5.3 Електромагнітні орієнтуючі пристрої

Електромагнітні орієнтуючі пристрої засновані на орієнтуванні деталей в електромагнітному змінному полі. Переваги орієнтування деталей в електромагнітному полі полягають в наступному: процес є безконтактним; дане потрібне положення деталі (контроль) пізнається одночасно з силовою дією на неї, тобото функції контрольного і привідного органів з'єднані в одному; електромагнітне поле дозволяє пізнавати розташування елементів, розміщених усередині деталі, тобото є можливість "впізнавати" положення, визначені внутрішньою асиметрією деталі. Електромагнітні орієнтуючі пристрої мають добрі експлуатаційні властивості, дешеві, прості по конструкції і забеспечують високу продуктивність.

Для орієнтування деталей використовуються наступні властивості електромагнітного поля: виникнення сил взаємодії між полем і феромагнітною деталлю; виникнення орієнтуючих моментів при внесенні в поле деталі через зміну його енергії; виникнення сил взаємодії магнітного поля з вихровими струмами, наведеними в неферомагнітній деталі, що орієнтується; зміна індуктивності котушок при зміні конфігурації феромагнітних деталей, внесених в котушку, або їхнього відносного розташування.

Один з таких пристроїв призначений для установки в задане положення плоских немагнітних струмопровідних деталей зображений на рисунку 9.12, представляє собою багатосекційну плиту 1, що складається з котушок 3, і встановлену в змінному магнітному полі електромагніта 4. Кожна з котушок має автономну обмотку, в якій одні виводи сполучені і заземлені, а інші за допомогою ключів-контактів з’єднані з контактами 6 пульта керування 5. Число і розташування контактів відповідає числу і розташуванню котушок на багатосекційній плиті.

На пульті керування встановлений шаблон 7, що формою повторює деталь 2 і призначений для замикання необхідних обмоток плити 1 в потрібному положенні. Неорієнтована деталь 2 потрапляє на плиту, розміщуючись на ній випадковим чином. Для захоплення вона повинна обернутися в необхідне положення, що повторює положення шаблона. Шаблон замикає через контакти обмотки плити, і в них виникають струми. Крім того, струм наводиться в контурі деталі 2, Унаслідок взаємодії між струмами окремих котушок і частинами контура струму, індукованого в деталі, на останню діє момент сил, що повертає її в необхідне положення. При збігу положення деталі із заданим, момент сил, діючий на деталь, стає рівним нулю. Деталь фіксується в певному положенні.

Для посилення силової дії на деталь, що орієнтується, пристрій може бути виконаний у вигляді С-подібного магніту, на обох полюсних наконечниках якого встановлюються багатосекційні плити з котушками. В цьому випадку шаблон, що розташовується на пульті керування, одночасно замикає як верхні, так і нижні обмотки котушок.

Деталь, що розвернулася в задане положення, забирається ЗП робота і встановлюється на робочій позиції.

5.4 Пневматичний орієнтуючий пристрій

Принцип дії пневматичних орієнтуючих пристроїв зоснований на властивостях повітряних струменів: присмоктуюча і відштовхуюча їх дія, повітряна подушка, явище ежекції і т. д. Перевага пневматичних пристроїв полягає в тому, що струмінь є одночасно транспортним, контрольним і виконавчим органом. При цьому дією струменя легко керувати, змінюючи її напрям і силу, що прикладається до деталі.

Пристрій такого типу подано на рисунку 9.13. Він призначений для орієнтування різноманітних деталей 1...4 з великою асиметрією (рисунок 9.13 а).

Перевага даного пристрою в тому, що орієнтування відбувається в процесі руху, тобто є безперервним. Деталь 3 (рисунок 9.13 б) рухається по лотку 1 у напрямі стрілки і підходить під притискний ролик 2, що обертається проти годинникової стрілки. Повітря з живлячої магістралі через фільтр 6 постійно поступає в ліве сопло, виконане в лотку.

Якщо деталі немає або вона йде так, як показано на рисунку (елементом, що вносить асиметрію, вгору), ніякого сигналу в систему керування не поступає. Інакше повітря через виїмку в деталі і праве сопло потрапляє в камеру керування стандартним реле 4. Цей сигнал посилюється підсилювачем 5, і стисле повітря через останній потрапляє в пневмопривід 7, який зіштовхує деталь даного положення з лотка.

З показаних на рисунок 9.13 а деталей деталь 3 найбільш складна, оскільки може зайняти на лотку чотири відмінні положення (деталі 1, 2 і 4 мають по два відмінні положення). Щоб орієнтувати її вказаним методом, на лотку слід розмістити два пристрої, аналогічних описаному, але з різним розташуванням сопел в лотку. Подібна схема дозволяє орієнтувати також деталі, що займають по шесть—вісім і більше положень.