціль". Це необхідна умова єдності роботи, узгодженості дій і об'єднання зу­силь.

Єдність керівництва передбачає об'єднання зусиль кожного працівника для ефективного виконання роботи і досягнення поставленої мети.

6. Об'єктивність і науковість рішень. Успішне керівництво можливе тільки з урахуванням об'єктивних умов розвитку суспільства, галузевих закономірно­стей і виробничих умов конкретної організації; керівництво несумісне з су­б'єктивізмом, який тільки шкодить справі.

Кожен керівник на будь-якому етапі ієрархії повинен приймати рішення тільки з урахуванням об'єктивних обставин і наукового передбачення майбутнього.

7. Єдність інтересів працівників і підприємства. Цей принцип стверджує, що економічні інтереси підприємства і працівників повинні співпадати. Ко­жен працівник повинен одержувати справедливу частку прибутку від загаль­ного результату. Порушення цього принципу призводить до незацікавленості працівників у високопродуктивній праці.

8. Принцип ефективності і оптимальності передбачає досягнення найбіль­шої ефективності в результаті праці колективу при найбільшій економії ресурсів. Це можливо тільки на основі впровадження новітніх технологій, удосконален­ня організації праці та управління, використання комп'ютерної техніки.

9. Справедливість. Цей принцип передбачає справедливі дії керівництва. Справедливий менеджер діє безпристрасно по відношенню до істини. Справедливе рішення приймається без упередженості на законній і чесній основі. Справедливість менеджера - це поєднання доброзичливості з правосудцям у прийнятті управлінських рішень.

10. Ініціатива. Ініціатива це внутрішнє спонукання до нових форм діяль­ності, підприємливість. Це керівна роль у будь-яких діях, можливість щось задумати і здійснити.

Ініціатива є наймогутнішим стимулом людської діяльності. Щоб розвивати ініціативу, треба надати працівнику самостійність у вико­нанні службових обов'язків, обмежуючись наглядом і спрямуванням його роботи, заохочувати заслуги, навіть ціною деяких поступок з боку власного само­любства.

11. Мотивація. Чим ретельніше менеджери здійснюють структуру заохочення і покарання, тим ефективнішою буде програма мотивацій.

12. Правильний добір і розстановка кадрів. Якщо ви ведете чесний бізнес, то підбір кадрів здійснюється тільки за діловими якостями на основі правил професійного відбору і рекомендацій консультантів по кадрах.

13. Забезпечення зворотного зв'язку. Це одержання інформації про результати роботи, які дають можливість порівняти фактичний стан з планом

В основі менеджменту як концепції ринкового управління лежить об'єктивний процес доусуспільнення виробництва, в результаті якого у великих фірм з'явилася можливість впливати на ринок, здійснюючи його переділ, впливати на характер і механізм економічних відносин, які регулюють зв'язки між ринком та виробником.

Менеджмент як концепція ринкового управління направлений на удосконалення організації управління діяльністю окремих підприємств. Реалізація менеджменту в практичній діяльності фірм виступає як система управління.

Розуміння менеджменту як мистецтва управління базується на тому, що організація це складна соціально-технічна система, на функціонування якої впливають численні і різноманітні чинники, як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Люди, що працюють в організації – це головний чинник, урахування якого вимагає не тільки використання наукового підходу, але й мистецтва його застосування в конкретній ситуації.

Менеджмент можна розглядати як мистецтво, сутність якого полягає в застосуванні науки до конкретних ситуацій (практично), поєднанні об’єктивного та індивідуального в управлінській діяльності. Тобто, мистецтво управління – це сукупність прийомів вмілого рішення управлінських проблем на різних рівнях.

Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Для цього потрібно знати відповідь на декілька конкретних запитань, а саме:

- які ознаки діяльності менеджера?

- на які об’єкти спрямована діяльність менеджера?

- які ролі виконують менеджери в організації?

- які особисті якості необхідні менеджерові?

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:

1. менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації;

2. менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;

3. менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.

Менеджер – це особа, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.