Функціональна схема модему
Рис. 3.5. Функціональна схема модему.
Інтерфейс DTE/DCE – забезпечує зв’язок модему з комп’ютером. Якщо модем є внутрішнім – це інтерфейс шини РСІ чи PCI Express, якщо модем є зовнішнім, то це інтерфейс порту USB.
Універсальний процесор здійснює:
Зв’язок модему з комп’ютером.
Індикація стану модему.
Виконання команд модему.
Керування складовими модему.
Буферизація, компресія/декомпресія даних.
Сигнальний процесор виконує модуляцію/демодуляцію сигналів та інші специфічні функції.
Модемний процесор виконує кодування/декодування даних під час передачі.
Постійний запам’ятовуючий пристрій містить програми, за якими працюють універсальний та сигнальний процесор. Власне ці програми визначають інтелектуальні здібності модему.
Перепрограмований постійний запам’ятовуючий пристрій містить налаштування модему – профайли. Користувач може змінювати ці налаштування за допомогою спеціальних програм.
Оперативний запам’ятовуючий пристрій використовується для виконання проміжних обчислень, і до нього завантажується активний поточний профайл модему.
Мережний адаптер (мережна плата)
Це пристрій, що призначений для під’єднання комп’ютера до локальної мережі через мережний кабель. Мережний адаптер (мережна плата) виступає як фізичний інтерфейс між комп'ютером і середовищем передачі.
Функції мережного адаптера:
1. Підготовка даних, що надходять від комп'ютера, до передачі по мережному кабелю.
2. Передача даних до іншого комп'ютера.
3. Керування потоком даних.
4. Прийом даних з кабелю і перетворення у форму, що є зрозумілою для центрального процесора комп'ютера.
Типи мережних адаптерів
Адаптери PCI, PCI Express. Внутрішня плата, що встановлюється у відповідний слот материнської плати
Адаптери USB. Окремий пристрій, що під’єднується до USB-порта.
Інтегровані (вбудовані) адаптери. Мікросхема, що міститься на материнській платі.
MAC – адреса (фізична адреса)
Мережний адаптер повинен вказувати своє місцезнаходження в мережі, тобто мати власну адресу. Це унікальний серійний номер, що привласнюється кожному мережному пристрою для ідентифікації його в мережі.
Розподілом адрес мережних адаптерів займається комітет IEEE, який закріплює за кожним виробником плат мережного адаптера певний інтервал адрес. Виробник записує в ПЗП плати її унікальну адресу на стадії виготовлення.
MAC-адреса має довжину 6 байт і зазвичай записується в шістнадцятковому коді, наприклад, 12:34:56:78:90:AB. Перші три байти адреси визначають виробника.
Під час приймання даних мережні адаптери переглядають вхідний мережний трафік, і шукають в кожному пакеті даних свою MAC-адресу. Якщо такий пакет є, то адаптер приймає ці дані. Існують також спеціальні способи по розсилці пакетів всім пристроям мережі одночасно (broadcasting).
Компоненти плати мережного адаптера
Плата мережного адаптера складається з апаратної частини і вбудованих програм, що записані в постійний запам’ятовуючий пристрій (рис. 3.6).
Рис. 3.6. Внутрішня плата мережного адаптеру.
Роз'єм для під’єднання кабелю («скручена пара» чи оптоволоконного).
Роз'єм для під’єднання пристрою до внутрішнього чи зовнішнього роз’єму комп’ютера (PCI чи USB).
Перепрограмований постійний запам’ятовуючий пристрій, де зберігаються профайли користувача та програмно-апаратні налаштування.
Постійний запам’ятовуючий пристрій, де зберігається BIOS адаптера (базова система вводу/виводу).
Процесор (Chip) - мікросхема контролера мережного адаптера.
Як і решта периферійних пристроїв, модем та мережний адаптер після фізичного під’єднання потребують встановлення драйвера, програмного налаштування, а також налаштування адреси даного комп’ютера та адреси головного комп’ютера мережі з яким відбуватиметься з’єднання.