2. Аналіз емпіричного досвіду формування конструктивних умінь мовленнєво-творчими, колірно-графічними і предметно-пластичними засобами

У молодших класах головна увага спрямовується на розвиток зорової потенції дітей (концентрація уваги, розрізнення, порівняння та вибір, здатність оперувати готовими образами тощо). Саме тому художню освіту дітей пропонується починати із зорово-зовнішніх спостережень, становлення диференційованого зору. При цьому до завдання роботи з дітьми в цьому віці повинно входити: розвиток уяви (асоціативно-образного мислення, так званої комбінаторської здібності), відчуття кольору та композиції [6. с. 40-41].

У школярів провідну роль у передаванні виражальних якостей і особливостей предметного оточення відіграє колірна композиційна образотворча діяльність, в якій головна практична орієнтація в роботі на площині зводиться до площинних форм вираження і трактування тривимірного простору доперспективними засобами зображення та передаванням перспективних явищ на елементарному рівні.

Організовувати роботу дітей слід таким чином, щоб вона велася на окремих аркушах паперу (не в альбомах), розмір, пропорції і форма яких обумовлюється характером завдання. Чим молодші діти, тим частіше в роботі з ними треба використовувати кольоровий і тонований папір. Це економить час та сили дітей, привчає їх до колірної заповненості поверхні.

У процесі ознайомлення з витворами образотворчого мистецтва діти вчаться не тільки розуміти прекрасне, але і ненавидіти потворне. Спілкування з мистецтвом виховує емоції людини, розвиває його творчу уяву, впливає на його становлення як особистості. Тобто, в шкільний курс образотворчого мистецтва повинні вкладатися основи національної самосвідомості [7. с. 101].

Майже на всіх уроках образотворчого мистецтва вчитель демонструє твір мистецтва: репродукцію з картини, гравюру, скульптуру і т.д. Показ цих творів іноді має методичний характер, але при цьому ніколи не можна забувати, що ми маємо справу з мистецтвом, що вимагає дотримання ряду умов [3. с. 25-26].

Насамперед необхідно створити потрібний настрій і обстановку для сприйняття і розуміння твору, створити умови для розгляду об'єкта, організувати увагу дитини. Це можна зробити, запропонувавши учням спокійно сісти, зосередитися, скласти на парті руки, уважно дивитися і слухати. Починають показ витворів мистецтва і розповідь про них тільки тоді, коли клас підготується.

Установку на сприйняття витворів мистецтва потрібно формувати з першого класу.

При показі картин, репродукцій, гравюр і інших творів образотворчого мистецтва потрібно дати 2-3 хвилини на розгляд об'єкта. Діти тільки розглядають твір, а вчитель ні про що їх не питає, нічого не пояснює. Якщо демонструється маленький предмет (наприклад, статуетка або чашка) - треба пройти по класу і показати всім предмет в найбільш вигідних аспектах. Після "мовчазного" розгляду моделі потрібно звернути увагу учнів на істотні її деталі [12. с. 57].

Не варто зупиняти учня, якщо в процесі розгляду твору, що демонструється, він співвідносить побачений образ зі своїм особистим досвідом.

Показ твору мистецтва в методичних цілях - істотне, але все ж не головне джерело знань молодших школярів про образотворче мистецтво. У всіх класах початкової школи, згідно з програмою, вчитель проводить спеціальні бесіди про мистецтво [14. с. 82].

За чотири роки учні ознайомляться з наступними видами образотворчого мистецтва: живописом, графікою, декоративно-прикладним мистецтвом і частково зі скульптурою [5. с. 34]. Однак буде корисним дати уявлення дітям і про архітектуру.

Вже в 1 класі школярі легко запам'ятовують, хто називається живописцем, а хто дизайнером, скульптором, архітектором, графіком. Але час від часу їх знання треба освіжати і поповнювати. З 1 класу у дітей повинно формуватися уявлення, що таке жанр [16. с. 93].

Якщо ж в перші роки навчання цього не було зроблено, не пізно надолужити упущене в четвертому класі. Тільки, звичайно, це потрібно робити вже в більш стислій формі. Необхідно звертати увагу на те, чи зрозумілі дітям терміни мистецтва, чи засвоєні і чи увійшли в їх мовний побут [23. с. 50].

Почавши знайомити дітей з видами і жанрами мистецтва, поступово їм дають поняття про специфічну художню мову. Це поняття діти краще засвоюють в зіставленні з іншими мистецтвами. Поет і письменник використовує слово, музикант - звуки, художник-живописець - колір.

Колір - мова живопису. На жаль, в школах часто демонструються чорно-білі репродукції картин. А робити цього не треба. Діти повинні засвоїти, що колір - основний засіб, за допомогою якого живописець виражає свої думки і почуття. Більш поглиблене ознайомлення з витворами образотворчого мистецтва здійснюється в бесідах по окремих творах [25. с. 11].

Навчання образотворчому мистецтву в школі передбачає різні організаційні форми: урок, екскурсію, позакласну роботу. Основною формою роботи є уроки [18. с. 8].

До методів навчання образотворчому мистецтву відносяться:

а) словесні методи (бесіда, розповідь, читання уривків з книг);

б) безпосереднє зорове сприйняття учнями матеріалу, що вивчається (сприйняття творів мистецтва, спостереження за навколишньою дійсністю, робота з наочними посібниками);

в) практичні методи (виконання малюнків, живописних робіт, декоративних виробів і т.п.) [15. с. 74-75].

На уроках образотворчого мистецтва вчитель звичайно використовує систему методів: бесіду, спостереження, практичну роботу.

З словесних методів викладу матеріалу в роботі з дітьми молодшого шкільного віку найдоцільніше використати бесіду. Часто на уроках образотворчого мистецтва звучить і розповідь вчителя. Бесіда і розповідь звичайно тісно переплітається зі зоровим сприйняттям матеріалу, що вивчається. У процесі навчання образотворчому мистецтву найбільш широко використовуються зорові враження. Вони допомагають дітям усвідомлювати побачене: аналізувати форму предметів, оцінювати їх пропорції, визначати колір, співвідносити об'єкт із зображенням і т.п. Під керівництвом педагога діти розглядають репродукції, моделі, методичні таблиці, допомоги і власні роботи.

Спостереження проводяться і за навколишньою дійсністю. Діти малюють з натури і по пам'яті дерева, пейзажі, різні часи року, тварин і людей. Все це не тільки розвиває спостережливість, сприйняття кольору, образне мислення, але і формує уміння бачити красу в навколишньому житті і природі [24. с. 26].

До наочних методів навчання відноситься також використання діафільмів, кінофільмів, відео.

В основі практичних методів лежить власне образотворча діяльність учнів: виконання малюнків з натури, по пам'яті, уявленню, декоративних виробів, вправ і т.д. [25. с. 104].

У структурі уроку образотворчого мистецтва можна виділити наступні моменти:

а) усний виклад нового матеріалу;

б) демонстрація дидактичних посібників або об'єктів навколишнього середовища (посуд, інструменти, фрукти, овочі і ін.);

в) демонстрація творів образотворчого мистецтва або репродукцій;

г) практичний показ прийомів роботи (на класній дошці або на спеціальному листі паперу вчитель показує, як слід розташовувати малюнок, якої величини повинне бути зображення і т.п.);

д) бесіда по новому матеріалу;

е) основна навчальна робота (виконання учнями завдання), індивідуальна робота вчителя з учнями, колективне обговорення типової помилки, показ вдалих рішень;

ж) висновок (аналіз виконаних учнями робіт, підведення підсумків) [28. с. 62-64].

Якісне проведення уроків образотворчого мистецтва вимагає хорошої оснащеності. Для малювання треба мати натюрмортний фонд: різні іграшки, муляжі фруктів і овочів, посуд, геометричні тіла, колекції комах, дрібну побутову скульптуру, гербарії і т. ін. Добре, якщо в створенні натюрмортного фонду візьмуть участь і самих школярів.

До другого виду наочних посібників відносяться методичні таблиці, плакати, репродукції з творів мистецтва, ілюстрації з журналів, листівки. Листівки, ілюстрації, фотографії можна зібрати за допомогою учнів [21. с. 54].

У методичний фонд потрібно включати малюнки не тільки добре виконані, але і з типовими помилками. Розказуючи, як слід виконати завдання, вчитель демонструє і ті, і інші. Це допомагає попередити помилки і визначити шляхи їх подолання. Показуючи ту або іншу роботу з методичного фонду, щоб уникнути непорозумінь, не рекомендується називати її автора. Малюнки зберігають тематично, в спеціальних папках.

Уміння дітей бачити і розуміти красу природних матеріалів благотворно впливає на розвиток їх художнього смаку. З мистецтвом архітектури вчитель може знайомити дітей, звертаючи їх увагу на окремі будівлі, вулиці, площі. Загальне між архітектурою і всіма видами образотворчого мистецтва в тому, що вона володіє емоційним потенціалом і включає художній образ. Але архітектура має і яскраво виражену специфіку. Твору живопису, графіки і скульптури мають тільки естетичну цінність, а архітектура, як і декоративно-прикладне мистецтво, задовольняє матеріальні потреби суспільства.

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ 1-4 КЛАСІВ КОНСТРУКТИВНИХ УМІНЬ НА ЗАНЯТТЯХ З ПЛАСТИЧНИХ МИСТЕЦТВ