2.3 Результати експериментального дослідження

Критеріями оцінки впливу досвіду оцінюючої діяльності на формування збагаченого художнього сприймання творів живопису в складних структурних композиційних утвореннях, емоційно-образного вираження живопису на другому етапі реалізації цілісної системи навчання основ виконання натюрморту молодшими школярами нами були визначені в процесі навчального і контрольного експериментів три рівні підготовки учнів:

Високий – відповідають на запитання, даючи загальну характеристику колориту твору, і пояснюють логічний зв’язок між кольором - засобом вираження і змістом; пояснюють поєднання кольорів і предметів у композиції натюрморту, при аналізі використовуючи поняття та термінологію образотворчого мистецтва; вміють користуватися образною мовою при поясненні.

Середній – відповідають на запитання правильно, але не завжди можуть пояснити, чому вони так думають; дають загальну характеристику натюрморту; розуміють деякою мірою виражальну сутність кольору в натюрморті, але не можуть дати точне пояснення суті поєднання кольорів у композиційній структурі; володіють термінологією, поняттями образотворчого мистецтва, але не завжди адекватно їх використовують; слабко використовують образні порівняння.

Низький – важко відповідають на поставлені питання, вимагають додаткових навідних опорних орієнтирів, аналізують несуттєві зв’язки між кольором і змістом натюрморту, слабко володіють поняттями та термінологією, не використовують образних порівнянь.

Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.

Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування навичок відчуття кольору та практичної передачі кольору у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на формування відповідних умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами удосконаленої методики формування навичок виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок.

Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образотворчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток навичок виконання натюрморту у процесі формування уявлень про твори живопису на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.

Експеримент показав, що учителю в своїй практичній діяльності слід врахувати, що реалізацію прийомів та методів навчання виконання натюрморту молодших школярів можуть забезпечити наступні психолого-педагогічні умови:

- поетапність навчання молодших школярів відтворенню форми предметів;

- вдосконалення сприймання творів мистецтва шляхом засвоєння перцептивних дій, враховуючи засади “психології сприймання” та підходів до вдосконалення сенсорних вмінь, тобто “педагогіки сприймання”;

- послідовне розширення та засвоєння систематизації колірних еталонів у відповідних системах;

- доцільність установки в процесі цілеспрямованого сприймання натюрморту в складних структурах;

- формування досвіду естетично-оцінної діяльності в процесі аналізу творів живопису;

- оволодіння елементами аналітико-синтетичної діяльності мислення (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація) необхідно для успішної творчої роботи з натюрмортом;

- варіативність форм організації урочних та позакласних занять образотворчою діяльністю;

- діалогічність процесів педагогічної взаємодії вчителя та учнів і створення відповідного емоційного клімату;

- організація діяльності молодших школярів у роботі з композицією натюрморту на основі комплексного використання наочно-методичних посібників.

Результати проведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірність розроблених нами педагогічних умов формування навичок виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва початкової школи. Нами доведено, що впровадження їх у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні образотворчого мистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної сфер, що стимулює самовираження у практичній творчій діяльності молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Аналіз психолого-педагогічної, мистецтвознавчої, філософської літератури та емпіричного досвіду формування в учнів 1-4 класів конструктивних умінь дозволяє зробити висновок про відсутність чіткої наукової теорії і орієнтовної методичної системи формування конструктивних умінь молодших школярів в практиці загальноосвітніх навчальних закладів. До цих пір спостерігається традиційно спрощений підхід до розвитку проектно-художніх здібностей особистості з образотворчого мистецтва.

З огляду на специфіку образотворчого мистецтва уточнено сутність поняття “конструктивні уміння”, що розглядаються як здатність особистості усвідомлено виконувати інтегральні дії, спрямовані на створення об’єктів зовнішнього світу за законами краси і доцільності мовленнєво-творчими, колірно-графічними і предметно-маніпулятивними засобами у процесі художньо-ігрової проектної діяльності. Образотворчі мистецтва (живопис, скульптура, графіка) і необразотворчі мистецтва (архітектура, декоративно-ужиткове, дизайн) класифіковано як “пластичні мистецтва”.

Результати нашого дослідження та вивчення педагогічного досвіду засвідчують, що формування конструктивних умінь учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі буде ефективним за таких педагогічних умов: зміст образотворчого мистецтва буде інтегрованим і реалізовуватиметься у тісній взаємодії вчителя й учнів на основі діалогічної форми спілкування та “суб’єкт-суб’єктного” підходу, використання ігрового методу художнього проектування та динамічних предметно-розвиваючих середовищ типу “людина-людина”, “людина-природа”, “людина-техніка”, “людина-знакові системи”, “людина-художні образи”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа: [Педагогика] / Василий Алексеев. – М.: Педагогика, 1968. – 184 с.

2. Алексюк А.М. Взаємодія форм організації і методів навчання / А. М. Алексюк // Рад. школа. – 1983. – № 7. – С. 8-15.

3. Алексюк А.М. Єдність змісту і методів навчання: Педагогіка. / А.М. Алексюк, Т.А. Катушонок. – К.: Вип. 25, 1986. –– 236 с.

4. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: [художник, педагог, школа] / Александр Алёхин. – М.: Педагогика, 1984. – 254 с.

5. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів: / Олексій Алісійчук. - К.: Академія, 2001. – 160 с.

6. Аникеева Н.П. Воспитание игрой: / – М.: Педагогика, 1987. – 124 с.

7. Антонович Є. А., Проців В. І. Художньо-ігрова діяльність школярів на уроках образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1996.–№1. – С. 13-15.

8. Артеменко М.М. Природа і естетичне виховання учнів. - К.: Рад. школа, 1980.- 175с.

9. Бабкина Н.В. Использование развивающих игр и упражнений в изобразительной деятельности младших школьников // Начальная школа. – 1998.–№4. – С. 11-18.

10. Беда Г.В. Живопись. – М.: Просвещение, 1986. - 190 с.

11. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. – М.: Просвещение, 1981. - 240 с.

12. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.

13. Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М.: Педагогика, 1967. – С.18-264.

14. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання // Початкова школа. – 1988.–№12. – С.34-35.

15. Васьківська С.В. Навчати вчитися, або Як допомагати молодшому школяреві в навчанні // Початкова школа. — 1994. — № 6. - С. 10-12.

16. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116с.

17. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.

18. Вишковський І. Гра як метод активізації пізнавальної діяльності // Психолог. – 2004. - №21-22. – С.100-114.

19. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1976. – 270 с.

20. Вільчук В.М. Образотворче мистецтво як засіб когнітивного розвитку школярів. - К.: Основи, 2003. - 98 с.

21. Володькина Н.М. Краски в изобразительной деятельности школьников. - М.: Искусство, 1994. - 320 с.

22. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – 576 с.

23. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей в ігровій діяльності // Початкова школа. - 1990. - №4. - С. 64-66.

24. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развития ребенка // Вопросы психологии. – 1966.–№6. – С.64-76.

25. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.

26. Гайдамака О. Календарне планування до програми “Мистецтво” // Поч. школа. – 2003. – №6. – С. 28-31.

27. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.

28. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.

29. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. – К.: Педагогика, 1978. – 186 с.

30. Глобчак В. Особистісно-орієнтоване навчання і виховання молодших школярів на уроках у початковій ланці // Рідна школа. – 2004. - №4.– С. 19-20.

31. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1989. - №3. – С. 23-25.

32. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.

33. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1972. – 212 с.

34. Данилова Л., Розвивати образотворчу активність учнів засобами гри // Рідна школа. – 2002. - №6.– С.18-20.

35. Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні навичок образотворчої діяльності молодших школярів // Поч. школа. – 2000. - №7. – С. 37-38.

42